Рішення № 67315724, 18.05.2017, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/8276/16-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

18 травня 2017 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Шевчук Ю.В.

при секретарі Мамончик К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Старокозацький сількомунгосп», третя особа Управління соціального захисту населення та охорони здоровя Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Старокозацький сількомунгосп» (далі - Підприємство), третя особа Управління соціального захисту населення та охорони здоровя Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (далі - Управління) та уточнивши свої позовні вимоги в судовому засіданні просить суд:

- визнати протиправними дії КП «Старокозацький сількомунгосп» із відключення від мереж водопостачання домоволодіння споживача ОСОБА_1, яке розташоване за адресою: 67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул.. Пушкіна, 27;

- стягнути з КП «Старокозацький сількомунгосп» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 20000 гривень;

- стягнути з КП «Старокозацький сількомунгосп» на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 12680 гривень.

Заявлені вимоги обґрунтовані наступним.

10 червня 2006 року між ОСОБА_1 та Комунальним Підприємством «СТАРОКОЗАЦЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП» було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу за № 780 (далі за текстом - Договір). Відповідно до положень вказаного ОСОБА_2 між Сторонами було досягнуто згоди про наявність пільг у ОСОБА_1 у розмірі 75 % як учаснику бойових дій від вартості встановленого тарифу на водопостачання .

Починаючи з серпня 2014 року посадовими особами КП «Старокозацький сількомунгосп» не приймались від ОСОБА_1 грошові кошти за надані послуги із водопостачання, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 хоч і учасник бойових дій і має пільги проте має платити повну вартість за надані послуги, адже КП «Старокозацький сількомунгосп» не отримує компенсацію від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

24 червня 2016 року за ініціативою директора Підприємства ОСОБА_3, було самовільно, без завчасного попередження та будь-яких пояснень про причини, проведено фізичне відключення водопостачання домоволодіння № 27 по вул. Пушкіна в с. Старокозаче, яке належить ОСОБА_1 В той же час, на всі посилання ОСОБА_1 стосовно того, що у нього вже понад рік касири Підприємства фактично відмовляються приймати оплату за водопостачання у розмірі 25 % від вартості наданих послуг (у звязку із наявністю пільги у розмірі 75 % від вартості послуг, що передбачено ОСОБА_2), директор Підприємства - ОСОБА_3 повідомив, що це проблеми власне ОСОБА_1 і оскільки у підприємства немає відшкодування зі сторони держави на пільговиків, то безкоштовно Підприємство воду надавати нікому не буде й необхідно платити повну вартість за воду навіть незважаючи на те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та його права мали б бути захищені законом.

В серпні 2016 року ОСОБА_1 було сплачено 25 % від вартості нарахованих послуги за водопостачання як учасником бойових дій та особою, яка має законодавчо закріплені пільги на користування водопостачанням. Після проведення оплати, ОСОБА_1 надіслав лист-претензію на адресу КП «Старокозацькийсількомунгосп» та запропонував поновити водопостачання, адже ним було сплачено власну частину вартості наданих послуг, а також було запрошено уповноваженого представника підприємства за місцем розташування засобу обліку водопостачання для складання акту-претензії із ненадання послуг згідно з умовами договору. Незважаючи на отриманий лист-претензію, КП «Старокозацький сількомунгосп» проігнорувало пропозицію поновити водопостачання, а також не надіслало власного уповноваженого представника для складання акту-претензії чи надання будь-яких зауважень, що вказує на умисний характер дій посадових осіб КП «Старокозацькийсількомунгосп» стосовно систематичного та грубого порушення прав ОСОБА_1 на пільгове користування водопостачанням.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що своїми самоуправством та незаконними діями відповідач причинив йому та членам його родини моральну шкоду, що виразилась у погіршенні житлових умов повязаних з відсутністю питної води в будинку, погіршенні стану здоров'я (особливо взимку) через вимушені постійні додаткові виїзди для придбання води та доставки її додому, або виїзди до друзів та знайомих для приведення себе в належний гігієнічний стан.

Позивач в судове засідання не зявився, його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх, мотивуючи тим, що відповідач майже рік проживав в тяжких побутових умовах через неправомірні дії відповідача.

Представник КП «Старокозацький сількомунгосп» ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. При цьому, в попередніх судових засіданнях ОСОБА_3 наголошував на тому, що будинок позивача було відключено від водопостачання через відсутність повної оплати за отримані послуги, оскільки позивач продовжував сплачувати послуги водопостачання на пільгових умовах як учасник бойових дій, проте Управлінням соціального захисту населення та охорони здоровя Білгород-Дністровської районної державної адміністрації не проводились компенсаційні витрати за пільгове користування позивачем послуг водопостачання. Таким чином утворилась заборгованість, що стала підставою для відключення позивача. В подальших судових засіданнях ОСОБА_3 наголошував на тому, що позивача було відключено від мереж водопостачання через порушення ним умов ОСОБА_2, а саме полив присадибної ділянки питною водою.

Представник Управління соціального захисту населення та охорони здоровя Білгород-Дністровської районної державної адміністрації у судове засідання не зявились, надали на адресу суду заяву, згідно якої вказали, що прийняти участь у розгляді справи не мають можливості через виробничу необхідність, просили справу розглянути без участі представника, позов підтримують у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, надавши правову оцінку представленим доказам та встановивши характер і особливості правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про необхідність частково задоволення позовні вимоги позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в порядку ст.. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»,10 червня 2006 року між позивачем (споживач) та Підприємством був укладений договір на подачу води з комунального водопроводу до будинку належного позивачу № 27 по вул.. Пушкіна в с. Старокозаче Білгород-Дністровського району Одеської області, строком на два роки з можливістю його автоматичної пролонгації у разі продовження фактичного виконання сторонами його умов. Вказаний Договір був зареєстрований в Старокозацькій сільській раді 12.06.2006 року за № 780.

Основні умови ОСОБА_2 мають наступний обєм прав та обовязків:

- абонент, який отримав на протязі місяця послуги по водопостачанню та водовідведенню в межах встановлених норм, зобовязан до 10 числа наступного місяця оплачувати сількомунгоспу за отримані послуги за встановленими рішенням сільської ради тарифами з відповідною відміткою про це в розрахунковій книжці згідно показання водо лічильника, а при його відсутності відповідно розрахунку, що додається. У разі зміни тарифів, діючих на момент складання договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору. У разі несвоєчасної оплати платіжних вимог абонент сплачує сіль комунгоспові пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день затримки. При не оплаті абонентом отриманих послуг на протязі 2-х місяців сіль комунгосп має право припинити надання послуг і поновити їх після повного розрахунку і сплати пені (п.2.5);

- абоненту категорично забороняється використовувати питну воду з водомереж сіль комунгоспу для поливу присадибної ділянки (п.5);

- при наявності у абонента права на пільги він повинен надати до бухгалтерії сількомунгоспу документи, які підтверджують це право (п.6);

- договір може бути розірвано за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однією із сторін дозволяється у разі письмового попередження іншої сторони за 3 місяці (п.8).

Розділом четвертим ОСОБА_2 встановлено, що позивач має пільги як учасник бойових дій, розмір пільг 75%.

Відповідно до посвідчення Одеського облвійськомату серії ЮА № 005504, видане 24.02.2014 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.

Передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім'ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним. До комунальних послуг належать: водопостачання, включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого водопостачання; користування електроенергією.

24 червня 2016 року будинок позивача було відключення від водопостачання через заборгованість перед відповідачем, що підтверджується Наказом №3 КП «Старокозацький сількомунгосп» від 25.06.2016 року. В подальшому, представник відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні наголошував на тому, що позивача було відключено від водопостачання через порушення умов ОСОБА_2, а саме через використання останнім питної води для поливу присадибної ділянки. Проте, з матеріалів справи та наголошень сторін, вбачається, що першою та основною причиною відключення позивача стало саме заборгованість перед Підприємством.

Під час розгляду справи судом встановлено, що надання позивачу послуг водопостачання на пільгових умовах припинилось в серпні 2014 року, оскільки був розірваний договір між відповідачем та Білгород-Дністровською райдержадміністрацією про відшкодування витрат по оплаті за водопостачання за рахунок державних коштів. З того часу (серпень 2014 року) як управлянні соціального захисту населення та охорони здоровя Білгород-Дністровської райдержадміністрації (далі - Управління) перестало відшкодовувати відповідачу витрати за надання позивачу послуг водопостачання на пільгових умовах, у ОСОБА_1 почала утворюватись заборгованість, оскільки він продовжував сплачувати вартість послуг з врахуванням права на пільги в розмірі 75%, в той час як відповідач вимагав повної сплати за отримані послуги, без врахування пільг. Такі обставини повністю підтверджуються матеріалами справи, численними відповідями та доводами сторін, в тому числі листом Старокозацької сільської ради від 05.08.2016 року № 598, яким сільська рада повідомила позивачу, що надання послуг на пільгових умовах неможливо через відсутність компенсації з Управління для пільговиків.

Відповідно до Постанови КМУ № 94 від 16.02.1994 року «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - організації), пов'язані з наданням пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни. Відшкодування організаціям витрат, пов'язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями. Організації в установленому порядку подають фінансовому органу за місцем їх знаходження платіжне доручення на погоджену загальну суму витрат у чотирьох примірниках. Перший примірник доручення підписується керівником або заступником і головним бухгалтером фінансового органу і скріплюється печаткою. Три примірники доручення подаються в установу банку (п.6).

Згідно з п.3 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг… затвердженого Постановою КМУ № 848 від 21.10.1995 року, призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, виконавець має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадянпільгита нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.

Управлінням суду був наданий Договір № 18 від 01.05.2017 року про відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, укладений між Управлінням та КП «Старокозацький сількомунгосп», згідно з яким (пункти 1.1 та 1.2) відповідач взяв на себе зобовязання безперервно надавати у пільговому порядку комунальні послуги ветеранам війни та іншим відповідним категоріям громадян, а Управління зобовязується проводити компенсаційні виплати за пільгове користування житлово-комунальними послугами пільговим контингентом, що обслуговується КП «Старокозацький сількомунгосп» за рахунок коштів, які надійшли за рахунок субвенції державного бюджету на оплату комунальних послуг пільговим категоріям користувачів.

Варто зазначити, що після укладення 01.05.2017 року вищевказаного договору, через два тижні (14 або 15 травня 2017 року) було відновлене водопостачання до будинку позивача, тому в судовому засіданні представник ОСОБА_1 відмовився від позовної вимоги щодо зобовязання відповідача за власний рахунок відновити водопостачання до його домоволодіння.

Як вище було встановлено, відносини з надання самих послуг були врегульовані між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на подачу води від 10.06.2006 року, а питання щодо користування позивачем пільгами було врегульоване окремим загальним договором між відповідачем та Управлінням. Для встановлення дійсних обставин справи, а саме вини в завданні позивачу моральної шкоди повязаної з тривалим позбавленням його та членів його сімї питної води, суд вважає за необхідне розглянути правомірність дій кожної сторони цих двох договорів відокремивши їх.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 509 ЦК України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Стаття 525-526 ЦК України: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, основними принципами виконання зобовязання є його належне виконання, неприпустимість односторонньої відмови від виконання і реальне виконання.

Згідно з ст.. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст..907 ЦК).

Стаття 19 Закону № 1875-IV: відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Аналізуючи зазначені нормативні положення, суд приходить до наступного висновку. Укладаючи Договір в 2006 році про надання послуг з водопостачання сторони обумовили в ньому всі основні умови, в тому числі порядок здійснення замовником (позивачем) оплати та відповідальність за несвоєчасну плату. Окремим розділом був врегульований порядок користування позивачем правом на користування пільгами. А саме, в розділі четвертому ОСОБА_2 встановлена підстава отримання пільги: Учасник бойових дій, та розмір пільги: 75%. При цьому, Договір не містить жодних положень чи відсильних норм стосовно умов застосування пільги, тобто, її застосування не обумовлене жодними діями інших осіб чи юридичними фактами лише за наявністю яких позивач може сплачувати послуги на пільгових умовах.

Так, суд визнає право відповідача вимагати від Управління відшкодування понесених ним витрат за користування пільговим контингентом послуг з водопостачання на пільгових умовах, проте таке право відповідача не повинно завдавати шкоду для замовника послуг (позивача), погіршувати його соціально-побутові умови, життєвий стан, оскільки, як зазначалось вище, за умовами ОСОБА_2 використання позивачем свого права на пільги не обтяжене жодним юридичним фактом. Як наслідок, за обставинами справи, відповідач здійснив односторонню відмову від договору з підстав, що не передбачені ані самим ОСОБА_2 ані законодавством, оскільки жодна правова норма, що регулює відносини надання та отримання житлово-комунальних послуг, не передбачає право виконавця на повне та тривале відключення від водопостачання з причин неналежної оплати споживачем.

Згідно з ст.. 16 Закону 1875-IV, комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт; міжопалювальний період для систем опалення; ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

У відповідності до положень статті 20 Закону «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918-III, споживачі питної води мають право на забезпечення питною водою та зобовязані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частина 1 статті 23 Закону № 2918-III: підприємства питного водопостачання мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Згідно з п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України за вих. № 630 від 21.07.2005 р., відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Тобто, законодавством встановлений чіткий та вичерпаний перелік умов за яких можливе тимчасове відключення (перерва) споживача від отримуваної ним житлово-комунальної послуги. Разом з цим, відповідач свідомо порушив вимоги законодавства та повністю відключив позивача від водопостачання з підстав, які не передбачені законом, між тим, за наявністю заборгованості по оплаті, мав право лише на обмеження споживача водопостачання м.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що після відключення позивача від водопостачання в червні 2016 року, його представник ОСОБА_4 14.08.2016 року сплатила на рахунок відповідача 465,75 гривень, намагаючись хоча б частково погасити заборгованість та домогтись підключення води до будинку. Однак, не враховуючи навіть намагання позивача погасити заборгованість, відповідачем не були вчинені жодні дії для врегулювання ситуації та відновлення водопостачання, в тому числі не були запропоновані умови розстрочки платежів, не вчинено жодних заходів для відновлення права позивача на користування пільгами, жодних звернень ані до Старокозацької сільської ради, ані до Управління чи інших компетентних органів Підприємством не було здійснено. Тобто, фактично відповідальність Управління за невиконання своїх обовязків перед Підприємством була перекладена останнім на позивача споживача послуг, з одночасним порушенням прав самого споживача.

Відповідно до ч.1 ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу щодо стягнення з Підприємства моральної шкоди за неправомірне відключення постачання питної води до будинку та стягнути з відповідача на користь позивача 10000 гривень.

Згідно з ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснив Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п.3).

Обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5).

Як зазначає позивач, конкретними негативними наслідками, які виникли після вчинення протиправного діяння (протиправне відключення від водопостачання) для нього стали:

- відсутність питної води, що призвело до неможливості нормальної життєдіяльності сімї та створення додаткових труднощів для забезпечення себе питною водою, приготування їжі;

- відсутність водопостачання, що призвело до ускладнень із підтриманням санітарно-гігієнічного стану в домоволодінні.

- погіршення стану здоров'я (особливо взимку) через вимушені постійні додаткові виїзди для придбання води та доставки її додому, або виїзди до друзів та знайомих для приведення себе в належний гігієнічний стан;

- погіршення стану здоров'я через постійні моральні страждання, що спричинені відсутністю водопостачання, необхідністю постійно захищати свої порушені права, байдужістю органів державної влади у вирішенні ситуації, цинічним ставленням зі сторони керівника Відповідача, бездіяльністю правоохоронних органів (поліція, прокуратура), що врешті решт перетворилося в стан постійного нервового напруження/збудження, втрату сну, погіршення загального самопочуття, і все це на фоні постійного психологічного напруження, що присутнє у всіх учасників бойових дій.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Самоуправні дії Підприємства та його керівництва призвели до порушення основного принципу державного регулювання цієї сфери відносин: гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб (ст..6 Закону № 2918-III від 10.01.2002 року).

Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом: забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання; зобов'язання підприємств питного водопостачання здійснювати заходи щодо забезпечення нормативів питного водопостачання та додержання державних стандартів у сфері питної води та питного водопостачання; здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, проведення державного моніторингу стану води і систем питного водопостачання, екологічної і санітарно-епідеміологічної експертизи господарської та іншої діяльності, пов'язаної з використанням джерел питного водопостачання; забезпечення відшкодування в установленому порядку шкоди, заподіяної споживачам питної води підприємствами питного водопостачання внаслідок порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання (ст.. 7 Закону № 2918-III).

Оскільки відповідач свідомо порушив права позивача та вчинив і допустив триваюче правопорушення, а також, приймаючи до уваги цинічне ставлення зі сторони керівництва відповідача до ускладнення життєвих умов учасника бойових дій, відсутність достатнього рівня життєдіяльності у позивача та його сімї через відсутність водопостачання, суд вважає справедливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 гривень.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові (п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014року № 5).

Статтею 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, що можуть бути застосовані судом. Проте, вказане положення не містить такий спосіб судового захисту як «визнання дій протиправними». Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дії Підприємства з відключення його будинку від мереж водопостачання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК України). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20.12.2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивача на підтвердження понесених його клієнтом витрат на правову допомогу надано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3446 видане 25.09.2008 року на імя ОСОБА_5, Договір про надання правової допомоги від 02.08.2016 року укладений між ОСОБА_5 (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт), Акти (№1, №2, №3) прийнятих-виконаних робіт/надання послуг згідно з ОСОБА_2 про надання правової допомоги, в яких зазначено час (години) витрачений на складання претензій, запитів, заяв, клопотань, письмових пояснень, на ознайомлення з матеріалами, також надав три квитанції до прибуткового касового ордеру (№01/02, № 28/09, № 07/11) про прийняття від ОСОБА_1 оплати послуг в розмірі 5120,00 грн., 3190 грн., 3770 грн., загальна сума понесених відповідачем витрат на правову допомогу становить 12680 грн.

Відповідно до ч.1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме, часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають частковому відшкодуванню (1/2 частина), тобто, 6340 гривень.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч.3 ст. 88 ЦПК України).

При зверненні до суду позивачем не був сплачений судовий збір, оскільки ЗУ «Про судовий збір» його звільнено від сплати такого збору. Тому, за вимогами ч.3 ст. 88 ЦПК судовий збір в розмірі 640 гривень на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 16, 19, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, ст..ст.6, 7, 19 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання»№ 2918-III, ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст..ст.6, 509, 525, 526, 627, 901, 903, 906, 907 ЦК України, ст.. 4, 84, 88, 209, 212 - 215, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Старокозацький сількомунгосп», третя особа Управління соціального захисту населення та охорони здоровя Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з КП «Старокозацький сількомунгосп» (код ЄДРПОУ 2867032) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму моральної шкоди в розмірі 10000 гривень.

Стягнути з КП «Старокозацький сількомунгосп» (код ЄДРПОУ 2867032) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму витрат на правову допомогу у розмірі 6340 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з КП «Старокозацький сількомунгосп» (код ЄДРПОУ 2867032) на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя