Ухвала суду № 67329150, 19.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/2946/17 Головуючий 1 інстанції - Золотарьова Л.І.

Справа: № 640/537/14-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Котелевець А.В.,

Пилипчук Н.П.,

секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2017 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зацікавлена особа: ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2017 рокуу задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргоюпросить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, суд не розглянув вимогу скаржника щодо визнання неправомірними дій старшого державного виконавця, які полягають у включенні до довідки-рахунку від 16.06.2016 року суми у розмірі 291,67 грн та не надав оцінки таким діям державного виконавця і тому, що права стягувача порушені внаслідок несвоєчасного та неповного виконання рішення.

Судом першої інстанції не дотримано норми чинного законодавства, неповно з'ясовано обставини у справі, які мають істотне значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановлюючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що у діях державного виконавця не вбачається порушень вимог закону, дії вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця. Скаржником не зазначено та не доведено неправильного розрахунку державним виконавцем заборгованості аліментів, за яким такий залишок було визначено у сумі 291,67 грн. Сам факт сплати цієї заборгованості не Університетом на підставі постанови державного виконавця, а боржником добровільно - не призводить до порушення прав стягувача (скаржника).

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується з наступних підстав.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Згідно п.18 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" №6 від 7 лютого 2014 року за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала постановлення з порушенням зазначених норм процесуального права, оскільки не містить у відповідності до ст.210 ЦПК України мотивувальної частини із зазначенням мотивів з яких суд дійшов висновків про відмову у задоволенні скарги і закону, яким керувався постановлюючи ухвалу в частині визнання дій державного виконавця законними і такими, що не порушили права стягувача.

З огляду на це, ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи свідчать про наступне.

20.04.2015 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист №640/537/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини від усіх доходів, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 16.01.2014 року.

06.05.2015 року на підставі вказаного виконавчого листа старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГУЮ у Харківській області Ляховою Т.Б. було відкрито виконавче провадження ВП№47596565.

16.06.2016 р. державним виконавцем Ляховою Т.Б. складений розрахунок заборгованості по аліментам з врахуванням довідок, в тому числі довідки від 29.04.2016 р. №355 Міжнародного університету бізнесу та права, та визначено борг станом на 31.05.2016 року, який складає 291 грн. 67 коп.

22.06.2016 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до ректора Міжнародного університету бізнесу і права про відрахування аліментів з заробітної плати (а.с. 26). 22.06.2016р. боржником сплачено суму боргу 291,67 грн., які були перераховані на депозитний рахунок Київського ВДВС м. Харків (а.с.24).

06.07.2016 року Київський ВДВС м. Харкова перерахував на рахунок стягувача ОСОБА_2 суму аліментів у розмірі 291,67 грн. (а.с. 25)

Відповідно до ч.7 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час проведення виконавчих дій) у разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця.

Суд першої інстанції не врахував, що Державний виконавець не виконала вимоги Закону і не направила за місцем роботи боржника постанову для стягнення аліментів, що привело до порушення прав заявника, а саме замість квітня вона отримала частину аліментів лише в липні 2016 року. Той факт, що боржник добровільно звернувся із заявою про утримання у нього аліментів із заробітньої плати і виконав свій обов"язок і сплатив заборгованість не звільняє державного виконавця від обов"язку діяти у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження".

Боржник у своїй заяві зазначив про перерахування коштів до державної виконавчої служби, тоді як стягувачем є заявник, що і привело до несвоєчасного перерахування аліментів.

Згідно з ч. 3 ст. 74 «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (чинного на час виникнення правовідносин) розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (чинного на час виникнення правовідносин), державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, суму індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; в інших передбачених законом випадках.

Судова колегія погоджується з доводами заявника, що державний виконавець складає розрахунок за місцем виконання рішення . Постанова про утримання аліментів не направлялась за місцем роботи боржника, тому ці суми не могли включатися до розрахунку. Як вбачається з листа Міжнародного університету від 28 квітня 2016 року в ньому міститься прохання до державної виконавчої служби про надіслання відповідних документів на адресу університету (а.с.11).

Крім цього, зі змісту листа Міжнародного університету від 29 квітня 2016 року видно, що дохід боржник отримав в розмірі 1086,96 грн., утримано аліментів 211,95 грн., тоді як повинен сплачувати 1/3 частину.

Судом не було з"ясовано розмір заборгованості, виконавче провадження не досліджувалось.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. 303, 304, 305, 307, п.3 ч.1 ст.312 , 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2017 року - скасувати. Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в силу ст.324 ЦПК України оскарженню у касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.В.Котелевець

Н.П. Пилипчук