Ухвала суду № 67336713, 23.06.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3472/17

Провадження № 1-кп/461/336/17

УХВАЛА

23.06.2017 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю: прокурора Сороківського М.П.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України

в с т а н о в и в :

В провадження судді Галицького районного суду м. Львова Стрельбицького В.В. надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140000000642 від 09.06.2016 року, згідно якого останнього повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив про наявність всіх підстав для призначення справи до судового розгляду. При цьому додатково вказав, що всі недоліки вказані в ухвалі Галицького районного суду м. Львова від 02.03.2017 року про повернення обвинувального акту усунуті.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник в підготовчому судовому засіданні подали письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Дане клопотання мотивують тим, що прокурором, в порушення вимог ст.291 КПК України, належним чином не викладено формулювання обвинувачення, в ньому містяться істотні суперечності, не зрозуміло, коли саме обвинувачений отримав неправомірну вигоду та від кого саме. Вважають, що обвинувальний акт складений поза межами строків досудового розслідування, а відтак є незаконним. Крім того, вказують, що реєстр досудового розслідування не відповідає вимогам КПК України.

В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали клопотання з мотивів наведених у ньому.

Прокурор клопотання заперечив з мотивів безпідставності.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, а також подане клопотання, суд дійшов висновку, що заявлене захисником та обвинуваченим клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, зокрема обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити , зокрема найменування кримінального провадження, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Фактичними обставинами кримінального правопорушення вважаються час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначені: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, що є обов'язковими й для ухвалення вироку, відповідно до вимог ст. ст. 370, 374 КПК України.

Детальний аналіз обвинувального акту дає підстави стверджувати про наступне.

На початку (стор.1,2) обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_3 10.06.2016 р. за допомогою старости групи, у якій навчалась студентка ОСОБА_4, ОСОБА_5, отримав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 450 доларів США. Натомість надалі по текту(стор. 3), вказується, що ОСОБА_4 10.06.2016 р. передала ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 450 доларів США. Тобто, в обвинувальному акті наявні істотні суперечності.

В обвинувальному акті (зокрема у формулюванні обвинувачення) не конкретизовано, коли, де ОСОБА_3 отримав неправомірну вигоду у розмірі 450 доларів США.

Суд приходить до переконання, що прокурором не спростовано твердження сторони захисту щодо того, що у формулюванні обвинувачення як складовій частині обвинувального акта повинні вказуватись усі обов'язкові об'єктивні та суб'єктивні ознаки інкримінованого складу злочину. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 р. корисливий мотив - обов'язкова ознака злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Однак, у формулюванні обвинувачення (на сторінках 4, 5 обвинувального акта) немає жодної згадки про корисливий мотив як обов'язкову ознаку злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України.

Суд також вважає обґрунтованим посилання сторони захисту на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої формулювання обвинувачення повинно бути чітким та недвозначним, оскільки відомості, надані обвинуваченому та викладені у формулюванні обвинувачення, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, та є необхідним для підготовки адекватного захисту (рішення ЄСПЛ у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 р.; рішення ЄСПЛ у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р.).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього кодексу. Таким чином, обвинувальний акт є підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документа повинні бути узгоджені як між собою, так із доданими до обвинувального акта додатками згідно з вимогами ч. 4 ст. 291 КПК України. При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України.

Суд вважає обґрунтованим посилання сторони захисту щодо затвердження прокурором та вручення ОСОБА_3 та його захиснику обвинувального акту поза межами процесуальних строків з огляду на наступне.

Згідно п. 5 ч. 1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Сторони не заперечили, що 13.12.2016 р. у рамках кримінального провадження № 12016140000000642 від 09.06.2016 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, а 08.02.2017 р. прокурор направив обвинувальний акт до суду. Жодних процесуальних рішень щодо продовження строків досудового розслідування в межах даного кримінального провадження не виносилось.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Частина 1 ст. 116 КПК України встановлює, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Згідно із ч. 1 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Пунктом 13 частини 2 статті 36 КПК України регламентовано, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати обвинувальний акт. Таким чином, прокурор має право затвердити обвинувальний акт виключно під час досудового розслідування у межах його строків.

Таким чином, відповідно до положень КПК України, слідчий та прокурор мають право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, в тому числі і визначені ч.2 ст.283 КПК України, тільки в рамках досудового розслідування, строки якого визначенні положеннями ст. 219 КПК України.

Строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню закінчився 08.02.2017 р., після чого строки досудового розслідування не продовжувались. Натомість, 28.04.2017 р. було прийнято таке процесуальне рішення, як обвинувальний акт, а також вчинено наступні процесуальні дії: складення нового обвинувального акта слідчим, затвердження його прокурором, вручення його ОСОБА_3 і його захиснику ОСОБА_2, скерування обвинувального акта до суду.

Недотримання прокурором та слідчим положень КПК України щодо строків проведення досудового розслідування істотно порушують права обвинуваченого (підозрюваного) та суперечать принципам правової визначеності.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що всупереч вимогам ст.291 КПК України обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, у звязку з чим неможливо встановити чи досліджувалась належним чином обєктивна та субєктивна сторони інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, не конкретизовано спосіб і механізм скоєння кримінального правопорушення.

Суд погоджується з посилання сторони захисту на засаду кримінального провадження законності, що передбаченаст.9 КПК України, щодо того, що недотримання будь-яких імперативних вимог щодо змісту обвинувального акту, в тому числі щодо чіткого формулювання обвинувачення та викладу конкретних фактичних обставин кримінального правопорушення є підставою для визнання його таким, що він не відповідає вимогамКПК України. Кожен злочин має безліч ознак, однак далеко не всі вони враховуються при кваліфікації. При кваліфікації необхідно в конкретному діянні встановити ті юридично значущі обєктивні і субєктивні ознаки, що входять до складу конкретного вчиненого злочину. При цьому склад утворює тільки вся сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з необхідних ознак свідчить про відсутність у діянні особи складу конкретного злочину.

Суд вважає, що обвинувальний акт складено з порушенням вищенаведених нормКПК Українита приходить до висновку, що усунути невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України можливо лише шляхом повернення його прокурору.

Суд також звертає увагу прокурора на доводи сторони захисту щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст.109 КПК України, а також на неврахування мотивів суду в ухвалі від 02.03.2017р.

Пунктом 3 ч.3 ст.314 КПК Українивизначено, що в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цьогоКодексу.

Вказані мотиви свідчать про відсутність законних підстав для призначення до судового розгляду обвинувального акту, у зв'язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст.291, 314, 376, 392 КПК України, суд

постановив :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140000000642 від 09.06.2016 року, відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення через Галицький районний суд м.Львова.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя Стрельбицький В.В.