Постанова № 67319584, 13.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю представника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - Петричук І.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - Прокуратура) в особі державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» (далі - Підприємство) до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - управління ДКС, ДКС відповідно) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2009 року Прокуратура звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 17 лютого 2009 року № 172301/0/2545, яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень-вересень 2008 року на загальну суму 801 738 грн у зв'язку з порушенням пунктів 1.3, 1.7, 1.8 статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1>, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_188/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1> (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), а також стягнути зазначену заборгованість з Державного бюджету України на користь Підприємства через управління ДКС.

Оскаржуване рішення ДПІ прийняла на підставі довідок та акта про результати виїзних позапланових перевірок Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень-вересень 2008 року від 24 червня, 31 липня, 19 серпня, 3 вересня, 24 листопада та 23 грудня 2008 року №№ 65/23-4/07985602, 79/23-4/07985602, 89/23-4/07985602, 96/23-4/07985602, 128/23-4/07985602, 136/23-4/07985602 відповідно, у яких викладено висновок про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами перевірок у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по основних постачальниках до виробника (імпортера).

Обґрунтовуючи позов, Прокуратура зазначила, що ДПІ протиправно не подала до органу ДКС висновки із зазначенням сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, оскільки Підприємство дотрималось встановлених Законом № 168/97-ВР вимог щодо формування податкового кредиту у звітних періодах, що вбачається і з самих довідок про результати перевірок, які не містять вказівок на будь-які порушення зазначеним платником норм закону.

Також Прокуратура послалася на те, що Підприємство є суб'єктом господарської діяльності у Збройних Силах України, створене відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» з метою виконання замовлень Міністерства оборони України (далі - Міноборони) по ремонту озброєння та військової техніки, кошти від здійснення його діяльності згідно із Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» зараховуються до державного бюджету та використовуються виключно на національну оборону, тому нездійснення бюджетного відшкодування ПДВ спричиняє збитки Міноборони в особі Підприємства та порушує інтереси держави.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 квітня 2010 року позовну заяву Прокуратури на підставі пункту 2 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) залишив без розгляду, пославшись на те, що звернення прокурора до суду із цим позовом в інтересах Підприємства, яке є самостійно господарюючим суб'єктом, не є представництвом інтересів держави.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 червня 2012 року згадану ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив для продовження її розгляду.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 5 грудня 2012 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував повідомлення-рішення ДПІ від 17 лютого 2009 року № 172301/0/2545 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 801 738 грн та постановив стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства бюджетну заборгованість з ПДВ у вищезгаданій сумі.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 травня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог статті 7 Закону № 168/97-ВР щодо умов виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, яке не залежить від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Суд вказав на те, що положення пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку як необхідної умови його повернення з бюджету платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. При цьому факт сплати Підприємством на користь своїх постачальників ПДВ у сумі 801 738 грн в ціні придбаних товарів було підтверджено у ході розгляду справи. Оскільки порушень у процесі декларування сум ПДВ та заявлення їх до повернення не виявлено, у держави виник обов'язок здійснити бюджетне відшкодування, у зв'язку з протиправним неподанням ДПІ відповідних висновків сума відшкодування підлягає стягненню на користь Підприємства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 червня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ДПІ на вищезазначені судові рішення.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи заяву, ДПІ зазначила, що Прокуратура при поданні цього позову не довела порушення інтересів держави в особі Підприємства, що свідчить про відсутність у неї повноважень на ведення справи.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява ДПІ не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, суди, вказуючи на безпідставність посилань ДПІ на відсутність у Прокуратури повноважень для подання цього позову, виходили із того, що держава реалізовує свої потреби у галузі національної безпеки і оборони, розміщуючи через Міноборони (як замовника) державні оборонні замовлення шляхом укладення державних контрактів з їхніми виконавцями, яким, зокрема, є державний концерн «Укроборонпром» (учасником якого є Підприємство), встановивши на законодавчому рівні особливі правила ціноутворення шляхом обмеження рентабельності виконавців. При цьому, як установлено у ході розгляду справи, Підприємство здійснює виконання ряду договорів з ремонту зброї та військової техніки, а також поставки на виконання державного оборонного замовлення, а тому відповідно до положень пунктів 4 та 38 частини другої статті 2 Бюджетного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8/ed_2015_05_19/pravo1/T102456.html?pravo=1> є виконавцем бюджетної програми у сфері, спрямованій на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, а отже, подання Прокуратурою цього позову спрямоване на захист інтересів держави.

На підтвердження наявності різного застосування норм матеріального права ДПІ послалася на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року (№ К/9991/30405/11), якою суд касаційної інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 155 та статті 157 КАС закрив провадження у справі, посилаючись на те, що Прокуратурою при поданні позову до ДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з державного бюджету на користь державного підприємства Міноборони «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» сум бюджетного відшкодування ПДВ не доведено порушення інтересів держави в особі вказаної юридичної особи.

Таким чином, ухвалення різних за висновками про наявність чи відсутність у Прокуратури повноважень на подання позову судових рішень зумовлене встановленням судами у цих справах різних обставин щодо порушення інтересів держави оскаржуваними рішеннями податкового органу.

Отже, підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає. Тому відповідно до частини першої статті 244 КАС у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити у зв'язку з непідтвердженням обставин, які стали підставою для перегляду справи.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда