Ухвала суду № 67338949, 19.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №757/4111/15-ц Головуючий в І інстанції: Фаркош Ю.А.

апеляційне провадження № 22-ц/796/5873/2017 Доповідач: Заришняк Г. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору недійсним. Зазначала, що 25.04.2007 року між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/0034/82/31355, згідно умов якого Банк зобов'язався надати їй кредитні кошти в сумі 310 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 24.04.2017 року з оплатою 12,25% річних. Вважає даний договір є незаконним, оскільки єдиним засобом платежу на території України є національна валюта, а використання іноземної валюти можливе лише за умови отримання одним із учасників такої операції індивідуальної ліцензії Національного Банку України, проте ні Банк, ні позичальник такої ліцензії не отримували. Крім того, Банком не доведено видачу позивачу готівкових доларів США та дотримання цільового використання кредитних коштів. Посилаючись на викладені обставини, з урахування змінених підстав позовних вимог просила визнати дії відповідача протиправними щодо надання кредиту позивачці, як резиденту України в іноземній валюті заздалегідь для розрахунку цією валютою з іншими резидентами України на території України, визнати бездіяльність відповідача щодо здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів та визнати недійним кредитний договір.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 у задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог ОСОБА_2.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 25.04.2007 року між позивачкою ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», був укладений кредитний договір № 014/0034/82/31355, згідно умов якого Банк зобов'язався надати позивачці кредитні кошти в сумі 310 000,00 доларів США на споживчі цілі з кінцевим терміном погашення 24.04.2017 року з оплатою 12,25% річних.

Позичальник зобов'язувалась отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісію згідно умов договору та тарифів Кредитора, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позивачці кошти в доларах США, а позивачка отримала те, на що розраховувала в іноземній валюті.

На момент укладення кредитного договору не існувало заборони ОСОБА_2 взяти кредитні кошти в іншій валюті або гривні. Грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані, та в кількості згідно умов кредитного договору разом із нарахованими процентами та іншими платежами.

Як видно зі справи, позивачка, погоджуючись укласти договір на умовах, визначених у ньому, в повній мірі ознайомлена з умовами надання кредиту, вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, іншою інформацією згідно з вимогами законодавства. Вся надана їй інформація цілком зрозуміла та не потребує додаткового тлумачення.

До підписання цього договору ОСОБА_2 ознайомилась з усіма умовами, на яких відповідач здійснює кредитування фізичних осіб, та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту в Банку, про що свідчить її підпис в кредитному договорі, й свідомо обрала умови кредитування, викладені в цьому договорі.

Окрім того, при укладенні Договору, сторони чітко розуміли, що коливання гривні можуть настати, однак позичальник ОСОБА_2 обрала валютою кредитування саме долари США та взяла на себе зобов'язання повернути кошти з іноземній валюті й частково їх виконувала.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачкою не надано суду будь-яких переконливих доказів, які б свідчили про несправедливість умов кредитного договору в частині надання кредиту в валюті - доларах США та їх невідповідність законодавству України.

Разом з тим, судом встановлено, що при підписанні кредитного договору були дотримані за змістом та формою всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернопільского міськрайонного суду Тернопольської області від 20 лютого 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «РайффайзенБанк Ававль» заборгованість за кредитним договором №014/0034/82/31355 від 25 квітня 2017 року в розмірі 355 600,68 доларів США.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір суперечить законодавству щодо використання іноземної валюти, як засобу платежу на території України, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст.533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду України, висловленої при розгляді справи № 6-1680 цс15, яка в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, якщо у кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов'язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України ( стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» мав банківську ліцензію НБУ №10 від 27.03.1992 р. і всі додатки до дозволу НБУ №10-4 від 27.03.1992р., в тому числі на операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справа, зібраним по справі доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, обґрунтовано відмовивши у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність ухваленого рішення.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: