Рішення № 67339787, 23.06.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7546/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

секретар ПІЦИК О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 26.08.2016р. звернувся в суд із позовом, який в подальшому був уточнений, та просять суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири №65 на вул.Б.Хмельницького,269 в м.Львові.

В обґрунтування позову зазначає, що спірна квартира загальною площею 57кв.м. складається з трьох кімнат житловою площею 39,1кв.м, кухні та комунальних вигод. Квартира є комунальною власністю. У квартирі проживає лише він та його мати ОСОБА_7 Відповідачі зареєстровані але не проживають у квартирі більше ніж останні шість місяців, що стверджується актами ЛКП «Збоїща 408». Відповідачка ОСОБА_2 має на праві власності житловий будинок в с.В.Грибовичі, де проживає з донькою ОСОБА_3, онуком ОСОБА_4 Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 проживають у квартирі за адресою вул.Братів Міхновських,22а/4, співвласником якої є дружина ОСОБА_5

Реєстрація відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 у спірній квартирі відбулася автоматично, як неповнолітніх дітей до батьків, без згоди інших членів сімї наймача.

Відповідачі у квартирі фактично не проживають, поважних причин для продовження строку збереження за ними житла за цією адресою, відповідно до ч.2,3 ст.71 ЖК України, немає.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник повністю підтримали вказані позовні вимоги, просять позов задовольнити. Додатково пояснили, що відповідачі мають ключі від квартири та однієї з трьох кімнат, де знаходяться їх речі. Також частина речей відповідачів тривалий час без використання знаходиться у шафах коридору квартири. Відповідачі з 2009р. і по даний час оплачують частково квартирну плату та опалення квартири. Просили позовну заяву задовольнити.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовну заяву підтримала, покликаючись на вказані у ній обставини. Просить цей позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2, будучи і представником відповідача ОСОБА_5, який у справі є також і законним представником малолітньої ОСОБА_5 2009р.н., в судовому засіданні позову не визнала, в заперечення пояснила, що стосунки з позивачем та матірю у неї погіршилися з часу одруження, вони тривалий час не спілкуються. У них давно склався порядок користування квартирою, за яким вона та її діти і онуки мають в користуванні одну кімнату площею близько 10кв.м. Користуватися цією кімнатою всім відповідачам одночасно неможливо, відтак цією кімнатою вони користуються періодично. У кімнаті знаходяться їх меблі, речі. В кухні вони мають окреме місце для свого посуду, в коридорі знаходиться їх холодильник, також в коридорі є шафи, в яких вони тримають свій одяг. Їх кімната закривається ними на ключ. До 2009р. вона проживала у цій кімнаті, а згодом у цій кімнаті до 2015р. проживала донька ОСОБА_3 з своїм фактичним чоловіком. З 2009р. ними проводиться часткова оплата за квартиру та опалення. Будинок в с.В.Грибовичі вона отримала у спадок, він використовується її сімєю як дача. Просить у позові відмовити. Квартира на вул.Братів Міхновських,22а/4 належить батькам її чоловіка, а не невістці.

Представник відповідачки ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечила, вказуючи не відсутність підстав визнання відповідачів такими, що втратили право користування цим жилим приміщенням. Просить у позові відмовити.

Представник органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не зявився, суд вважає за можливе вирішити спір у йог відсутності на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши зібрані по справі докази, зясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

Квартира АДРЕСА_1 загальною площею 57кв.м. складається з трьох кімнат житловою площею 39,1кв.м, кухні та комунальних вигод належить місцевим радам.

У квартирі зареєстровано 7 осіб : третя особа ОСОБА_7 - основний наймач, позивач ОСОБА_1 син, відповідачі : ОСОБА_2 - донька, ОСОБА_5 внук, ОСОБА_3 внучка, ОСОБА_4, 2004р.н., правнук, ОСОБА_6, 2009р.н., правнучка.

Судом встановлено, що у спірній квартирі склався порядок користування жилими приміщенням, згідно з яким позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_7 користуються жилими приміщеннями двох суміжних кімнат, що закриваються на ключ. Відповідачі користуються однією окремою кімнатою, яка також закривається на ключ. Спільно вони користуються приміщеннями кухні, коридору, ванної кімнати та туалету. Відповідачі в кухні мають окреме місце на посуд, їх холодильник стоїть в коридорі.

Судом встановлено з пояснень сторін, що стосунки між сторонами неприязні, вони між собою тривалий час не спілкуються.

В 2009р. ОСОБА_7 в судовому порядку ставила питання про стягнення з відповідачів частини коштів на оплату комунальних послуг. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 02.07.2009р., яке набрало законної сили, цей позов задоволено, з відповідачів стягнуто в користь ОСОБА_7 частину комунальних послуг за період 2005-2008р. Дане рішення відповідачами виконано.

Крім того, встановлено, що з 2009р. відповідачі в добровільному порядку проводять оплату певної частини послуг з опалення житла та квартирної плати.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що разом проживати у спірній квартирі вони не можуть, оскільки кімната, яку їм виділено, має лише 10кв.м. З початку 2010р. до листопада 2015р. цією кімнатою користувалася ОСОБА_3 та її громадянський чоловік ОСОБА_8

В судовому засіданні відповідачка пояснила, що в квартирі знаходяться їх речі, зокрема меблі, холодильник, посуд, сезонний одяг. У квартиру вони навідуються періодично, стараються уникати зустрічі з позивачем та третьою особою.

На обґрунтування позовних вимог позивач подав акти про не проживання відповідачів, складені комісією ЛКП «Збоїща-408». Однак суд не може покладати їх в основу рішення, оскільки обставини у цих актах вказані зі слів сусідів. Комісія не зясовувала наявність у квартирі речей відповідачів, не зафіксувала того, що одна з кімнат квартири знаходиться у користуванні відповідачів і закривається на ключ, не зясовувала причини відсутності відповідачів на час перевірки. У актах не вказано в який час проводилася така перевірка. Якщо така здійснювалася в робочий час, то відповідачі знаходилися на роботі і не могли бути присутніми у квартирі. В акті від 10.11.2015р. вказано про відмову сусідів з розташованих поруч квартир №66, №67, №68 підписувати вказаний акт.

В судовому засіданні в якості свідків зі сторони позивача були допитані ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підписували акти комісії ЛКП. Свідки пояснили, що не бачили відповідачів багато років, хоча часто бувають у спірній квартирі. Підтвердили, що одну з трьох кімнат відповідачі закривають на ключ і доступу до неї ОСОБА_1, ОСОБА_7 не мають. Показання свідків не спростовують пояснень відповідачів про те, що квартирою, зокрема однією з кімнат вони користуються, періодично навідуються в квартиру.

Свідок ОСОБА_11, донька позивача, вказала, що жила у спірній квартирі з 2002р. по 2009р. Кімната ОСОБА_2 закривалася на ключ, туди часом приходила ОСОБА_12

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сімї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Згідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків, або одного з них.

Позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням у звязку з їх непроживанням у цій квартирі понад шість місяців.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту непроживання відповідачів у спірній квартирі понад встановлені судом строки без поважних причин.

Відповідачі у спірній квартирі проживають періодично, для відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_13 та їх малолітніх дітей ця квартира є єдиним жилим приміщенням, на користування яким вони мають право.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 в порядку спадкування в 2006р. набула право власності на житловий будинок в с.Великі Грибовичі по вул.Дублянській,82. Однак набуття нею цього житла не може бути підставою для позбавлення права користування спірним жилим приміщенням.

В підтвердження непроживання відповідачів за місцем реєстрації позивач, його представник вказують на те, що вони не отримують кореспонденції за цією адресою, не звертаються за медичною допомогою, діти перебувають на обліку в медичних установах, що обслуговують інші райони Львова.

Проте, в судовому засіданні ОСОБА_2 надала для огляду медичну картку, заведену за адресою її місця проживання, в якій містяться відомості про звернення за медичною допомогою в 2015р.

Встановлені судом обставини не дають підстав стверджувати, що відповідачі не проживають у спірній квартирі понад 6 місяців без поважних причин, а відтак втратили право на користування нею.

При ухваленні судом рішення у справі приймаються до уваги рішення Шевченківського районного суду м.Львова у справах за позовами сторін.

16.08.2011р. рішенням Шевченківського районного суду м.Львова відмовлено ОСОБА_7 у позові про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 (справа 2-468/2011).

07.06.2012р. рішенням Шевченківського районного суду м.Львова відмовлено ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права на укладення окремого договору житлового найму (справа 1328/2-1028/11).

29.09.2015р. рішенням Шевченківського районного суду м.Львова відмовлено ОСОБА_7 у позові про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 (справа 466/3002/15-ц).

Ці рішення набрали законної сили.

Виходячи з наведеного суд вважає, що підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2 немає.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_14