Рішення № 67316559, 20.06.2017, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/319/17

Справа № 582/660/17

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі :

головуючого судді Жмурченка В.Д.

за участю секретаря Коваль В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в смт. Недригайлів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, про визнання рішення органу місцевого самоврядування не дійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до Недригайлівського районного суду Сумської області та просить суд винести рішення, яким визнати рішення IV сесії XXIV скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 28 січня 2003 року, про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3, 0,04 га. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,41 га. для ведення особистого селянського господарства не дійсним.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не зявилися, але представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача по справі, Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, в судове засідання не зявився, але

але подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову (а.с.24).

Справу розглянуто у відповідності до вимог ч. 2 ст.197 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У зв'язку із визнанням відповідачем обставин, які наведені позивачем у позовній заяві на підтвердження своїх вимог, суд вважає, що ці обставини не підлягають доказуванню і оцінює їх як достовірні докази.

Згідно з ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.1ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За положеннями глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

Державний акт на право власності на земельну ділянку (на час виникнення спірних відносин) визнається документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або цивільно-правових угод. Визнання недійсним державного акта на право власності може мати місце у разі видання його з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни набувають право власності із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, що передбачено ст. 126 ЗК України.

Отже, в спірному Державно акті на право приватної власності на землю не вірно зазначено розмір земельної ділянки, а саме 0,41 га., замість 0,48 га. для ведення особистого підсобного господарства та в спірному Державно акті на право приватної власності на землю не вірно зазначено розмір земельної ділянки, а саме 0,04 га., замість 0,07 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, що не відповідає фактичним даним та спростовується дослідженим в судовому засіданні документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, визнається судом незаконним та скасовується.

Стаття 155 ЗК України зазначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що спірний державний акт не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему № 43 від 04.05.1999р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999р. за № 354/3647, що позбавляє позивача права розпоряджатися його земельними ділянками.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.1,3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема витрати на правову допомогу.

Відповідно до наданих до суду квитанцій позивач ОСОБА_1 сплатив за подачу до суду позовної заяви судовий збір в розмірі 640 грн. (а.с.1) та отримував від ОСОБА_4 правову допомогу сплативши при цьому їй кошти в сумі 500 грн. (а.с.21).

Як роз'яснено в п.п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»№10 від 17.10.2014 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України від 20 грудня 2011 року№ 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті79, статтях84,88,89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 грн., а 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати становить 1280 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 207, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати Державний акт на право приватної власності на землю, загальною площею 0,45 га., Серії Р2 №648183, виданий 18 грудня 2002 року Вільшанською сільською радою Недригайлівського району Сумської області, громадянці ОСОБА_6, яка померла, а раніше проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення 2-ї сесії 24 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 18 червня 2002 року, недійсним, та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ 04388478, місцезнаходження: Україна, Сумська область, Недригайлівський район, с. Вільшана, вул. Київський шлях, 1а на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 судові витрати в розмірі 1140 (одну тисячу сто сорок) грн.

Це рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя ОСОБА_7