Ухвала суду № 67345588, 22.06.2017, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

22 червня 2017 року Справа № 817/451/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

суддів Ксензюка А.Я., Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач-1, НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2, ФГВФО), Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач-3, тимчасова адміністрація), з врахуванням заяв про уточнення позову (т.1 а.с.71-75, 181) про:

1) визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення законних інтересів кредиторів і вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а також не забезпечення фінансової стабільності банківської системи, частиною якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що є порушенням статі 55 Закону України «Про Національний банк України», а саме: 1.1 порушення періодичності проведення перевірки кожні 3 роки та не проведення планової перевірки протягом 2 років; 1.2 неприйняття нормативного акту, який би встановлював строки вручення звіту інспекційної перевірки банку; 1.3. порушення строків надання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» результатів перевірки, встановлених статтею 19 Господарського кодексу України; 1.4. порушення строків повідомлення банку про встановлення рейтингової оцінки за системою CAMELS;

2) визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України щодо не проведення перевірки ділової репутації та походження коштів на придбання пакету акцій ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», невжиття належних заходів впливу в зв'язку з придбанням істотної участі в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; невжиття заходів щодо перевірки бездоганної ділової репутації осіб, які здійснюють управління та контроль суб'єктів первинного фінансового моніторингу, що є порушенням статті 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»;

3) визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України щодо вжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі проведеної перевірки, складеного Звіту про інспектування ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та встановленої рейтингової оцінки CAMELS, що є порушенням статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пункту 5 глави 2, пункту 4 глави 3, пункту 5 глави 4, пункту 5 глави 5, пункту 4 глави 6 «Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS», затвердженого постановою правління НБУ від 08 травня 2002 року №171, що призвело до стійкої фінансової неплатоспроможності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

4) визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України щодо проведення операцій РЕПО без проведення перевірки платоспроможності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та всупереч вжитим заходам впливу, що є порушенням пункту 1.1 глави 1 розділу 2 «Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України», затвердженого постановою НБУ від 30 квітня 2009 року №259, та рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 12 лютого 2014 року №65/БТ «Про зупинення здійснення окремих видів здійснюваних ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» операцій;

5) визнати неправомірною діяльність Національного банку України щодо не проведення планової виїзної перевірки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з питань фінансового моніторингу протягом більше ніж 2 роки, що є порушенням статті 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», статті 63 Закону України «Про банки та банківську діяльність», пункту 2.1, пункту 4.3 «Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», затвердженого постановою НБУ від 20 червня 2011 року №197, що призвело до неконтрольованого виведення грошових коштів та банкрутству ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»;

6) визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку щодо не виплати всієї суми вкладу та зобов'язати виплати ОСОБА_2 всю суму вкладу у повному обсязі, а саме залишок вкладу в сумі 13 098,35 доларів США;

7) визнати протиправною бездіяльність Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не включення в реєстр кредиторів ОСОБА_2 та не виплати позивачу заборгованості, залишку вкладу в сумі 13 098,35 доларів США.

21.06.2017 року до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки на спори, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

В судовому засіданні представник позивача проти закриття провадження у справі заперечував, з тих підстав, що дане клопотання є необґрунтованим, вимоги заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як до суб'єкта владних повноважень, а тому підсудні адміністративним судам.

Представник Національного банку України на розгляд справи не прибув, звернувся до суду про розгляд справи у його відсутності.

На розгляд справи представник Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд проводить розгляд справи у відсутності представників відповідача по справі, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» слід закрити, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та кредит»), призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказане рішення опубліковано у Газеті «Голос України» № 242 (6246) від 23.12.2015 року.

Таким чином, наразі Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» перебуває на стадії ліквідації.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 16 лютого 2016 року №21-4846а15, від 15 червня 2016 року №21-286а16, які в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, мають враховуватися судами під час прийняття рішення.

Оскільки вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виникли на стадії ліквідації (банкрутства) банку, тому суд дійшов висновку, що на них не поширюється юрисдикції адміністративних судів, а поширюється юрисдикція господарських судів.

Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням вищенаведеного, провадження у справі в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» слід закрити.

Роз'яснити позивачу, що вищенаведені вимоги віднесені до юрисдикції господарських судів.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку щодо не виплати всієї суми вкладу та зобов'язати виплати ОСОБА_2 всю суму вкладу у повному обсязі, а саме залишок вкладу в сумі 13 098,35 доларів США;

- визнання протиправною бездіяльності Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не включення в реєстр кредиторів ОСОБА_2 та не виплати позивачу заборгованості, залишку вкладу в сумі 13 098,35 доларів США.

Роз'яснити позивачу, що вищенаведені вимоги віднесені до юрисдикції господарських судів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, повний текст якої буде виготовлений до 23 червня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський

Судді: А.Я. Ксензюк

Т.М. Димарчук