Ухвала суду № 67323108, 22.06.2017, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1661/17

1-кс/154/473/17

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2017 року. м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

слідчого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Столярчук Т.О.,

слідчого Родзенюка Д.А.,

прокурора Сіндочан-Трофімук Л.А.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши клопотання слідчого Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3, погоджене прокурором Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12017030060000514, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 червня 2017 року:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: міст ОСОБА_4, АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною, не працюючого, раніше судимого, зокрема востаннє засудженого 22.05.2007 року вироком Луцького районного суду Волинської області за ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 309 ч.1, 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі; після відбуття покарання вчинив новий злочин, за який 18.07.2013 року вироком Луцького районного судом Волинської області засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до чотирьох місяців арешту, на даний час судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_4, звернувся в суд із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

Клопотання обґрунтовує тим, що у органу досудового розслідування є докази, які свідчать про те, що 20.06.2017 року, близько 18 год. в м. Володимирі-Волинському, поблизу території Володимир-Волинської ЗОШ № 3 по вул. Ковельській, ОСОБА_1, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету протиправного заволодіння чужим майном, шляхом ривка, повторно відкрито заволодів золотим ланцюжком з хрестиком, зірвавши його з шиї ОСОБА_5, внаслідок чого спричинив потерпілій майнову шкоду на суму понад 15000 грн.

За вказаним фактом слідчим відділенням Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

20.06.2017 року о 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 був фактично затриманий працівниками СКП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.

20.06.2017 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 був затриманий, в порядку ст. 208 КПК України, як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.

21.06.2017 року ОСОБА_1 слідчим було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, повністю підтверджуються зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1, протоколом огляду місця події, допитами свідків та іншими матеріалами досудового розслідування.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1, перебуваючи на запобіжному заході, не повязаному із позбавленням волі, зможе здійснити дії, передбачені у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- через тяжкість злочину, по якому йому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі, у разі доведення його провини, ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- враховуючи насильницький характер вчиненого злочину, може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні;

- також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ніде не працює, не має постійного джерела прибутку та законних засобів до існування;

Необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлено тим, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, якими є особисте зобовязання, особиста порука, застава, домашній арешт не зможе запобігти встановленим та доведеним стороною обвинувачення ризикам.

Так підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1, кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від чотирьох до шести років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі продовжуватиме займатись іншою злочинною діяльністю, буде ухилятись від слідства та суду, зважаючи на насильницький характер вчиненого підозрюваним злочину, може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, відсутність постійного місця роботи, а також те, що підозрюваний є неодруженим, підтримує антисоціальні звязки, а тому менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник просили в задоволенні клопотання слідчого відмовити та не обирати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 просив суд застосувати щодо нього запобіжний захід не повязаний з позбавленням волі, а саме у виді домашнього арешту, аргументуючи необхідністю проведення операції у Луцькому відділенні щелепно-лицевої хірургії 26 червня 2017 року по видаленню шин, репозицією та імобілізацією відламків нижньої щелепи. В той же час підозрюваний наголосив, що коштів для внесення застави він не має, а тому просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з постійного місця проживання. Протягом ближчого часу у нього є серйозні наміри одружитися із своєю співмешканкою ОСОБА_6 та прийняти активну участь у виховуванні її дітей. Щодо вчинення злочину в якому підозрюється вину свою визнав, однак не зміг пояснити чому так вчинив.

В судовому засіданні, будучи допитаною як свідок співмешканка підозрюваного ОСОБА_6 підтвердила необхідність проведення операції у Луцькому відділенні щелепно-лицевої хірургії, а також серйозності намірів підозрюваного щодо одруження, в той же час вказала, що у звязку з певними психологічними розладами її співмешканця, інколи він може себе поводити неадекватно та непередбачувано, що могло й стати причиною вчинення ним повторного злочину. Однак просила б суд звільнити ОСОБА_1 під домашній арешт за місцем його постійного проживання у м. Луцьку, а вона в свою чергу організує за ним постійним нагляд і контроль.

Вислухавши пояснення слідчого та думку прокурора, які підтримали заявлене клопотання та просили клопотання задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, які просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та дослідивши додані до клопотання матеріали, допитавши свідка, проаналізувавши докази на обґрунтування та докази в заперечення клопотання у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою євинятковимзапобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Згідно положеньст.177 КПК України,метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставоюзастосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, який кваліфікується як: грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно.

Не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації кримінального правопорушення, виходячи лише з фактичних даних, зазначених у доданих до клопотання документів, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3-5Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребує позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставинами у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_1 є тяжкість кримінального правопорушення, який йому інкримінується та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такими обставинами є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого злочину і суспільний резонанс, який також викликаний підозрою ОСОБА_1 у вчиненні відкритого пограбування в громадському місці, при цьому поєднаному з насильством щодо потерпілого, вчиненого повторно.

Як вбачається з доданих до клопотання документів, підозрюваний ОСОБА_1 вже неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів. Востаннє 22.05.2007 року Луцьким районним судом Волинської області за ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 309 ч.1, 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі, 18.07.2013 року Луцьким районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до чотирьох місяців арешту. На даний час судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд вбачає реальний стимул для підозрюваного ОСОБА_1 за умови застосування інших запобіжних заходів, не пов?язаних із позбавленням волі, отримати можливість уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового слідства та суду. Вказаний факт зокрема також і підтверджує підвищену суспільну небезпеку особи підозрюваного ОСОБА_1, свідчить про системність його протизаконної поведінки, міцність антисоціальних зв'язків, репутацію злочинця.

Додатково суд також приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 постійного місця роботи, а відтак і законних джерел для існування немає.

В той же час встановлені в ході судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу обставини щодо певних тимчасових психологічних розладів підозрюваного ОСОБА_1, в ході яких він може не контролювати себе та вчиняти повторні злочини, лише вказують на необхідність тимчасової ізоляції його від суспільства.

І саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України.

Таким чином, при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.1 ч.1ст.177 КПК України,а саме те, що він, перебуваючи на волі зможе продовжити вчиняти кримінальні правопорушення корисливої спрямованості, або займатись іншою злочинною діяльністю, зможе та має реальний стимул ухилятись від слідства та суду. Зважаючи на схильність підозрюваного у відкритій формі (в присутності потерпілої та свідків) вчиняти злочин, в якому його підозрюють, а також поведінку підозрюваного при цьому, дає реальні підстави припускати, що він може здійснювати вплив на потерпілу чи свідків у кримінальному провадженні, а тому менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Посилання сторони захисту на необхідність проведення операції щодо видалення шин із щелепи підозрюваного ОСОБА_1, як на підставу звільнення його з-під варти суд відхиляє, оскільки таке забезпечення такого оперативного втручання може бути здійснене як в умовах слідчого ізолятора, так і в умовах конвоювання підозрюваного до відповідного медичного закладу для проведення операції. При цьому слід зауважити, що будь-яких документів про наявність медичних протипоказань утримання на даний час підозрюваного ОСОБА_1 в умовах ізоляції, в ході розгляду клопотання суду не надано.

В даному випадку тримання під вартою є виправданим, оскільки застосовується тимчасово на визначений строк, а саме до 60 днів, а конкретні ознаки систематичної злочинної поведінки підозрюваного прямо вказують на наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Враховуючи вищевказані обставини, вважаю за належне застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Згідност.198 КПК Українивисловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Керуючись вимогами ст.ст.131,132,176-183, 193,194, 198 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Володимир Волинського ВП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3, погодженого з прокурором Володимир Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали покласти на Володимир-Волинський ВП ГУ НП у Волинській області.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислювати з 20 червня 2017 року.

Строк дії ухвали закінчується о 24 годині 18 серпня 2017 року.

Встановити розмір застави ОСОБА_1 у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень та надати можливість внесення даної застави на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок № 37310041002504, банк ДКСУ м. Київ , МФО 820172, та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору, суду.

Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 покласти обов?язки, передбаченіст. 194 КПК України, зокрема:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду, в провадженні яких будуть знаходитися матеріали даного кримінального провадження;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання;

-утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 22 серпня 2017 року включно.

Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Волинській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі СІЗО .

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово орган, за яким буде рахуватися ОСОБА_1

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя:/-/-підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер