Рішення № 67330768, 21.06.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/3885/17

Провадження № 2/127/2371/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 червня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі – Олійник І.Ю.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.11.2010 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 не виконала належним чином зобов'язання за вказаним договором. Це призвело до утворення в неї перед банком заборгованості станом на 31.01.2017 року в розмірі 60 502 грн. 80 коп., яка складається з: 6100,00 грн. - заборгованість за кредитом; 48 045,52 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 000,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2 857,28 грн. - штраф (процентна складова).

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, тому ПАТ КБ "ПриватБанк" змушений був звернутися до суду з позовом та просить у відповідності до вимог ст.ст. 1050, 1054 ЦК України стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також стягнути судові витрати.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" не з'явився, надіславши суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та вважає його необґрунтованим з підстав того, що в анкеті-заяві не зазначений розмір кредитного ліміту, розмір процентної ставки, порядок та строк повернення кредиту. Відсутні докази того, що відповідач отримала кредитні кошти та взяла на себе зобов’язання сплачувати відсотки у розмірі 72%, 34,80%, 43,2% річних. Також зазначає, що позивачем не додано документи, які б обґрунтовували розмір відсоткової ставки, які зазначені у розрахунку, розмір нарахованої комісії (пені), доказів видачі відповідачу кредитної карти. Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовими частинами договору, оскільки вони не містять підпису відповідача. В результаті цього, стягнення процентів та штрафних санкцій є незаконними. Доказів повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки суду не надано.В заяві від 24.11.2010 року не передбачено ні сплати комісії, ні пені. Разом з тим, представник зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені в сумі 1800,00 грн. Розрахунок боргу, виконаний позивачем, є невірний. Просив відмовити ПАТ КБ "ПриватБанк" в задоволенні даного позову.

Вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.11.2010 року відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача кредит у розмірі 6 100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Договір укладений шляхом приєднання до умов договору, підтвердженням чому є підписана позичальником заява (а.с. 6) та Умови і Правила надання банківських послуг (а.с. 9-32). Слід зазначити, що заява є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

За користування кредитом і Овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому "Тарифами Банку" з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 договору (п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг визначена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. З огляду на вищевикладене, суд критично ставить до пояснень представника відповідача відносно того, що банк не мав права збільшувати відсоткову ставку в односторонньому порядку.

Слід зазначити, що до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам (п. 1.1.2.3. Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Пунктом 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд критично ставить до твердження представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту укладення кредитного договору, оскільки в анкеті-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг міститься підпис відповідача ОСОБА_2 Таким чином, відповідач погодилася на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Разом з цим, суд встановив, що відповідач не виконала належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, що призвело до утворення в неї перед банком заборгованості.

З розрахунку заборгованості за договором №б/н суд встановив, що станом на 31.01.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 60 502 грн. 80 коп., яка складається з: 6 100,00 грн. - заборгованість за кредитом; 48 045,52 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 000,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією (а.с. 4-5).

Крім того, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, відповідачу нараховано штраф (фіксована частка) в розмірі 500 грн. та штраф (процентна складова) в сумі 2857,28 грн.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 ст. 1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Стаття 1054 ЦК України, визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1.1.12.7.3.Умов та правил надання банківських послуг, проценти за користування кредитом (кредитним лімітом) і/або Овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, передбачену п. 2.1.1.12.4 і п. 2.1.1.12.5 при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично використаний в рахунок кредита і/або Овердрафта коштів, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) і/або Овердрафт станут простроченим кредитом.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсотки нараховуються виключно на тіло кредиту.

Разом з тим, розмір тіла кредиту з 30.07.2014 року не змінювався та становив 6100,00 грн., однак банком відсотки щомісячно нараховувалися в різних сумах, хоча процентна ставка була незмінна. Таким чином, судом встановлено невірність розрахунку боргу за відсотками. Розмір процентів нарахованих банком до 01.04.2015р. є вірним – 5 645,90 грн. Разом з тим, за період з 01.04.2015р. по 31.01.2017р. сума нарахованих процентів становить 4 911,72 грн., замість 42 399,62 грн., які нараховані позивачем. Тому, суд вважає за необхідне зменшити суму нарахованих процентів та стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 10 377,62 грн. (5 645,90 +4 911,72 =10 377,62).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Слід відзначити, що згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Так, позивач звернувся до суду з даним позовом 21 лютого 2017 року, тому ним пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені у сумі 1800,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна позиція також висловлена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року по справі № 6-2003цс15.

В супереч вищевикладеному, позивач просить одночасно стягнути з відповідача 3 000,00 грн. пені та комісії за прострочення платежів за кредитом, 500,00 грн. фіксованої частини штрафу та 2857,28 грн. штрафу у розмірі 5% від суми позову за порушення строків сплати грошових зобов’язань більше ніж на 30 днів.

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість стягнення з відповідача пені, комісії та штрафів, оскільки це суперечить статті 61 Конституції України, зокрем заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № б/н від 24.11.2010 року щодо поверення кредитних коштів, суд вважає, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає частковому примусовому стягненню в розмірі 16 477, 62 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1600,00 грн., що підтверджені документально (а.с. 1).

На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 256, 258, 525, 526, 530, 549-552, 610-612, 625, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії АМ № 856526, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.11.2010 року в розмірі 16 477 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 62 коп., яка складається з: заборгованість за кредитом – 6 100 (шість тисяч сто) грн. 00 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом – 10 377 (десять тисяч триста сімдесят сім) грн. 62 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії АМ № 856526, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299) витрати на оплату судового збору в розмірі 1 600 (тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, у відсутність яких воно ухвалене, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: