Постанова № 67335553, 14.06.2017, Василівський районний суд Запорізької області

311/12/17

14.06.2017

Номер провадження № 2-а/311/10/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пушкарьової С.П.,

при секретарі Четвертак Л.М..

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, головного державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, третя особа відділ державної автомобільної інспекції по обслуговуванню Василівського району, про визнання протиправною, скасування постанови та зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В адміністративному позові вказано, що 24 грудня 2016 року позивач отримав оскаржувану постанову відповідача головного державного виконавця - Тішиної І.В. про відкриття виконавчого провадження, з якої випливає, що пропущено встановлений законом трьохмісячний строк пред»явлення виконавчого документа до виконання, а саме: постанови третьої особи ВДАІ по обслуговуванню Василівського району № 656363, виданої 18.06.2013 року, оскільки, як зазначено у самій оскаржуваній постанові відповідача: документ (тобто постанова третьої особи - ВДАІ по обслуговуванню Василівського району № 656363, видана 18.06.2013 року) вступила в законну силу 28.06.2013 року; заява про примусове виконання подана 01.12.2016 року. Тобто, з моменту набрання чинності виконавчого документу постанови третьої особи 28.06.2013 року по день подання заяви про примусове виконання 01.12.2016 року сплинув встановлений законом трьохмісячний строк пред»явлення виконавчого документа до виконання. У зв»язку з чим, цей трьохмісячний строк є пропущеним. 29 грудня 2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, реєстраційний номер 53026502, відповідач головний державний виконавець Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 підтвердила, що у матеріалах виконавчого провадження немає та не повинно бути документів, які містять відомості про те, що пропущений встановлений законом трьох місячний строк пред»явлення виконавчого документа до виконання насправді не сплинув. Крім того, державний виконавець Тішина І.В. надала представнику позивача вказану справу, яка містила окрім вказаної вище оскаржуваної постанови: супровідний лист третьої особи та виконавчий документ постанову третьої особи, яка містить інше прізвище «Сізонов». Жодних інших документів в матеріалах виконавчого провадження не було. Тому, представник позивача, уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження, реєстраційний номер 53026502

головного державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 від 02 грудня 2016 року та скасувати, визнати не чинною цю постанову; зобов»язати орган державної виконавчої служби Василівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, протягом трьох робочих днів з дня отримання судового рішення, повернути виконавчий документ, постанову № 656363, виданий 18.06.2013 року, стягувачу ВДАІ по обслуговуванню Василівського району; у відповідності до ст. 94 КАСУ присудити всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати, сплачений судовий збір 640 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб»єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або, якщо стороною в справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

В судовому засіданні представник позивача за договором про надання правової допомоги та представництво інтересів у цивільній справі від 26 грудня 2016 року - ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, на підставах, викладених у позові.

Представник відповідача головний державний виконавець Тішина І.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначено, що посилаючись в ньому на фальшивість постанови ВДАІ по обслуговуванню Василівського району № 656363 від 18.06.2013 року, а саме, що винесена по відношенню до зовсім іншої особи, позивач не надав суду жодного судового рішення, яким би постанова була б визнана такою, що не підлягає виконанню у силу її фальшивості, тощо. Позов, зокрема, у частині визнання протиправним рішення суб»єкта владних повноважень і про скасування, визнання не чинним рішення, а саме, постанови про відкриття виконавчого провадження № 53026502, який не пов»язаний з посиланням позивача на фальшивість постанови ВДАІ по обслуговуванню Василівського району № 656363 від 18.06.2013 року, оскільки фактично є новим позовом, який підлягає прийняттю судом в даному судовому провадженні та як слідство не підлягає задоволенню. Без попереднього визнання у судовому порядку постанови ВДАІ по обслуговуванню Василівського району № 656363 від 18.06.2013 року такою, що не підлягає виконанню позовні вимоги позивача про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної у рамках виконавчого провадження № 53026502 від 02.12.2016 року є незаконними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Дійсно, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 39841083 з примусового виконання постанови № 656363, виданої 18.06.2013 року ВДАІ по обслуговуванню Василівського району про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу в розмірі 850,00 грн., відкрите постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2013 року. Як вбачається з постанови № 656363 від 18.06.2013 р. боржник отримав примірник вказаної постанови 18.06.2013 року, тобто у день її винесення, про що свідчить його підпис у ній. 30.05.2014 р. на адресу боржника: Запорізька область, Василівський район, с. Орлянське, вул. Леніна, 2, був направлений виклик державного виконавця із зобов»язанням явки до Відділу. Боржник на виклик не відреагував та до Відділу не з»явився. Проте, як свідчить розпорядження державного виконавця, яке наявне у матеріалах виконавчого провадження № 39841083, 08.07.2014 р. і 06.08.2014 р. на депозитний рахунок Відділу надійшли грошові кошти від ОСОБА_4 у розмірі 500,00 грн., які були розподілені та перераховані. У рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом було перераховано 363,64 грн. У результаті вжитих державним виконавцем на той час заходів, у боржника не було виявлено майна, на яке можливо було б звернути стягнення та ніякого виду доходів. У зв»язку з чим, 24.12.2015 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції на той час). Стягувачу було надано строк для повторного пред»явлення виконавчого документа до 24.03.2016 року. Як свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції постанова про повернення виконавчого документа стягувану від 24.12.2015 року направлена до

ВДАІ по обслуговуванню Василівського району 25.01.2016 року. Дані документи були направлені стягувану із затримкою, у зв»язку з відсутністю матеріального забезпечення Відділу. Оскільки, постанова про повернення виконавчого документа стягувану від 24.12.2015 року направлена до ВДАІ по обслуговуванню Василівського району 25.01.2016 року, то граничним строком пред»явлення такого документа до виконання є 25.04.2016 рік. Стягувачем подано повторно виконавчий документ до виконання 22.04.2016 року, проте, у зв»язку з великою завантаженістю наодного штатного працівника Відділу, постанову № 656363, видану 18.06.2013 року ВДАІ по обслуговуванню Василівського району про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави штрафу в розмірі 850,00 грн. передано до провадження державного виконавця тільки 01.12.2016 року з реєстраційним номером у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень № 53026502. Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 02.12.2016 р. і направлена сторонам виконавчого провадження за вих. № 26711. Враховуючи те, що боржником у рамках виконавчого провадження № 39841083 було здійснено часткову сплату в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом в розмірі 363,64 грн., залишок несплаченої суми заборгованості станом на момент відкриття виконавчого провадження № 53026502 становить 486,36 грн., про що стало відомо тільки після ознайомлення з матеріалами архівного провадження № 39841083. Боржник, знаючи про існування постанови про накладення на нього адміністративного штрафу, все ж таки ухиляється від його сплати, чим завдає шкоду державі. Тому просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою серії АА2 № 656363 у справі про адміністративне правопорушення від 18.06.2013 року, винесеною ст. ІДПС взводу № 4 РДПС з ОСП при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_5, стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави штраф у розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КК України (а.с. 13).

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд ураховує наступне.

Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлений до 18 вересня 2013 року (протягом трьох місяців з дня винесення постанови).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У розумінні ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Як вбачається з копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.12.2015 р., постанову № 656363, видану 18.06.2013 р. ВДАІ про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штрафу в сумі 850 грн. повернуто стягувачу. Виконавчий документ може бути повторно предявлений для виконання у строк до 24.03.2016 р. (а.с. 106).

22 квітня 2016 року начальником ВДАІ Василівського РВ УМВС ОСОБА_6 було направлено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 656363 від 18 червня 2013 р. до відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції про стягнення штрафу для примусового виконання (а.с. 12).

Виконавче провадження № 1641/1 передано до виконання 01.12.2016 р. (а.с. 47).

02 грудня 2016 року державним виконавцем Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 53026502 (а.с. 9).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач вважає, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53026502 від 02.12.2016 року сплинув встановлений законом трьохмісячний строк предявлення виконавчого документа до виконання. У звязку з чим, цей трьохмісячний строк є пропущеним, а постанова неправомірною та підлягає скасуванню.

Суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що державний виконавець Тішина І.В. під час винесення оскаржуваної постанови від 02 грудня 2016 року не дотрималася вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», та ст. 19 Конституції України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень і у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

При вирішенні спору по суті, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, та здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Постанова про накладення адміністративного стягнення № 656363 від 18.06.2013 року передбачає, що строк її пред'явлення до виконання спливає 18 вересня 2013 року (протягом трьох місяців з дня винесення постанови), а також, що вона набирає законної сили відповідно до статті 291 КУпАП.

Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 291 КУпАП).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду № 3 від 13.12.2010 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Як видно з п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо пропущено встановлений законом строк предявлення виконавчого документа до виконання.

Ч. 1 ст. 9 КАС України вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статей 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь в справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно із частиною другою ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Водночас суд відмічає, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні у матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про протиправність дій відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірна постанова державного виконавця Тішиної І.В. є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 60, 94, 104-106, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, головного державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, третя особа відділ державної автомобільної інспекції по обслуговуванню Василівського району, про визнання протиправною, скасування постанови та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати постанову головного державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 53026502 від 02.12.2016 р. щодо стягнення з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 850 грн. неправомірною та протиправною.

Скасувати постанову головного державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 53026502 від 02.12.2016 р. щодо стягнення штрафу в розмірі 850 грн.

Присудити з Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (ЄДРПОУ 34986553) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 640,00 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Василівський

районний суд Запорізької області у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_7