Ухвала суду № 67343103, 21.06.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/713/15-ц Головуючий у 1-й інст. Савицька Л. Й.

Категорія 46 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням та виселення

за апеляційною скаргою виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 рокувиконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради звернувся до суду із вказаним позовом, в кінцевій редакції якого просив визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування службовою квартирою та виселити їх без надання іншого жилого приміщення, а також стягнути понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20 вересня 2012 року ОСОБА_1 було призначено на посаду Новоград-Волинського міжрайонного прокурора та відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» забезпечено його службовим житлом - квартирою № 3 в будинку № 6 по вул. Тимошенка в м. Новоград-Волинському Житомирської області. ОСОБА_3 прокуратури України від 29 квітня 2014 року № 11/1/21060 виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради повідомлено про те, що 25 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади Новоград-Волинського міжрайонного прокуратора. У ході обстеження вказаної службової квартири було встановлено, що в ній проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які винаймають дану квартиру у ОСОБА_1

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року, після перегляду рішення цього ж суду від 16 липня 2015 року в судах апеляційної та касаційної інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради, посилаючись на незаконність рішення суду, просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову. Як на підставу для відмови в позові посилається на положення ст. 124 ЖК України, відповідно до якої робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового житлового приміщення з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення. Вказує, що оскільки ОСОБА_1 25.04.2014 року звільнено з посади Новоград-Волинського міжрайонного прокурора, то він підлягає виселенню із службового житла, наданого виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради.

Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові відправлення про вручення судових повісток, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положеннями ч.2ст. 197 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоОсновним Законом Українипринципу верховенства права. У звязку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Відповідно до ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Рим, 4 листопада 1950 року), ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 р., кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.

Згідно з ч.1ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом ОСОБА_3 прокуратури України від 20 вересня 2012 року № 1317к ОСОБА_1 призначено на посаду Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Житомирської області строком на п'ять років (а.с. 65 ОСОБА_5 № 1).

У жовтні 2012 року прокуратура Житомирської області звернулася з листом до Новоград-Волинського міського голови та просила відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» вирішити питання про забезпечення Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Калініна С.В. житлом, яке визнати службовим житлом прокуратури Житомирської області (а.с. 6 ОСОБА_5 № 1).

28 серпня 2013 року виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради прийнято рішення про включення до числа службових Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури Житомирської області двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та видачу спеціального ордера на цю квартиру міжрайонному прокурору Калініну С. В. на сім'ю з трьох осіб: ОСОБА_1, дружинаОСОБА_6, син ОСОБА_2 (а.с. 38 ОСОБА_5 № 1).

03 вересня 2013 року ОСОБА_1 на сім'ю з трьох осіб видано ордер на вказане службове жиле приміщення.

У спірному жилому приміщенні зареєстровані: ОСОБА_1 та його неповнолітній синОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом ОСОБА_3 прокуратури України від 25 квітня 2014 року №711к ОСОБА_1 призначено на посаду Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області строком на п'ять років, звільнивши його в порядку переведення з посади Новоград-Волинського міжрайонного прокурора Житомирської області.

Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що він працює в органах прокуратури з 06.05.2003 року по теперішній час. Його стаж становить більше 10 років, трудову діяльність він не припинив та є діючим прокурором (а.с. 64-65 ОСОБА_5 № 1).

Із листа прокуратури Одеської області від 27.04.2015 року вбачається, що відповідачу за новим місцем роботи службове житло не виділялось (а.с. 77 ОСОБА_5 № 1).

Відтак, встановлено, що ОСОБА_1 більше 10 років працює в органах прокуратури, іншого службового житла за останнім місцем роботи не отримував.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не припинив свою трудову діяльність як прокурор, а лише був переведений з посади Новоград-Волинського міжрайонного прокурора на посаду Ізмаїльського міжрайонного прокурора в іншому регіоні, у якому не був забезпечений житлом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, за правилами ст. 124 ЖК України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, зокрема, сімї військовослужбовців; осіб, звільнених у звязку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників (стаття 125 ЖК України).

Постановою ради Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 р. N 37 «Про службові жилі приміщення», яка є чинною, затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі Положення).

Розділом IV Положення визначено хто може бути виселений із службового приміщення без надання іншого приміщення: робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку (п. 34).

Згідно з пунктом 35 Положення, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у пункті 34 цього Положення, не може бути виселено, зокрема, осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, в тому числі практику Європейського Суду як джерела права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням та виселення.

Згідно положень ч.1ст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді