Рішення № 67322416, 16.06.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/753/16-ц

провадження №2/619/193/17

Рішення

Іменем України

16 червня 2017 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правексбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив:

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 26643,69 доларів США, судовий збір в розмірі 10266,00грн, посилаючись на те, що 05.09.2008 року між АКБ «Правексбанк», правонаступником усіх прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Правексбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №6229-005/08Р, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 20043,00 доларів США для своєчасної оплати останнім вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу №5403/8 від 03.09.2008, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля. Кредит було надано відповідачу строком з 05.09.2008 до 05.09.2015 зі сплатою 13,99% річних. Відповідач зобовязався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 239,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. З метою проведення реструктуризації заборгованості відповідача було змінено розмір щомісячного платежу, таким чином з червня 2011 року відповідач зобовязаний погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 317,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. Після закінчення строку повернення кредиту станом на 18 червня 2015 року відповідачем неналежним чином виконуються зобовязання за кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 26643,69 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом 16458,00 доларів США, заборгованість за процентами 10185,69 доларів США. З метою забезпечення належного виконання зобовязання та захисту майнових інтересів позивача як кредитодавця на випадок порушення зобовязання відповідачем як позичальником було укладено договір поруки №6229-005/08Р від 05.09.2008. ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобовязалися нести солідарну майнову відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором. А також з метою забезпечення виконання зобовязання за зазначеним кредитним договором 05 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу №6229-005/08Р. На підставі договору застави транспортного засобу заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобовязань перед заставодержателем за кредитним договором №6229-005/08Р від 05.09.2008 та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки вчасного та повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно: транспортний засіб марки OPEL, моделі CORSA, рік випуску -2008, колір чорний, кузов WOL0SDL6884451993, тип Т3 легковий коміб-В, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, матеріали справи на аркуші 127 містять заяву відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про розгляд справи без їх участі, представник відповідача ОСОБА_5 не зявився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення проти позову, згідно яким просить відмовити в задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «Правексбанк», посилаючись на те, що 05.09.2008 між АКБ «Правексбанк»? правонаступником усіх прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Правексбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6229-005/08Р, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 20043,00 доларів США для своєчасної оплати останнім вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу № 5403/8 від 03.09.2008, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля. 05.09.2008, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено договір поруки №6229-005/08Р між позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, відповідно до умов якого останні зобовязалися нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань відповідача-1 за кредитним договором №6229-005/08Р від 05 вересня 2008 року. Договори поруки № 6229-005/08Р від 05 вересня 2008 року є припиненими у звязку з наступним. Як розяснено в п. 22 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справах № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим. Пунктом 1.1. договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 11 січня 2011 року, з метою проведення реструктуризації заборгованості відповідача, було змінено розмір щомісячного платежу, таким чином з червня 2011 року відповідач зобовязаний погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 317,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. Однак, поручителі не були повідомлені про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, що свідчить про те, що вони обєктивно не знали і не могли знати про збільшення ставки щомісячної сплати заборгованості за Кредитним договором та, зокрема про збільшення обсягу зобовязань за Кредитним договором. У звязку з тим, що поручителі не були проінформовані і повідомлені про внесення змін до Кредитного договору, про значне збільшення обсягу зобов'язань та умов такого збільшення, порука вважається припиненою, дотримуючись вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України. Припинення поруки є наслідком зникнення прав та обовязків щодо предмету договору та його положень, а отже, стягнення за зобовязанням, яке припинилось на підставі застосування закону після внесення змін до умов договору є неможливим, що повинно бути враховано при новому розгляді справи в загальному порядку. Позивачем пропущений строк позовної давності, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 256-258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Правовідносини, за якими предявлений позов виникли 05.09.2008, тобто з дня надання строкового кредиту (укладання кредитного договору). Відповідно до п.1.2. кредитного договору, строк його дії - з 05.09.2008 до 05.09.2015, а позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 23.02.2016, тобто з 05.09.2008 і до дня подання позовної заяви позивачем минуло 2727 днів, тобто 7,4 календарних роки. Зупинення, переривання чи вимоги, на які позовна давність не поширюється, що передбачені ст. ст. 263, 264, 268 ЦК України у позивача відсутні. Тому необхідно до дійсного спору застосувати позовну давність та відмовити у позові повністю. У звязку із наведеним, розрахунок позивача, який ним наданий у додатку до позовної заяви не відповідає дійсності, ОСОБА_2 його не визнає в повному обсязі. ОСОБА_2 бажає надати суду свій контррозрахунок. Більш того, розрахунок заборгованості не відповідає вимогам бухгалтерського обліку, зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на ньому не стоїть підпис бухгалтера чи іншої уповноваженої особи, яка його склала.Також позивач не надав банківську виписку по рахунку ОСОБА_2, в якому би відображався рух коштів. Оскільки цільовим призначенням спірного кредитного договору була своєчасна оплата позичальником вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу автомобіля № 5403/8 від 03.09.2008, то спірний кредитний договір є споживчим (оскільки надається споживачеві на придбання певної продукції), і на правовідносини, що з нього виходять, поширюється дія ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У даному випадку продукцією банку є кредитна послуга, інформацію про яку він зобовязаний надати у письмовому вигляді відповідно до вимог п. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Однак, спірний кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, у звязку з тим, що в ньому не були зазначені наступні умови: детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, хоча ці умови є істотними і обовязковими в кредитному договорі, який є споживчим. Позивачем не додано доказів, на підтвердження своїх доводів та обгрунтувань. З матеріалів справи вбачається, що суд ухвалив заочне рішення грунтуючись лише на припущеннях, що забороняється. Яким чином суд пересвідчився у дійсності договору станом на 05.09.2008 їй невідомо. Без повного і грунтовного аналізу змісту договору неможливо вирішувати спір взагалі, та, зокрема, застосовувати ті чи інші положення договору, які підлягають обов'язковому застосуванню. Отже, зміст договору є неповний та не відповідає дійсним обставинам справи та унеможливлює обєктивний та неупереджений розгляд справи. Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, проценти також можна віднести до збитків. Виходить, що позивач, умисно затягнув подачу позову, зазначив недостовірні відомості у позові, а суд не звернув уваги на це та ухвалив незаконне рішення. Необхідно враховувати той факт, що кредитний договір був укладений ще у 2008 році, на сьогодні ж існують обєктивні причини неможливості сплатити заборгованість за кредитним договором, зокрема: різке коливання курсу долара США, девальвація гривні, економічна криза, підвищення комунальних тарифів, зростання цін на продукти харчування, у тому числі першочергової необхідності. Тому, всі ці умови є істотними та впливають на розмір суми заборгованості, до того ж такі обставини відповідно до Постанови Правління Національного Банку України «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» від 06.08.2009 №461 є безпосередньо такими, що спричиняють негативний вплив на здатність позичальника виконувати власні зобовязання. Аналогічні висновки передбачені і у Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5. Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Правління Національного Банку України «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» від 06.08.2009 №461, під час роботи з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, банкам рекомендується вживати заходів, спрямованих на створення прийнятних умов для забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а саме: пояснити позичальнику ставлення банку до його фінансових проблем, зокрема, що обходитимуться з позичальником з розумінням, намагаючись спільними зусиллями знайти прийнятне для обох сторін рішення щодо забезпечення повернення позичальником заборгованості; у разі досягнення домовленостей між банком та позичальником щодо реструктуризації та/або зміни валюти заборгованості позичальника розробити разом з позичальником прийнятну як для позичальника, так і для банку програму погашення заборгованості позичальника. Відповідно до абзацу 2 пункту 1.2. Постанови Правління Національного Банку України «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» від 06.08.2009 №461, непередбаченими обставинами, що спричинили негативний вплив на здатність позичальника забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання своїх обов'язків за споживчим кредитом, можуть бути: зменшення заробітної плати та/або інших надходжень; втрата пільг, роботи; тяжке захворювання та/або отримання інвалідності; розлучення; смерть членів сімї або інше, якщо ці обставини спричинили втрату доходів або їх зниження до рівня, за яким щомісячні сукупні платежі за кредитом перевищують 30 % місячного доходу позичальника. Банк зобовязаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку (ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»). Положення ст. 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Вважають, що вищезазначені посилання є безпосередніми обставинами для зменшення суми процентів за користування кредитом, оскільки такі обставини не залежали від волі ОСОБА_2 і на момент укладання кредитного договору, він обєктивно не міг передбачити їх настання. Зважаючи на скрутне матеріальне становище відповідача ОСОБА_2, необхідно визначити порядок виконання погашення заборгованості перед банком саме судом, оскільки банк може зловживати своїми правами, внаслідок юридичної необізнаності відповідача та вчинити будь-які дії, які призведуть до ще більшого зростання заборгованості, тому судом необхідно розстрочити таке виконання, тобто прийняти виконання рішення за визначеними частинами й у встановлені строки безпосередньо судом. Відповідно до вимог положення ст.. 217 ЦПК України, суд використовує своє право визначення порядку виконання рішення, враховуючи розмір стягуваної суми та матеріального стану відповідача. Сума у будь-якому випадку, для відповідача-1 буде не маленькою і матеріальний стан відповідачів також не дозволяє виконати рішення суду відразу ж. Якби, відповідач-1 не перебував у скрутному матеріальному становищі, він би вчасно виконував кредитні зобов'язання та не призвів би своє становище до виникнення заборгованості, а у позивача не виникало б необхідності звертатися до суду. Без розстрочки, відповідач не має можливості виконати рішення суду, яке б воно не було і це буде для відповідачів настільки великим тягарем, що це може спричинити негативний вплив на життя та добробут на тривалий час. Якщо відповідач не зміг добровільно сплачувати грошові кошти, то при набранні чинності рішенням суду, все одно не зможе відразу виконати його, оскільки, таке рішення на матеріальний стан боржника не впливає. З огляду на все вищезазначене вважає, що позивачем не надано жодних належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів та обгрунтувань, у зв'язку з чим не вбачається законних підстав для задоволення позовної заяви про стягнення заборгованості.

У судове засідання представник позивача не зявився, надавши заяву, в якій повідомляє, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.09.2008 між АКБ «Правексбанк», правонаступником усіх прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Правексбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №6229-005/08Р (а.с.7-12).

Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20043,00 доларів США для своєчасної оплати останнім вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу №5403/8 від 03.09.2008, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля.

Кредит було надано ОСОБА_2 строком з 05.09.2008 до 05.09.2015 зі сплатою 13,99% річних (п.1.2.Договору).

ОСОБА_2 зобовязався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 239,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця (п. 4.4. Договору).

11 січня 2011 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору та згідно п. 1.1. з метою проведення реструктуризації заборгованості відповідача, було змінено розмір щомісячного платежу, таким чином з червня 2011 року відповідач зобовязаний погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 317,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця.

05.09.2008 року, в якості забезпечення виконання зобовязань за договором, було укладено договір поруки №6229-005/08Р між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідно до умов якого останні зобовязалися нести солідарну майнову відповідальність перед Кредитором за виконання в повному обсязі зобовязань ОСОБА_2 за Кредитним договором №6229-005/08Р від 05 вересня 2008 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 05.09.2015 у розмірі 20043 долара США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості (а.м.17-20).

Статтями 553, 554 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. А у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Також ст. 543 ЦК України передбачає, що при наявності солідарного зобовязання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.

З метою забезпечення виконання зобовязання за зазначеним кредитним договором 05 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу №6229-005/08Р, відповідно до умов якого заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобовязань перед заставодержателем за кредитним договором №6229-005/08Р від 05.09.2008 та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки вчасного та повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно: транспортний засіб марки OPEL, моделі CORSA, рік випуску -2008, колір чорний, кузов WOL0SDL6884451993, тип Т3 легковий коміб-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.21-26).

Станом на 18 червня 2015 року ОСОБА_2 неналежним чином виконуються зобовязання за кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, внаслідок чого утоворилась заборгованість у загальному розмірі 26643,69 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом 16458,00 доларів США, заборгованість за процентами 10185,69 доларів США, про що мається розрахунок заборгованості (а.с.37-43).

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 Цивільного Кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України регламентує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як розяснено в п.14 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Як передбачено ч. 1ст. 524 ЦК Українизобовязання має бути виражено у грошовій одиниці Українигривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 3ст. 533ЦК Українивикористання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязанням допускається у випадку, порядку та на умовах, встановлених законом.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 192, ч.3 ст. 533, декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93 суд має право стягувати грошові кошти в іноземній валюті в правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій і у випадку і в порядку встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановленіДекретом«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93, Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, Положенням про порядок здійснення операції з чеками в іноземній валюті на території України.

Доводи відповідача ОСОБА_4 щодо застосування строків позовної давності та інші доводи, що викладені у запереченні проти позову суд вважає безпідставними та необгрунтованими.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 209 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правексбанк» задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правексбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 26643,69 доларів США (двадцять шість тисяч шістсот сорок три долари 69 центів США).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правексбанк» судовий збір в розмірі 3422,00грн. (три тисячі чотириста двадцять дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правексбанк» судовий збір в розмірі 3422,00грн. (три тисячі чотириста двадцять дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правексбанк» судовий збір в розмірі 3422,00грн. (три тисячі чотириста двадцять дві гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. М. Нечипоренко