Рішення № 67319738, 14.06.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4135/16-ц

Провадження № 2/210/446/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" червня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Чайкіної О.В.,

за участі секретарі: Куксенко О.В.

сторони, які беруть участь у справі: позивач: - ОСОБА_2, представник позивача - ОСОБА_3, представник відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" про скасування розпорядження та відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг (надалі ПАТ АМКР), про скасування розпорядження та відшкодування моральної шкоди. Позивач просить суд скасувати розпорядження начальника ЦЕЗТ № 1784 від 05.07.2016 року «Про порушення інструкції з охорони праці» про позбавлення ОСОБА_2 виробничої премії у розмірі 100% за червень 2016 року; зобовязати ПАТ «АМКР» нарахувати і виплатити виробничу премію у розмірі 100% за червень 2016 року; стягнути з ПАТ «АМКР» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування позивних вимог посилається на те, що він працює на посаді вантажника на розгрузці гарячого агломерату на бункерах доменного цеху №1 цеху експлуатації залізничного транспорту (далі за текстом - вантажник ДЦ №1 ЦЕЗТ) з вересня місяця 2008 року і по теперішній час. За період роботи на даному підприємстві він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни. Тому вважає розпорядження №1784 від 05.07.2016 року не законним, та таким яке винесене з порушенням діючого законодавства, виходячи з наступного. 13.06.2016 року в 5 год. 35хв. по дорозі на роботу на КПП №6 позивач був затриманий працівниками охорони підприємства, які безпідставно звинуватили його в тому, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, склали акт затримання та повідомили його про те що він зобов'язаний пройти медичне обстеження в медпункті підприємства, від такої пропозиції позивач відмовився, та наголосив про свою згоду пройти медичне обстеження на стан сп'яніння лише в спеціалізованому медичному закладі. Своє рішення позивач обґрунтував тим, що на його думку працівники служби охорони та медичного пункту при проходженні медичного обстеження на стан сп'яніння мають корисливу мету, а саме; отримання грошових коштів за результатами медичного обстеження. Після відмови позивача від проходження медичного обстеження в медпункті підприємства на стан алкогольного сп'яніння, в нього було вилучено перепустку та відсторонено від роботи. При цьому йому повідомили, що він може вже проходити медичне обстеження де завгодно. За таких обставин, позивач вирішив пройти медичне обстеження на стан алкогольного сп'яніння в Криворізькому психоневрологічному диспансері. За результатами такого обстеження ОСОБА_2 видано відповідну довідку, з якою він повернувся на роботу, надав копію медичного висновку працівнику охорони, повідомив про своє прибуття на підприємство свого безпосереднього керівника та отримавши разову перепустку приступив до виконання своїх посадових обов'язків. Однак, в супереч наданим документам, які спростовують відносно позивача звинувачення в алкогольному сп'янінні, начальник ЦЕЗТ своїм розпорядженням №1784 від 05.07.2016 року, незаконно позбавляє позивача виробничої премії в розмірі 100% за червень місяць 2016 року, ніби-то за появу на території підприємства в нетверезому стані та порушені вимог п.п. 1.13, 1.14 інструкції з охорони праці. Враховуючи вищевказані обставини, вважає таке розпорядження незаконним та таким, що винесене з особистих мотивів керівництва підприємства. Будь-які дані, що свідчили б про порушення мною п.п.1.13, 1.14 інструкції з охорони праці, у відповідача відсутні, а від так позбавлення позивача премії за червень місяць 2016 року є неправомірним, в звязку з чим спірне розпорядження №1784 від 05.07.2016р. підлягає скасуванню. Крім того, оскільки позивач незаконно був звинувачений в здійсненні протиправних дій і адміністрацією підприємства було порушено його права та гарантії як працівника, що призвело до значних моральних переживань, стосовно того, що серед його колег поширилась неправдива інформація про те що ніби-то,він надмірно вживає алкогольні напої та постійно приходить на роботу в стані алкогольного сп'яніння.

У судовому засіданні позивач та його представник зазначили, що позивачу виплачена виробнича премія, та скасовано розпорядження начальника ЦЕЗТ № 1784 від 05.07.2016 року, просили задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача.

Представник відповідача ОСОБА_4, заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні, оскільки рішенням комісії по трудовим спорам ПАТ «АМКР» № 35 від 27.10.2016 року розпорядження № 1784 від 05.07.2016 року в частині вирішення премії за червень 2016 року скасовано. Премію за червень 2016 року ОСОБА_2 було виплачено, таким чином в цій позовні вимоги вже виконані позивачем.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що він працює на ПАТ «АМКР» бригадиром вантажників, було розпорядження, що позивач затриманий по підозрі в знаходженні у нетверезому стані, у нього була вилучена перепустка, позивача відвіз майстер на медичне обстеження, він був тверезий.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що працює на ПАТ «АМКР», було винесено розпорядження на ОСОБА_2, що він був у стані алкогольного спяніння, його довели до відома усього цеху. У позивача забрали перепустку та йому прийшлося писати відпустку без збереження заробітної плати.

Заслухавши доводи позивача, представника позивача, представника відповідача, пояснення свідків, з'ясувавши всі обставини у справи, дослідивши надані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з копії трудової крижки позивач працює на підприємстві відповідача з 29.09.2008 року на посаді вантажника на розгрузці гарячого агломерату на бункерах доменного йеху № 1 експлуатації залізничного транспорту по теперішній час (а.с.7-8).

Судом встановлено, що 13 червня 2016 року було складено ОСОБА_4 за № 1175 з якого вбачається, що 13 червня 2016 року в 05 год. 35 хв. при вході на територію підприємства через КПП №6 охоронцем ТОВ «Стаф» для перевірки документів був зупинений ОСОБА_2, в ході перевірки у вказаного працівника були виявлені ознаки алкогольного спяніння. В 05 год. 40 хв. за телефоном було повідомлено начальника зміни ОСОБА_7 В 06 год. 15 хв. було повідомлено старшому змінному майстру ОСОБА_8, який прибув в караульне приміщення, проведено фото фіксацію (а.с.28).

Також судом встановлено, що 13 червня 2016 року було складено акт комісії з приводу того, що ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного спяніння, та у нього вилучено персональну перепустку № 016772 (а.с.29).

Як вбачається з матеріалів справи 05.07.2016 року за № 1784 було видано розпорядження про порушення вимог інструкції з охорони праці, з якого вбачається, що ОСОБА_2 позбавлено виробничої премії у розмірі 100% за червень 2016 року у звязку з порушенням вимог п.п. 1.13, 1.14 інструкції по охороні праці «Загальні вимоги безпеки для працівників підприємства» ОТ 228.01.12, за знаходження на території підприємства у стані алкогольного спяніння (а.с.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Згідно пояснень позивача від 13.06.2016 року він о 05 год. 35 хв., був затриманий працівниками охорони підприємства, які безпідставно звинуватили його в тому, що він знаходився у стані алкогольного спяніння, склали акт та повідомили, що він зобовязаний пройти медичне обстеження в медпункті підприємства, але він відмовився, та наголосив свою згоду пройти медичне обстеження на стан спяніння лише в спеціалізованому медичному закладі, тому, що працівники охорони та медичного пункту мають корисливу мету, а саме: отримання грошових коштів за результатами медичного обстеження (а.с.5).

У подальшому 27 жовтня 2016 року комісія по трудовим спорам розглянувши заяву ОСОБА_2 про скасування Розпорядження начальника ЦЕЗТ № 1784 від 05.07.2016 року «Про порушення інструкції з охорони праці» про позбавлення ОСОБА_2 виробничої премії у розмірі 100% за червень 2016 року прийняла Рішення № 35, яким заява ОСОБА_2 задоволена, розпорядження № 1784 від 05.07.2016 року в частині позбавлення ОСОБА_2 виробничої премії за червень 2016 року скасовано, та направлено для виконання (а.с. 25-26, 34).

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України на працівника покладено обов'язок виконувати роботу, визначену угодою між ним та власником та дотримання внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з ст. 139 КЗпП України, працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника, або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Правила внутрішнього трудового розпорядку зобовязують працівників підприємства утримувати своє робоче місце, обладнання та устаткування у порядку та чистоті.

В силу ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до висновку ОКЗ Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг № 1579 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.06.2016 року у ОСОБА_2 об 11 год. 06 хв., 13.06.2016 року ознак спяніння не виявлено (а.с.6).

На час розгляду справи в суді ОСОБА_7 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1579 від 13 червня 2016, виданий ОКЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" є дійсним та його не скасовано у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем виконано рішення № 35 Комісії по трудовим спорам від 27 жовтня 2016 року, прийняте за заявою ОСОБА_2, яким скасувано Розпорядження начальника ЦЕЗТ № 1784 від 05.07.2016 року «Про порушення інструкції з охорони праці» про позбавлення ОСОБА_2 виробничої премії у розмірі 100% за червень 2016 року прийняла Рішення № 35.

Таким чином, щодо позовних вимог про скасування розпорядження начальника ЦЕЗТ № 1784 від 05.07.2016 року «Про порушення інструкції з охорони праці» про позбавлення ОСОБА_2 виробничої премії у розмірі 100% за червень 2016 року вони не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване розпорядження вже скасовано рішенням КТС, тому відсутній предмет спору.

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов"язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_2 виробничу премію за червень 2016 року, оскільки вказана вимога виконана відповідачем, що не заперечує і позивач, та в силу полдожень ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами не підлягають доведенню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку про доцільність їх задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1-3ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,погіршенняздібностейпотерпілогоабо позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Привизначеннірозмірувідшкодуваннявраховуютьсявимоги розумності і справедливості.

Відповіднодо ч. 1ст. 1167ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 рокуПро судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобовязання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов»язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

В розясненнях, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності, таку моральну шкоду позивачу повинен відшкодувати власник або уповноважений ним орган, законні права якого порушено, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України. За правилом ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль дляорганізації свогожиття.

Такимчином, ст. 237-1 КЗпП містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом зазначеного положення Закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Суд, установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосовувати відповідальність, що передбачена ст. 237-1 КЗпП.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 КЗпП передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі 6-23цс12).

У даному випадку при визначенні розміру компенсації на відшкодування заподіяної позивачу незаконним позбавленням його виробничої премії моральної шкоди, яка виразилась (відповідно до змісту позовної заяви) у моральних переживаннях, пов'язаних із втратою впевненості в завтрашньому дні та побоюваннях його незаконного звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 був безпідставно позбавлений виробничої премії в частині 100% за червень 2016 року підтверджено рішенням КТС за № 35 від 27.10.2016 року. Рішення КТС у порядку, передбаченому КЗпП України ПАТ "АМКР" не оскаржувало до суду, а погодилось з ним та виплатило виробничу премію за червень 2016 року ОСОБА_2

Тобто, відповідач визнав свої непровомірні та безпідставні дії щодо застосування такого стягнення як позбавлення виробничої премії.

Суд, враховуючи вищенаведені обставини, приходить до переконання, що у зв"язку з позбавленням премії за червень 2016 року позивачу спричені моральні стражданні, пов"язані з обмеженням матеріального характеру та неотримання відповідних грошових сум у якості надбавки до заробітної плати.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, тривалість часу, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» - 2000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які Позивач переживав після незаконного звинувачення щодо надмірного вживання алкогольних напоїв та виходу на місце роботи в стані алкогольного спяніння, та які переносить на теперішній час.

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмір 551,20 коп. на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 40, 43, 231-235 КЗпП України, ст.ст. 3, 5, 13, 14,15,16 ЦК України, статтями 3, 10, 11, 15, 30, 62, 208, 212-215, 218, ЦПК кодексу України, суд, -, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" про скасування розпорядження та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" (код ЄДРПОУ 24432974, місцезнаходження: вул. Криворіжсталі, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50095, Україна) на користь ОСОБА_2(08.03.1967р.н., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди 2000,00 (дві тисячі) гривен.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг" (код ЄДРПОУ 24432974, місцезнаходження: вул. Криворіжсталі, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50095, Україна) на користь ОСОБА_2(08.03.1967р.н., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551,20 (п"ятсот п"ятдесят одна грн. двавдцять коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 19 червня 2017 року.

Суддя: О. В. Чайкіна