Постанова № 67319545, 14.06.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/2099/17

пр.№ 3/464/792/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017 м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Мичка Б.Р., за участі захисника ОСОБА_1, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює,

за ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 18 березня 2017 року о 21 год. 10 хв. у м.Львові по вул.Хоткевича, 32 керував автомобілем НОМЕР_2, у стані алкогольного спяніння 1.91‰, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України. Огляд на стан спяніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку з використанням технічного засобу «DRAGER ALKOTEST-6820», прилад № ARJL-0260 у присутності двох свідків. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, ОСОБА_2 18 березня 2017 року о 21 год. 10 хв. у м.Львові по вул.Хоткевича, 32, керуючи автомобілем НОМЕР_2, у дворі будинку, рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності, не звернувся за допомогою до інших осіб, чим порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем, який належить ОСОБА_3, марки «Merсedes-Benz Vito 108», д.н.з. НОМЕР_3, який був припаркований позаду, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки до суду надійшли дві справи про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), їх розгляд є взаємоповязаний, то відповідно до ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд обєднує справи № 464/2099/17 та № 464/2100/17 в одне провадження та присвоює № 464/2099/17.

При розгляді справи у суді ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, просить суд не позбавляти його права керування транспортними засобами та не накладати штраф, а обмежитись усним зауваженням, так як усвідомлює, що вчинив грубе порушення правил дорожнього руху України та запевнив, що подібного більше не повториться.

Захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвокат ОСОБА_1, надав суду письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи; при розгляді справи надав пояснення аналогічні письмово викладеним, пояснивши, що при складанні вказаних протоколів відносно особи, що притягається до адміністративної відповідальності, інспектором патрульної поліції було грубо порушено норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважає, що факт перебування ОСОБА_2 за кермом не встановлений та не доведений, а тому просить закрити провадження у справі за відсутністю в діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень стверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення серії БР № 128300 від 18 березня 2017 року та серії БР № 128481 від 18 березня 2017 року, які відповідають вимогам ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- результатом тестування на стан алкогольного спяніння № 175, яким встановлено стан алкогольного спяніння ОСОБА_2 1,91 ‰;

- актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.03.2017 за участю автомобілів НОМЕР_2, під керуванням особи? що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та «Merсedes-Benz Vito 108», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3;

- рапортом від 18.03.2017 інспекторів 2 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у м.Львові ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які, крім цього, при розгляді справи у суді, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань за ст.384 Кримінального кодексу України, підтвердили факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного спяніння та вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди;

- поясненнями потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3, який при розгляді справи надав пояснення аналогічні письмово викладеним на місці вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, які долучені до матеріалів справи;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про обставини вчинення правопорушень, зокрема про проходження на місці зупинки транспортного засобу огляду на визначення стану спяніння у встановленому законом порядку особи, що притягається до адміністративної відповідальності, із використанням технічного засобу «DRAGER ALKOTEST-6820», результат якого показав 1,91‰, що і підтвердив останній у суді, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань за ст.384 Кримінального кодексу України, крім цього, вказавши, що ОСОБА_2 вчинив дорожньо-транспортну пригоду із автомобілем НОМЕР_4, який належить потерпілому ОСОБА_3, в якому він знаходився, як пасажир;

- письмовими поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно яких останній вину у вчиненому визнав, крім цього надав аналогічні визнавальні пояснення у суді;

- даними відеозапису нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції.

Відтак доводи захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо відсутності складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у діях ОСОБА_2, жодним чином не підтверджені, спростовуються вищенаведеним і розцінюються як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності останнім за вчинене.

Враховуючи вищенаведене, вина ОСОБА_2 у порушенні п.п.2.9(а), 10.9 Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушень доведена повністю, його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, а також за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він здійснив порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а відтак останній підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.

Згідно із ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння передбачена відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У ч.2ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкція ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушенняє безальтернативною, а ч.2ст.33 Кодексу України про адміністративні правопорушенняне дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Разом з тим, характер вчиненого та його суспільна небезпека, грубе порушення правил дорожнього руху, вчинення такого умисно, адже останній керував транспортним засобом джерелом підвищеної небезпеки, у стані алкогольного спяніння, ступінь алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 1.91‰, при допустимій нормі 0,2‰, не свідчить про малозначність правопорушення у відповідності до вимог ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З огляду на наведене, суд вважає, що на ОСОБА_2 слід накласти адміністративне стягнення відповідно до вимог ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення, у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що буде згідно ст.23 Кодексу України про адміністративні правопорушення достатньою та необхідною мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника у дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У відповідності до ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 4, 9 Закону України „Про судовий збір" з правопорушника слід стягнути 320 грн. судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та керуючись ст.ст. 22, 23, 33-36, 40-1, 221, 251, 256, 283, 284, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Обєднати справи № 464/2099/17 та № 464/2100/17 в одне провадження та присвоїти № 464/2099/17.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десяти тисяч двохсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 320 (триста двадцять) гривень судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Львівській обл./м.Львів/21081300, р/р 31112149700001, банк: ГУ ДКСУ у Львівській обл., код ЄДРПОУ: 38008294, ЗКПО 21081300 (призначення платежу), МФО (код банку) 825014; (у порядку виконавчого провадження: стягувач Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, адреса: 79005, м.Львів, вул.К.Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294).

Реквізити для оплати судового збору:отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, р/р 31215256700001, банк: ГУ Державної казначейської служби України у м.Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, дохід бюджету: 22030106, МФО (код банку) 820019; (у порядку виконавчого провадження: стягувач Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

У випадку несплати штрафу у пятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Б.Р. Мичка