Постанова № 67345700, 20.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 р. Справа №805/1154/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бабаш Г.П.,

при секретарі Кочетові В.К.

за участю

представника позивача ОСОБА_1 (за договором),

представник відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000334000 від 21.11.2016 року на суму 17000 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000334000 від 21.11.2016 року на суму 17000 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 04.11.2016 року відповідачем було проведено фактичну перевірку з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої був складений акт №458/40/НОМЕР_1 від 07.11.2016 року. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ч.ч. 35, 36 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або повязані з предметом перевірки (податкових накладних на алкогольні напої). У звязку з виявленням вказаних порушень контролюючим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення. Проте, позивач вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що виявлені перевіркою алкогольні напої їй не належать та вона не є їх власником. Позивач вказує на те, що 15.10.2016 року нею було орендовано нежитлове приміщення, а алкогольні напої належать попередньому власнику (орендарю) даного нежитлового приміщення. Таким чином, зауважує, що оскільки позивач не є власником алкогольних напоїв, він не маг змоги надати відповідні документи, повязані з предметом перевірки, а саме податкові накладні на алкогольні напої.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Надав до суду заперечення проти позову, які вмотивовані тим, що позивачем під час перевірки не заперечувалось, що він не здійснював торгівлю алкогольними напоями, однак він не заперечував і факт зберігання за прилавком алкогольних напоїв. Пояснення стосовно належності зазначених алкогольних напоїв попередньому орендарю магазину не підтверджуються відповідними доказами. Таким чином, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено правомірно. Також відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0000334000 від 21.11.2016 року на суму 17000 грн. було направлено позивачу поштою 23.11.2016 року за №8500402496314, втім дане поштове відправлення повернуто в інспекцію з позначкою «за закінченням терміну зберігання». 10.01.2017 року позивач зявившись у Добропільську ОДПІ особисто отримала спірне податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_3, 03.10.2016 року зареєстрована в якості фізичної особи підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 84000, Донецька обл., Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. І.Куренного, б. 31). На податковому обліку перебуває в Добропільській ОДПІ з 03.10.2016 року за №052916191094.

Відповідач, Добропільська обєднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що співробітниками Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 04.11.2016 року на підставі наказу №270 від 03.11.2016 року «Про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1)» та направлень на перевірку №№1-3 від 03.11.2016 року проведено фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою: Донецька обл., Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Самарська, б. 9, що належить субєкту господарювання ФО-П ОСОБА_3

За результатами вказаної перевірки складено відповідний акт від 07.11.2016 року №458/40/НОМЕР_1 із зазначенням виявлених порушень.

Відповідачем встановлено порушення ФО-П ОСОБА_4 вимог ч.ч. 35, 36 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п. 85,2 ст. 85 Податкового кодексу України. Так, перевіркою встановлено, що в магазині, що належить ФО-П ОСОБА_4, розташованому за адресою: Донецька обл., Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Самарська, б. 9, зберігаються алкогольні напої на суму 4487грн. ФО-П ОСОБА_4 відмовилась надати посадовим особам контролюючого органу до перевірки документи, повязані з предметом перевірки, а саме прибуткові накладні.

09.11.2016 року позивачем до Добропільської ОДПІ надано заперечення на акт перевірки від 07.11.2016 року №458/40/НОМЕР_1, за результатами розгляду яких контролюючим органом ФО-П ОСОБА_4 надано відповідь №11031/10/05-07 від 17.11.2016 року, в якій вказано про правомірність висновків акту перевірки.

У звязку з виявленими порушеннями, відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0000334000 від 21.11.2016 року, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за кодом платежу «адмін. штрафи та інші санкції (надх. коштів, контроль за справлянням яких закріп. з ГУДФС - рай) 21081103» на суму 17000грн.

Між сторонами відсутній спір щодо суми нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій.

Суд зазначає, що види перевірок передбачені статтею 75 Податкового кодексу України, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 даної статті визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок регулює стаття 81 Податкового кодексу України, пунктом 81.1 якої встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Суд зазначає, що посадові особи відповідача були допущені для проведення фактичної перевірки. З направлень на проведення перевірки №№1-3 від 03.11.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 перед початком проведення фактичної перевірки вручено наказ №270 від 03.11.2016 року про проведення фактичної перевірки, про що позивачем проставлено особистий підпис. Крім того, суд зауважує, що обставини додержання процедури проведення перевірки не є предметом розгляду даної справи.

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як вже зазначалось судом, проведеною відповідачем перевіркою встановлено порушення ФО-П ОСОБА_4, зокрема, ч.ч. 35, 36 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 4487грн.

Стосовно даного порушення суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ратифікованим виноградним, спиртом етиловим ратифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоровя громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно ч.ч. 35, 36 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Відповідальність за порушення даної норми передбачена абзацом 11 частини 2 статті 17 даного Закону, за приписами якої до субєктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Позивачем до суду надано договір оренди приміщення від 15.10.2016 року, за яким Орендодавець ОСОБА_5 передає, а Орендар ФО-П ОСОБА_4 бере в тимчасове володіння та користування приміщення магазин, що розташований за адресою: Донецька обл., смт. Олександрівка, вул. Самарська, б. 9. Також умовами даного договору передбачено передачу Орендарю вказаного приміщення разом з торговим обладнанням. Термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття приміщення актом приймання.

Під час проведення перевірки позивачем 04.11.2016 року надано пояснення, в яких остання зазначила, що орендує дане приміщення з 15.10.2016 року. Також вказала, що алкогольні напої в її магазині зберігаються у звязку з відсутністю складського приміщення, а вивезти їх немає куди. Крім того, позивач зазначила, що на даний час вона не здійснює продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки оформлює ліцензію на вищенаведені алкогольні напої.

З наданих позивачем пояснень можна зробити висновок, що виявлені перевіркою алкогольні напої належать саме ОСОБА_4, яка в подальшому мала на меті оформлювати ліцензію на їх продаж.

Втім суд критично ставиться до зазначених пояснень позивача з огляду на те, що під час проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення саме в частині зберігання алкогольних напоїв в магазині, що належить ФО-П ОСОБА_4, а не реалізації вказаних алкогольних напоїв.

Позивачем фактично не спростовуються наведені порушення, а лише зазначається про те, що дані товарно-матеріальні цінності на суму 4487грн. не належать їй, а є майном попереднього орендаря приміщення магазину.

Однак, суд зауважує, що на підтвердження даних тверджень позивачем не надано та не зазначено про існування належних в розумінні приписів КАС України доказів (відповідних первинних документів тощо).

Натомість проведеною відповідачем перевіркою, наявними в матеріалах справи фотокопіями, зробленими під час проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_4, підтверджено зберігання позивачем алкогольних напоїв в магазині, в якому позивачем здійснюється господарська діяльність.

Водночас, суд погоджує зауваження відповідача стосовно необхідності обладнання відповідного місця в разі зберігання в магазині особистих речей.

Так, п. 10 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006р. №833, встановлено, що суб'єкти господарювання повинні забезпечити відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці.

Пунктом 32 даного Порядку передбачено, що для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення.

Враховуючи приписи наведених норм, позивач навіть в разі зберігання алкогольних напоїв на суму 4487грн. в якості особистий речей повинен був організувати таке зберігання у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про порушення вищезазначених норм в частині здійснення зберігання алкогольних напоїв в місці здійснення власної господарської діяльності без належних документів.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості винесеного відповідачем податкового повідомлення рішення №0000334000 від 21.11.2016 року.

Стосовно форми винесеного податкового повідомлення-рішення №0000334000 від 21.11.2016 року суд зазначає наступне.

Підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобовязань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 2 даного Порядку передбачено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, відповідачем додержано форму винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує на несвоєчасне направлення на її адресу спірного повідомлення-рішення.

Відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0000334000 від 21.11.2016 року на суму 17000 грн. було направлено позивачу поштою 23.11.2016 року за №8500402496314, втім дане поштове відправлення повернуто в інспекцію з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Проте будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем до суду не надано.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що строки направлення на адресу позивача спірного податкового повідомлення-рішення не можуть розглядатись судом як підстава необґрунтованості рішення контролюючого органу.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача штраф в зазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки під час розгляду справи встановлена правомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 21.11.2016 року на суму 17000 грн., - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 20.06.2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.06.2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.