Рішення № 67342895, 21.06.2017, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/347/17

Провадження № 2/282/139/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Вальчук В. В.

при секретарі судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв’язку у залі суду в смт.Любар цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача в порядку регресу кошти у розмірі 50000 грн. та судові витрати в сумі 1600грн.

Свою вимогу мотивує тим, що приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 уклали договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу серії №АІ/2437902 від 02.12.2014 року.

08 серпня 2015 року на вулиці Жовтневій в с.Громада Любарського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу – автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля TOYOTA Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

ОСОБА_5 постанов Любарського районного суду від 10.08.2015 року вищезгадана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху.

За заявою потерпілої особи, зібраних документів та відповідно до страхового акту ПАТ «СК «Провідна» відшкодовано шкоду пов’язану із пошкодженням транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 50000 грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь в порядку регресу матеріальну шкоду в сумі 50000 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак від нього не надійшло повідомлення про причину неявки, а тому суд у відповідності до ч.4 ст.169 ЦПК України приходить до висновку, що справу слід розглядати в порядку заочного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_5 серії №АІ/2437902 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу від 02.12.2014 року ОСОБА_2 застрахував у ПАТ «СК «Провідна» транспортний засіб ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.24).

Постановою Любарського районного суду №282/873/15 від 10.08.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.126 ч.2 КУпАП, яке виразилося у тому, що 08.08.2015 року о 18 годині 40 хвилин в с. Громада по вул.. Шевченка керував автомобілем НОМЕР_4 не маючи права керування даним транспортним засобом (а.с.16).

Постановою Любарського районного суду №282/873/15 від 10.08.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, яке виразилося у тому, що 08.08.2015 року о 18 годині 40 хвилин в с. Громада керуючи автомобілем НОМЕР_4 на перехресті вулиць Шевченко-Жовтнева виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надав переваги в русі автомобілю Toyota Land Cruiser, під керуванням ОСОБА_4, та допустив зіткнення. У результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.17).

ОСОБА_5 ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована у ПАТ «СК «Провідна» .

Відповідно до повідомлення №2300083680 про настання події ОСОБА_2 повідомив про настання ДТП, яке сталося 08.08.2015 року в с.Громада Любарського району за участю ОСОБА_3 (а.с.9-10).

Відповідно до заяви про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу ПАТ СК «УСГ» просить ПрАТ «СК Провідна» сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 79970грн.99коп. (а.с.11-12).

ОСОБА_5 страхового акту №2300083680/Р від 28.12.2015 року, ПАТ "СК Провідна" виплачено страхове відшкодування на загальну суму 50000грн. (а.с.13-14), що підтверджується копією платіжного доручення № 0054930 від 29 грудня 2015 року (а.с.25).

Копія претензії про відшкодування шкоди на суму 50000грн. заявленої ПАТ "СК Провідна", вказує, що остання направила вимогу ОСОБА_2 07.06.2016 року (а.с.30-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

ОСОБА_5 п. 33.1.4. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Так, відповідно до підпункт г п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду : б) якщо він керував транспортним засобом без права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України від 31.05.2017 року у справі № 6-2969цс16 встановлено, якщо страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

ОСОБА_5 зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

ОСОБА_5 зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі – Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) – це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку – це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу, – це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ОСОБА_5 ч.1 ст.360-7 ЦПК України, висновок Верховного суду України щодо застосування норм права, викладений у Постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином враховуючи викладене суд приходить до висновку, що ПАТ «СК «Провідна» виплатила страхове відшкодування ПАТ СК «Українська страхова група», а відповідач являється страхувальником транспортного засобу, тому вимоги позивача є цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В силу ст. 88 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.10,57,60,88,209,212-215,224,360-7 ЦПК України, ст. --- ЦК України, ст. 38.1.1 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 ЗУ «Про страхування», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ЄДРПОУ: 23510137, р/р 26504301001766 відкритий в ПАТ «ВТБ Банк» в порядку регресу суму страхового відшкодування у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 червня 2017 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Любарським районним судом, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судом рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.