Рішення № 67342762, 20.06.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/2967/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Кушнір М.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільним сумісним із визначенням його часток, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів друга Житомирська державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.77-78) просила ухвалити рішення, яким:

встановити факт її спільного проживання однією сімєю з ОСОБА_4, який помер 21 червня 2016 року, у період з 2000 по 2008 роки;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_4 автомобіль марки "ВАЗ", модель "210430-20" 2007 року випуску, реєстраційний номер "АМ 0049 АМ", та садовий будинок на земельній ділянці № 198 у громадському об'єднанні "Садівничих товариств Тетерівський масив" в с. Буки Житомирського району Житомирської області;

визнати за нею право власності на ? частини вищевказаного транспортного засобу та садового будинку.

В обґрунтування заявлених вимог автором позову зазначено наступне. Перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 1983 року по 2000 рік. Після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сімєю, вели спільне господарство, спільний побут та мали спільний бюджет. За час перебування у фактичних шлюбних стосунках набули вищевказане і спірне у даній справі майно за спільні кошти, а тому згідно закону має право на його ? частину.

У судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги з вищевказаних підстав підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі, зважаючи, як вказали, на його безпідставність, оскільки факт спільного проживання позивача та ОСОБА_4 у названий період не мав місця, а спірний автомобіль був придбаний поза шлюбом останніх. Крім цього, даний відповідач у ході розгляду справи подала заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності (а.с.80).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином повідомлявся про день та час його проведення.

Представник третьої особи спрямував до суду заяву про розгляд справи за його відсутності і ставлення до позову не виказав.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідив надані ними докази, судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.

8 липня 1983 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) ОСОБА_6 зареєстровано шлюб (а.с.12). 1 березня 1984 року ОСОБА_4 надано дозвіл на право будівництва садового будинку у товаристві "Текстильник" (а.с.14, 67, 137) на належній йому земельній ділянці № 198 по вул. Зеленій в с. Буки Житомирського району Житомирської області (а.с.188) згідно відповідного плану забудови (а.с.138). Судом також дослідженні певні копії товарних документів (накладні, квитанції тощо) (а.с.136-152), які, за словами позивача, стосуються будівництва садового будинку.

23 жовтня 2000 року вищевказаний шлюб розірвано (а.с.13).

Згідно довідки, виданої 31 жовтня 2016 року начальником Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (а.с.11), з 4 липня 1985 року, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були зареєстровані та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (після перейменування ОСОБА_7), 123, кв. 6.

Упродовж 1982-1997 років та 2001-2006 років позивач була працевлаштована у зв'язку з чим отримувала заробітну плату (а.с.15-18, 82).

У липні 1990 року ОСОБА_4 придбав автомобіль марки "Жук", модель "АО-6" 1980 року випуску (а.с.125-129).

20 травня 2004 року ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 (після перейменування ОСОБА_8) у м. Житомирі (а.с.10).

Згідно довідки-рахунку від 14 липня 2007 року ОСОБА_4 набув прав власності на автомобіль марки "ВАЗ", модель "210430-20" 2007 року випуску, реєстраційний номер "АМ 0049 АМ" (а.с.8) на підставі укладеного 14 липня 2007 року договору купівлі-продажу (а.с.130-132). Вартість продажу даного транспортного засобу на день укладення даного правочину становила 35240,00 гривень (а.с.134).

З 16 травня 2016 року ОСОБА_4 одноосібно був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.79).

21 червня 2016 року ОСОБА_4 помер (а.с.9).

Право власності на спірний і вищезгадуваний садовий будинок не зареєстровано.

Також, судом були дослідженні надані позивачем фотокартки на яких, як вказує остання, вона зображена разом з ОСОБА_4 біля спірного садового будинку (а.с.197-198).

Допитані у ході розгляду справи свідки надали суду наступні пояснення.

свідок ОСОБА_9 У 1985 році ОСОБА_4 отримав земельну ділянку під будівництво садового будинку, який почав будувати разом з позивачем. Згодом вони розлучились для того, щоб отримати квартиру. Це розлучення було фіктивним. Після отримання квартири продовжували проживати разом. Автомобіль марки "ВАЗ" був придбаний за кошти, виручені від продажу іншого автомобіля.

свідок ОСОБА_5 Являється сином позивача. ОСОБА_4 приходився вітчимом. У ОСОБА_4 був мікроавтобус який він продав і купив автомобіль марки "ВАЗ". Земельну ділянку ОСОБА_4 отримав у вісімдесятих роках. Приймав участь у будівництві садового будинку разом з позивачем та ОСОБА_4 Останні фактично проживали разом з 1980 року, а зареєстрували шлюбу у 1983 році. Шлюб розірвали фіктивно задля отримання квартири. У продовж 2007-2008 років ОСОБА_4 та позивач разом не проживали, однак підтримували гарні стосунки. До цих же років вони вели спільне господарство.

свідок ОСОБА_10 Садовий будинок будувався ОСОБА_4 та позивачем спільно. Їх розлучення відбулось задля отримання квартири. Після розлучення позивач та ОСОБА_4 проживали разом.

свідок ОСОБА_11 Садовий будинок ОСОБА_4 та позивач почали будувати з 1985 року. Жили дуже добре.

свідок ОСОБА_12 Допомагав ОСОБА_4 та позивачу будувати садовий будинок. Розлучення останніх було необхідне для отримання квартири.

свідок ОСОБА_13 Являвся сусідом померлого ОСОБА_4 у будинку № 85 по вул. Івана Мазепи (Мануїльського) у м. Житомирі. Позивача у квартирі в цьому будинку не бачив. ОСОБА_4 розповідав, що має дачу.

свідок ОСОБА_14 Являється дочкою відповідача ОСОБА_2 Остання з ОСОБА_4 почала проживати з 2006 року. Вони вели спільне господарство, жили однією сімєю. Про колишню дружину ОСОБА_4 не розповідав. Автомобіль марки "ВАЗ" був придбаний у 2007 році.

свідок ОСОБА_15 До 2000 року позивач та ОСОБА_4 перебували у шлюбі. Відповідач ОСОБА_2 почала проживати з ОСОБА_4 з 2006 року. Автомобіль марки "ВАЗ" був придбаний ОСОБА_4 за вихідну допомогу, отриману при звільненні, а також за позичені кошти, які потім віддавав з ОСОБА_2 З 2000 по 2006 роки на дачі нікого не було, окрім ОСОБА_4

Зазначені правовідносини врегульовані та відповідають наступними нормам матеріального закону.

Згідно ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України (чинного на час виникнення спірних правовідносин за вимогою стосовно садового будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ст. 61 СК України). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Крім цього, спірні за даним позовом правовідносини регулюються і наступними нормами процесуального закону.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи досліджені у ході розгляду справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Вимогу про встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_4 у період з 2000 року по 2008 рік суд вважає безпідставною, оскільки у ході розгляду справи такий факт достеменно підтверджений не був і зібраних у справі доказів, на переконання суду, не достатньо для висновку про зворотне.

З огляду на зазначене не підлягає до задоволення і вимога позивача про визнання спільним сумісним майном її та ОСОБА_4 спірного автомобіля і визнання права власності на його ? частину, адже придбав даний транспортний засіб ОСОБА_4 поза шлюбом з відповідачем, а тому правовий режим спільної сумісної власності на таке майно не розповсюджується. Покази окремих свідків щодо того, що даний автомобіль був придбаний за спільні кошти позивача та ОСОБА_4, судом до уваги не беруться, оскільки такі покази за відсутності іншої доказової бази не є належним способом доказування у даному випадку.

Стосовно вимоги про визнання права власності на ? частину спірного садового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Отже, названими положеннями норм матеріального права декларується, що особа, яка бажає прийняти спадщину, має вчинити задля цього певні активні дії, а саме звернутись до нотаріуса або уповноваженого органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про прийняття спадщини за наслідками розгляду якої такий орган або нотаріус приймає відповідне рішення. Тобто, законом визначена певна процедура для прийняття спадщини.

Як убачається із встановлених судом фактичних обставин справи, позивач після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_4 не зверталась до нотаріуса або до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про прийняття спадщини, зокрема і на спірний садовий будинок, у зв'язку з чим не отримувала будь-якого рішення щодо цього. Відтак, вважати наявним спір в частині даних вимог не можна і звернення до суду з останніми є передчасним. Крім цього, суд зауважує, що до складу спадщини входять лише зареєстровані права, яких на спірний садовий будинок немає.

Оскільки позов до задоволення не підлягає, не підлягають до подальшого розподілу і судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10-11, ст. 60, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Грубіян