Рішення № 67331526, 23.05.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/2199/17

Провадження №2/521/2679/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Дукіній Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом КС «Істок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом КС «Істок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову повноважний представник сторони позивача вказує, що 07 грудня 2012 року між КС «Істок» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений кредитний договір №КД-4144, відповідно до умов якого спілка надає позичальникові кредит у розмірі 13500,00 гривень строком на 24 календарні місяці до 07 грудня 2014 року виходячи зі ставки 37% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній в свою чергу зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором.

Однак як зазначає сторона позивача, не зважаючи на взяті на себе зобовязання, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує.

Банк вже звертався з вимогами про стягнення заборгованості за даним договором до суду. Згідно заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 23 травня 2015 року, постановлено стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором від 07 грудня 2012 року станом на 31 березня 2015 року у загальному розмірі 37145,45 гривень.

У звязку із невиконанням зобовязання КС «Істок» звернулась з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором 50555,53 гривень.

Представник КС «Істок» у відкрите судове засідання не зявився, сторона повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не зявився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ст. 224 ч.ч.1,2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У звязку з неявкою повідомленого відповідача по даній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, які були надані суду, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, проаналізувавши відповідні арифметичні розрахунки, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 07 грудня 2012 року між КС «Істок» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений кредитний договір №КД-4144, відповідно до умов якого спілка надає позичальникові кредит у розмірі 13500,00 гривень строком на 24 календарні місяці до 07 грудня 2014 року виходячи зі ставки 37% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній в свою чергу зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, що встановлені кредитним договором.

Проте як свідчив представник позивача, в порушення вимог кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Банк вже звертався з вимогами про стягнення заборгованості за даним договором до суду. Згідно заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 23 травня 2015 року, постановлено стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором від 07 грудня 2012 року станом на 31 березня 2015 року у загальному розмірі 37145,45 гривень.

Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, суд зазначає, що згідно ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів по справі суд прийшов до висновку, що між банком та боржником виникли кредитні правовідносини, що підтверджується змістом кредитного договору. Однак відповідач ОСОБА_1 не виконує відповідного грошового зобовязання.

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з положень кредитного договору, боржник ОСОБА_1 отримав визначену суму кредитних коштів в користування до 07 грудня 2014 року.

В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочив виконання зобовязання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по кредитному договору з урахуванням раніше ухваленого судового рішення за період з 27 травня 2015 року по 31 січня 2017 року, за яким загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 50555,53 гривень, з яких 8429,92 гривень заборгованість по відсоткам; 36757,93 гривень інфляційні нарахування; 6367,69 гривень три проценти річних.

З приведеного вище аналізу досліджених судом доказів випливає, що існує законне підґрунтя для задоволення позову та за даним спором стягненню з відповідача підлягає заявлена грошова сума.

Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «Істок» суму оплаченого судового збору у розмірі 1600,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов КС «Істок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «Істок» суму заборгованості за кредитним договором №КД-4144 від 07 грудня 2012 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій за період з 27 травня 2015 року по 31 січня 2017 року у загальному розмірі 50555,53 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «Істок» суму оплаченого судового збору у розмірі 1600,00 гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Головуючий: