Ухвала суду № 67338911, 14.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/6559/2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Савицький О.А.

Справа № 761/35935 Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 р.

в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до

Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін ап..!»

про стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди та компенсації

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоїн ап..!» про стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди та компенсації.

Стягнуто з ДП «А.Е.Т. Джоін ап.!» на користь ОСОБА_2 суму завданих матеріальних збитків у розмірі 45 дол. США, що за курсом НБУ станом на 25.11.2015 року складає 1069,65 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено; стягнуто з ДП «А.Е.Т. Джоін ап.!» на користь держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати це рішення в частині відмовлених позовних вимог, і в цій частині ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що відповідно до п. 2.1. агентського договору №1738 від 12.03.2013 року, укладеного між Дочірним підприємством «А.Е.Т. Джоін ап!»(туроператор) та ФОП ОСОБА_3 (турагент), турагент зобов'язався за винагороду надати послуги туроператора з реалізації турпродукту шляхом укладення Договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора.

Згідно Розділу 1 агентського договору турпродукт - це комплекс послуг по розміщенню, перевезенню, харчуванню туриста, екскурсійні послуги, послуг гідів- перекладачів, а також інші супутні послуги, що надаються в залежності від цілей подорожі.

На підставі цього, 18.08.2015 року між позивачами та ФОП ОСОБА_3 яка діяла від імені та в інтересах ДП «А.Е.Т. Джоін aп!», було укладено договір про падання туристичних послуг № 328157 (надалі - Договір), згідно умов якого ФОП ОСОБА_3 відповідно до заявки позивачів на бронювання, зобов'язалась забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт) вартістю 1808 доларів США у період з 05.09.2015 р. по 17.09.2015 р., а останні зобов'язалися на умовах цього Договору прийняти та оплатити їх.

До складу замовленого туристичного продукту входило: авіаперевезення до Республіки Шрі-Ланка (рейсами м.Київ- м.Дубаї. м.Дубаї - м.Коломбо, та переліт у зворотному напрямку), проживання в готелі, харчування в готелі, послуги трансферу: аеропорт-готель-аеропорт, послуги медичного страхування та страхування від нещасного випадку.

Як встановлено судом позивачі у повному обсязі оплатили замовлений ними туристичний продукт відповідно до заяв: про бронювання, що підтверджується копією квитанції від 19.08.2015 р. та підтвердженням про бронювання (а.с.16).

Згідно електронних квитків на авіаперевезення до Республіки Шрі-Ланка переліт позивачів повинен був відбутися наступним чином; Рейс м. Київ- м. Дубаї (Р2,-728) - відліт з м.Києва 05.09.2015 року о 14.55 год., приліт до м. Дубаї - 05.09.2015 року о 21.05 год.; Рейс м.Дубаї- м. Коломбо (FZ-551) - відліт з м. Дубаї 05.09.2015 року о 22.50 год., приліт до м. Коломбо -06.09.2015 року о 05.00 год. (а.с. 18, 20).

Однак, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі, рейс Київ-Дубаї повинен був вилетіти з аеропорту «Жуляни» 05.09.2015 року о 14.55 год. та прибути в аеропорт м.Дубаї 05.09.2015 року о 21.05 год., однак фактично вилетів близько 16.30 год. та прибув у м.Дубаї в 22.39 год., що в свою чергу призвело до втрати позивачами стиковки з рейсом Дубаї - Коломбо, який згідно з електронним квитком відлетів з аеропорту о 22.50 год.

Обгрунтовуючи позов, позивачі, зокрема, зазначали, що ані представниками транспортної компанії, ані представниками аеропорту їм не було надано жодної інформації про необхідність як найшвидше дістатися для пересадки на наступний літак, у зв'язку з чим вони, залишившись біля виходу на рейс літаку, який вже полетів без них, самостійно почали шукати в аеропорту офіс транспортної компанії, представники якої після довгих перемовин запропонували позивачам відлетіти до м.Коломбо на наступному найближчому рейсі м.Дубаї - м.Коломбо ( Р2-553) 06.09.2015 року о 08.00 год.

Обгрунтовуючи позовну вимогу про відшкодування суми завданих матеріальних збитків у розмірі 45 доларів США. що за курсом НБУ станом на 25.11.2015 р. становило 1069,00 грн., позивачі вказали, що не зважаючи на те, що вони вночі зв'язувалися з представником відповідача та просили організувати трансфер з аеропорту м.Коломбо до готелю, по прибуттю їх літака до вказаного аеропорту 06.09.2015 року о 14.10 год. жоден з представників відповідача з ними не зв'язався та не повідомив про результати розгляду їх звернення щодо трансферу з аеропорту до готелю, у зв'язку з чим вони самостійно добиралися до готелю на таксі, за послуги якого позивач ОСОБА_2 відповідно до квитанції №А24623 від 06.09.2015 року сплатив 6000 рупій, що станом на день сплати було еквівалентно 45 доларам США (а.с. 25).

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також' витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.20 ЗУ «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досяглії згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов'язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.32 ЗУ «Про туризм», за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагеит, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Згідно п.6.2. Договору у випадку відмови турагента від виконання даного Договору, турист має прано на відшкодування підтверджених документальних збитків, крім випадку коли це відбулось з вини туриста.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування матеріальних збитків на оплату таксі з аеропорту м.Коломбо до готелю, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а їх позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ДП «А.Е.Т. Джоін ап!» в частині відшкодування ОСОБА_2 матеріальних збитків на оплату таксі з аеропорту м.Коломбо до готелю у розмірі 45 дол.США. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується решти позовних вимог, а саме : стосовно стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріального збитку в розмірі вартості ненаданих послуг, а саме втрати одного дня проживания в готелі, слід відмовити, оскільки, як вбачається з Договору, проживання в готелі було замовлено на період з 06.09.2015 року по 16.09.2015 року, а позивачі, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось учасниками судовому засідання, прибули до готелю 06.09.2015 року, тобто позивачі скористались у повному обсязі туристичними послугами в частині проживання в готелі, то суд обґрунтовано вважав їх такими, що задоволенню не підлягають, т.я. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Також суд правильно вважав, що не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача компенсації на їх користь у розмірі по 400 євро кожному, посилаються на положення ч. 5 ст. 104 Повітряного кодексу України, оскільки такі вимоги можуть бути заявлені до перевізника.

Так, відповідно до ч.5 ст. 104 Повітряного кодексу України якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник мас виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 250 євро - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів: 400 євро - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів: 600 евро - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Суд також правильно вважав, що не підлягають задоволенню вимоги щодо моральної шкоди, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки між сторонами існували договірні правовідносини, які не передбачають відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 та ОСОБА_2- відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2016 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :