Ухвала суду № 67343126, 22.06.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2307/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 2 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.

за участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_5 про винесення ухвали про повторне виселення

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 на ухвалу Житомирського районного суду м. Житомира від 04 квітня 2017 року

в с т а н о в и л а

В грудні 2016 року заявник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про повторне виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із садового будинку № 241, товариства «Труд» Соколовського масиву Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, заявник, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу місцевого суду в частині відмови в задоволенні заяви про повторне виселення ОСОБА_4 скасувати та постановити в цій частині нову, якою задовольнити вимоги заяви.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2015 року вирішено виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку № 241 Соколовського масиву, товариства «Труд» на території Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області без надання іншого жилого приміщення.

19 квітня 2016 року старшим державним виконавцем Бєльським О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 278/2307/15-ц, виданого 18.04.2016 року Житомирським районним судом Житомирської області про виселення ОСОБА_4.

09 листопада 2016 року старшим державним виконавцем Бєльським О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з виконанням рішення суду в повному обсязі, про що свідчить акт державного виконавця від 04.11.2016 року про примусове виселення ОСОБА_4 із садового будинку № 241 товариства «Труд» Соколовського масиву Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Відповідно до ч. 10 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Під час розгляду справи було встановлено, що рішення суду в частині виселення ОСОБА_4 було виконане і виконавче провадження закінчено.

У справі відсутні допустимі докази на підтвердження повторного вселення відповідача ОСОБА_4 в садовий будинок.

Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів про отримання ОСОБА_4 судової повістки на судове засіданні 04 квітня 2017 року, оскільки повістка була направлена в товариство «Труд», буд. 241 Соколовського масиву, проте отримана за довіреністю ОСОБА_7 Відомостей про передачу даної повістки ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Таким чином, розглянувши заяву за відсутності ОСОБА_4, без належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду, суд першої інстанції не перевірив доводи ОСОБА_2 про самовільне вселення відповідача ОСОБА_4 в садовий будинок після виконання судового рішення.

За вказаних обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому на підставіст.312 ЦПК Українивона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2017 року в частині відмови в задоволенні заяви про повторне виселення ОСОБА_4 скасувати та передати вирішення вказаного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: