Ухвала суду № 67339108, 21.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильєвої М.А.

суддів -Кепкал Л.І. - Чорного О.М.

за участю секретаря судового засідання - Ігнатьєва Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року задоволено клопотання слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві лейтенанта поліції Митичем С.П., погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Могілевським В.С. про призначення позапланової документальної перевірки з дотриманням вимог податкового законодавствам ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6) за період з 1 січня 2015 року по 21 жовтня 2016 року з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків.

Слідчий суддя мотивував своє рішення з посиланням на норми п. 78.1.11. ст. 78 Податкового кодексу України тим, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, а також з метою належного розслідування кримінального провадження та встановлення обставин, які підлягають доказуванню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка одночасно містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 20 грудня 2016 року, в якій, обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження такої ухвали, посилається на рішення Верховного Суду України № 5-347кс15 від 3 березня 2016 року, рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2015 від 8 квітня 2015 року, рішення Європейського суду з прав людини, та просить скасувати ухвалу слідчого судді, в задоволенні клопотання слідчого відмовити, апеляційну скаргу розглянути у відсутність апелянта.

Сторони судового провадження, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, до суду не з'явилися, про причини неявки не повідомили. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_9 викладене прохання про розгляд апеляційної скарги у її відсутність. З огляду на викладене, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін судового провадження на підставі наявних матеріалів судового провадження.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам КПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Частиною 3 ст. 307 КПК України регламентовано, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Також в апеляційному порядку, відповідно до ч. 6 ст. 304 КПК України, може бути оскаржена ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження.

Зазначені положення передбачені й частиною 2 ст. 309 КПК України.

Крім того, частиною першою ст. 309 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

1) відмову у наданні дозволу на затримання;

2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;

6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;

9) арешт майна або відмову у ньому;

10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;

11) відсторонення від посади або відмову у ньому;

12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування.

Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України чітко визначений перелік ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді про надання дозволу про проведення документальної позапланової перевірки не може бути предметом апеляційного перегляду, оскільки не входить до переліку, передбаченому ч. ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, а згідно з ч. 3 цієї статті заперечення проти такого рішення можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Посилання ОСОБА_1, що зазначеною ухвалою порушені права ФОП, а тому вона має право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянтом не наведено будь-яких обґрунтувань з приводу того, яке саме право порушено ухвалою слідчого судді, яка оскаржується.

Крім того, пунктом 8 ст. 129 Конституції України передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Проте, стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, але не перелік рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Такий перелік закріплений у Кримінальному процесуальному кодексі.

Як вбачається з Постанови Верховного суду м. Києва від 3 березня 2016 року, поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК, кореспондується із положеннями статті 24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

З наведених підстав не можна погодитись з доводами апелянта про те, що ухвала слідчого судді, на яку подана апеляційна скарга, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, колегія суддів відмовляє у відкритті провадження.

З огляду на викладене, враховуючи, що КПК України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення документальної позапланової, у апеляційного суду відсутні підстави для розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відмову у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві лейтенанта поліції Митичем С.П., погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 МогілевськимВ.С. про призначення позапланової документальної перевірки з дотриманням вимог податкового законодавствам ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6) за період з 1 січня 2015 року по 21 жовтня 2016 року з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скарго та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяці з дня її оголошення

Судді:

________ ________ ________

Васильєва М.А. Кепкал Л.І. Чорний О.М.