Ухвала суду № 67339023, 22.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/4160/17 Головуючий у 1 - й інстанції: Панченко О.М.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/7399/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Невідомої Т.О.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі відділення № 200 про визнання зобов'язання виконаним, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі відділення № 200 про визнання зобов'язання виконаним.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталія Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність спору.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права в частині, що стосується визначення підсудності спору. Вважає, що даний позов повинен пред'являтися за правилом ст. 109 ЦПК України, а саме до суду за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи. Зазначила, що місцезнаходженням юридичної особи вважається її фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого здійснюється керування діяльністю, а тому місцезнаходженням відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» варто вважати м. Дніпро, а позови до нього пред'являти до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ. Суд першої інстанції не звернув увагу на недотримання ОСОБА_5 правил підсудності при поданні цього позову, не повернув заяву позивачу для подання до належного суду, що свідчить про порушення положень процесуального законодавства.

В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи скарги є безпідставними.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням про визначення підсудності свого позову до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі відділення № 200 філії «Кримське регіональне управління» про визнання зобов'язання виконаним, в порядку ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, з метою первинного звернення до суду, підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі відділення № 200 про визнання зобов'язання виконаним визначено Деснянському районному суду м. Києва.

На виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2017 року матеріали справи направлено до Деснянського районного суду м. Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року відкрито провадження у справі.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява підлягає розгляду Деснянським районним судом м. Києва.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та нормам процесуального законодавства, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно ст. 107 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Порядок та основні критерії визначення підсудності справ за спорами, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, визначені главою 1 розділу 3 ЦПК України.

Так, статтею 110 ЦПК України «Підсудність справ за вибором позивача» передбачено, що позови, які виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Оскільки за своїм змістом подана ОСОБА_5 заява стосується діяльності відділення № 200 філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», позивач мав визначене законом процесуальне право на пред'явлення позову до суду за місцезнаходженням такої філії, тобто, до відповідного суду на території Автономної Республіки Крим.

Стаття 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлює, що, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, Апеляційний суд м. Києва визначає підсудність цивільних справ, що були підсудні таким судам, місцевим загальним судам міста Києва.

З викладеного вбачається, що позивачем ОСОБА_5 використане законне, передбачене ст.. 110 ЦПК України, право на пред'явлення позову до суду за місцезнаходженням відділення № 200 філії «Кримське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», тобто, до суду на тимчасово окупованій території, підсудність такого позову повинна визначатися Апеляційний суд м. Києва в порядку ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Враховуючи наявну в матеріалах справи ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, якою підсудність позову ОСОБА_5 визначено саме Деснянському районному суду м.Києва, оскільки за правилом ст. 117 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір повинен розглядатися Деснянським районним судом м. Києва та вважає, що порушення правил підсудності при відкритті провадження у справі допущено не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що даний позов повинен пред'являтися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за місцезнаходженням відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в порядку ст. 109 ЦПК України, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Так, діюче цивільне процесуальне законодавство передбачає за позивачем, у конкретно визначених випадках, право обирати між кількома судами при пред'явленні позову певного характеру.

В пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Позивач ОСОБА_5 при визначенні суду, до якого буде звертатися з позовом, вирішив скористуватися правом вибору, яке надано йому ч. 7 ст. 110 ЦПК України.

Одночасно, враховуючи, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено певні уточнюючі вимоги для правильного застосування положень глави 1 розділу 3 ЦПК України «Підсудність», з метою забезпечення доступу до правосуддя під час дії особливого правового режиму на території, тимчасово окупованій внаслідок збройної агресії Російської Федерації, позивач правильно звернувся до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням про визначення підсудності свого позову, пред'явленого в порядку ч. 7 ст. 110 ЦПК України.

Таким чином, посилання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на те, що вказаний позов повинен пред'являтися за правилом ст. 109 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача є безпідставними, так як право вибору між судами при зверненні до суду з позовом, підсудність якого може визначатися і за правилом ст. 110 ЦПК України, належить виключно позивачеві і він таким правом скористався.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом першої інстанції не було допущено порушення правил визначення підсудності спору, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому, підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко НаталіїВікторівни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: