Ухвала суду № 67339565, 20.06.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 137/2312/16-ц Провадження № 22-ц/772/1632/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 29Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.

суддів: Ковальчука О.В., Іващука В.А.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства "Крук" в особі голови ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа- реєстраційна служба Літинського РУЮ про визнання недійсним рішення голови (засновника) фермерського господарства та про скасування державної реєстрації змін до статуту господарства за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10.05.2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

27 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 10.05.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до Статуту СФГ "Крук", зареєстрованого у Літинській РДА 19.12.2001 року( п.1.2), засновником даного господарства є ОСОБА_3 одноособово. Пунктом 1.3 Статуту також було визначено, хто може бути членом господарства, однак, як правильно вказав суд, жодного члена господарства в статуті не зафіксовано.

Згідно наказу №1 від 11.12.2001 року "Про створення СФГ", виданого ОСОБА_3, до складу СФГ прийнято членів сім'ї - ОСОБА_2 (дружину) та ОСОБА_5 (маму).

В протоколі №1 загальних зборів ФГ « Крук» від 19.12.2001 року було зазначено, що ОСОБА_3 володіє часткою у розмірі 100 відсотків статутного капіталу. Збори вважалися повноважним приймати рішення, якщо на них присутні члени, що володіють часткою 100 відсотків статутного капіталу. ОСОБА_2 рахувалася секретарем цих зборів. Головою було обрано відповідача ОСОБА_3

Судом також встановлено, що позивач з 2001 по 2005 рік, працювала у ТОВ "Агрофірма"ОСОБА_3", а з 12.06.2014 по 01.04.2016 працювала дояркою у ФГ "Крук".

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно застосував ЗУ "Про фермерське господарство" та закони, які застосовуються за аналогією: ЗУ "Про господарські товариства" та Господарський кодекс України.

Так, Ст. 6 ЗУ "Про господарські товариства" передбачає, що товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Аналогічна норма міститься у ст. 83 Господарського кодексу України, відповідно до якої зазначено, що господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Відповідно до до ч.2 ст.3 Закону України «Про фермерське господарство» при створенні одним із членів сім'ї фермерського господарства інші члени сім'ї, а також їх родичі можуть стати його членами після внесення відповідних змін до статуту підприємства. Такі зміни можуть бути затверджені лише відповідним рішенням засновника (засновників) в порядку, передбаченому його статутом.

Відповідно до ст 4 ЗУ "Про господарські товариства" та ст 82 ГК України визначено, що товариства діють на підставі установчого документу- статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про фермерське господарство" та ст.ст. 82, 114 ГК України,членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільноговеденняфермерськогогосподарства, визнають ідотримуютьсяположень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Згідно статті 114 ГК України та ст.3 ЗУ "Про фермерське господарство", членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції правильно виходив із того, що засновником СФГ "Крук" в 2001 році був лише ОСОБА_3 У разі наявності членів господарства, відомості щодо них мали б бути зазначені у статуті. Наказ №1 від 11.12.2001 року, який було видано ще до створення підприємства (до моменту державної реєстрації) не має юридичної сили. Інформація про члена господарства має бути чітко зафіксована у Статуті і позивач могла бути членом господарства лише після внесення відповідних змін до Статуту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком і вважає його правильним.

Також судом було встановлено, що Статут із внесеними змінами, зареєстрованими 10.03.2005 року, зазнав змін лише в частині назви підприємства, саме СФГ "Крук" було змінено на ФГ "Крук". Жоден інший пункт статуту не зазнав змін, в тому числі, щодо засновника чи членів. А тому, як правильно вказав суд, посилання позивача, що таким рішенням про внесення змін до статуту порушено її право є необгрунтованим. ОСОБА_2 помилково вважає, що таким рішенням її виключено зі складу учасників господарства, яким вона не була.

Судом першої інстанції встановлено, що право позивача порушено не було. Такий висновок є правильним, законним та обгрунтованим.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв заяву позивача про збільшення нею позовних вимог (визнання недійсним рішення засновника СФГ « Крук» №2 від 21.02.2017 року щодо затвердження ним змін до статуту ), оскільки вимоги , які висунула позивач, є самостійним позовом , який вона має право подати до суду в загальному порядку. Така заява могла бути поданою до початку розгляду справи судом, про що було правильно зазначено судом першої інстанції в його ухвалі від 10.05.2017 року.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на обставини, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і до уваги колегією суддів не беруться.

Рішення суду законне і обґрунтоване, постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10.05.2017

року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого сперціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: