Рішення № 67334383, 20.06.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1285/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Бікезіної О.В.,

за участю: секретаря Плаксіної Є.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лиман цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

10.05.2017 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») про стягнення з відповідача ОСОБА_3 22040,32 грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н від 29.07.2008 року. Відповідно до укладеного договору ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 29000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_3 власним підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява про надання платіжної карти разом із запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком кредитний договір.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано ОСОБА_3, кредит, проте відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору станом на 31.03.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 22040,32 грн. що складається з наступного:

●2394,84 грн. - заборгованість за кредитом;

●15809,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

●2548,20 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

●250,00 грн. - штраф (фіксована частина);

●1037,63 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі. Суду пояснив, що в заяві про надання платіжної карти, яку підписала ОСОБА_3 було зазначено кредитний ліміт у розмірі 2400 грн., заборгованість за кредитом складає 2394,84 грн. Проте, згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, з якими відповідач була ознайомлена, банк має право змінювати кредитний ліміт, тому кредитний ліміт було збільшено до 29000 грн. Крім того, згідно з Умовами строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50 років. В 2014 році відповідач отримала іншу карту, яка хоча не має відношення до укладеного в 2008 році кредитного договору, але це надало можливість банку здійснити писання простроченої заборгованості з відповідача 05.10.2014 року у розмірі 997,21 грн., таким чином, строк позовної давності перервався.

Позивач ОСОБА_3, яку належним чином було повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не прибула, але надала суду заперечення на позов та заяву, в яких позовні вимоги не визнала у повному обсязі, посилалась на ті обставини, що дійсно з позивачем уклала кредитний договір б/н від 29.07.2008 року. Але отримала кредит у сумі не 29000 грн., як зазначив позивач, а 2400 грн. Кінцевим термін повернення кредиту відповідав строку дії картки. Строк дії картки було зазначено на самій картці. Умови та правила надання банківських послуг вона не підписувала, тому вважає, що вони не є доказом по справі. Останнє погашення заборгованості по кредиту вона здійснила 04.04.2011 року. Після цього вона ніяких платежів не здійснювала, банк не приймав до неї ніяких заходів щодо стягнення заборгованості, звернувся до суду лише в 2017 році. Вважає, що сплинув трирічний строк позовної давності як з часу закінчення строку дії картки, так і з часу останнього платежу, це є підставою для відмови у позові. Крім того, посилалась на ті обставини, що вона зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке є територією де проводилася антитерористична операція і відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» банк не мав права нараховувати їй штрафні санкції та пеню. Просила у прозові відмовити у повному обсязі (а.с.31-35,76-77).

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав процесуальну позицію ОСОБА_3, просив застосувати позовну давність, відмовити у позові в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право на надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі ліцензії Національного банку України від 05.10.2011 року № 22 (а.с. 21).

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н від 29.07.2008 року шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України). Відповідно до нього ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_3 власним підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява про надання платіжної карти разом із запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком кредитний договір (а.с.9-10).

Відповідно до п. 3.1-3.3 Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг банку клієнту кредитної картки, клієнт своїм підписом у заяві та пам'ятці клієнта посвідчує укладення договору між банком про надання банківських послуг, шляхом надання відповідної суми кредитного ліміту.

Суд, не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що вона не ознайомлена та не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, оскільки це спростовується її підписом в заяві про надання платіжної карти, яку вона підписала власноручно, та в якій міститься посилання на те, що вона ознайомилася та погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку (а.с.9 зворот).

Але суд звертає увагу на ті обставини, що в заяві про надання платіжної карти, яку підписала ОСОБА_3 було зазначено кредитний ліміт у розмірі 2400 грн. (а.с.9). Як зазначено позивачем в позовній заяві та в розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитом складає 2394,84 грн. (а.с.8).

Згідно з п. 3.2 Умов та правил надання банківських послуг позивач, дійсно має право змінити кредитний ліміт (а.с.12), але суду не надано жодних доказів, яким чином та коли відбулося збільшення кредитного ліміту по даному кредитному договору з 2400 грн. до 29000 грн.

Таким чином, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано ОСОБА_3, кредит в розмірі 2400 грн., проте відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору станом на 31.03.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 22040,32 грн., яка згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.6-8) складається з наступного:

●2394,84 грн. - заборгованість за кредитом;

●15809,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

●2548,20 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

●250,00 грн. - штраф (фіксована частина);

●1037,63 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно п. 3.17, п.5.2 Умов, при наявності у клієнта прострочення по кредитному ліміту, а також відсоткам за користування кредитним лімітом, банк має право: після закінчення строку вкладу, вклади та нараховані відсотки перечислити на відповідний картковий рахунок клієнта або розірвати даний договір. Також у випадку порушення держателем встановлених законодавством України вимог та умов даного кредитного договору, банк має право призупинити дію кредитної картки та визнати картку недійсною до моменту погашення заборгованості, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у відповідній визначеній банком частині у випадку невиконання держателем своїх кредитних зобов'язань згідно кредитного договору. У разі виникнення заборгованості, держатель зобов'язаний протягом 30 днів з моменту її виникнення погасити дану заборгованість.

Відповідно до п. 6.5. Умов позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених Договором. У випадку невиконання зобов'язань по Договору, на вимогу Банку виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі Простроченого кредиту та Овердрафту), виплаті винагороди Банку (п.6.6., а.с.14).

Пунктом 8.6 Умов передбачено, що в разі порушення клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, обумовлених договором більш ніж 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн., та + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій (а.с.14 - зворот).

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір. Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору та вимог закону. За загальним правилом одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються (ст. ст. 525, 526 ЦК України). В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

У порушення норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідачка зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала, у звязку із чим утворилась заборгованість, отже, у банка виникло право вимагати від ОСОБА_3 повернення суми кредиту.

Щодо нарахування пені та штрафів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Оскільки на теперішній час м. Лиман (ОСОБА_4), згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, пеня була нарахована банком станом на 31.03.2017 року, після набрання чинності Закону України від 2 вересня 2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", та в момент чинності вищезазначених нормативно-правових актів, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, з урахуванням положень ст. 5 ЦК України та ст. 58 Конституції України, розповсюджуються на відповідача звільняють останню від обов'язку по оплаті на користь позивача всієї суми пені та штрафу.

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України №6-2879 цс/16 при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги статі 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Таким чином, нараховані позивачем пеня в розмірі 2548,20 грн., штраф в розмірі 250 грн. та 1037,63 грн. стягненню не підлягають.

Згідно пункту 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, Договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий термін.

Відповідно до заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки. Заява позичальника про припинення дії договору в матеріалах справи відсутня, а тому відбулась його пролонгація із збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо умов про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Пунктами 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою визначено, що граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на лицевій стороні картки, і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) (а.с.16).

Згідно витребуваної судом інформації, позивач повідомив суд, що ОСОБА_3 було 29.07.2008 року видано кредитну картку 5577212904718502 зі строком дії до 12 місяця 2011 року (а.с.71). Даних про подовження терміну дії картки суду не надано, з пояснень представника позивача в судовому засіданні ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_3 від 12.08.2014 року їй було видано іншу картку (а.с117), яка не має відношення до укладеного в 2008 році кредитного договору.

Таким чином, судом встановлено, що кредитна картка 5577212904718502, що її було видано ОСОБА_3 29.07.2008 року була дійсна до 31.12.2011 року, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці, а також, що останній платіж ОСОБА_3 здійснила 04.04.2011 року.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа № 6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Також згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 18.06.2014 року (справа №6-61цс14) за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Відповідачка не виконала взятих на себе зобовязань щодо погашення боргу до 31 грудня 2011 року (кінцевий строк дії картки), останній платіж здійснила 04.04.2011 року, проте ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише10.05.2017 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

При цьому суд вважає, що строк позовної давності не переривався з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Згідно заперечень відповідача, вона здійснила останній платіж банку 04.04.2011 року у сумі 100 грн., тобто, ще до закінчення строку дії платіжної картки. Дана обставина підтверджується даними виписки про рух коштів по платіжній картці 5577***8502 з 01.01.1999 року по 29.05.2017 року (а.с.113-116), згідно якої ОСОБА_3 04.04.2011 року через термінал обслуговування сплатила 50 грн. + 50 грн., тобто 100 грн. (а.с.114).

З даної виписки про рух коштів по платіжній картці також вбачається, що 05.10.2014 року банком було проведено «автоматичне погашення простроченої заборгованості» в розмірі 997,21 грн. (а.с.115). Як стало відомо з пояснень представника позивача в судовому засіданні, таке погашення відбулося з іншої картки, яку отримала позивач в 2014 році, та яка не має відношення до кредитного договору, оскільки не є кредитною.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції), або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

З урахуванням обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна умов договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про внесення таких змін; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) платежів.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Позивачем не надано судом будь-яких належних доказів, що автоматичне погашення частини кредиту з іншого відкритого рахунку ОСОБА_3 відбулось за її згодою.

За таких обставин, суд не вбачає, що відповідач ОСОБА_3 вчинила дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а тому не погоджується з думкою представника позивача, що 05.10.2014 року перебіг позовної давності перервався.

Оскільки судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом (строк позовної давності), про причини пропуску строку давності представник позивача не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив його поновити, а відповідач та його представник наполягають на застосуванні строку позовної давності, то існують підстави для відмови у задоволенні позову згідно вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в позові позивачу відмовлено, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у розмірі 1600 грн. (а.с.3) відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 252-255, 256, 261, 267, 509, 526, 530, 1054, ЦК України, ст. ст. 10, 11 ,60, 76, 88, 169, 209, 212, 213, 214, 215, 360-7 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області в Апеляційний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 23.06.2017 року.

Суддя -