Вирок № 67315638, 22.06.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1414/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2017 м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі Сидорак М.А.,

з участю:

прокурора Грицишина В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2,

захисника Семко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017140050000030 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 21.07.1994 року Личаківським районним судом м. Львова за ч.2 ст.141 КК України до позбавлення волі на 4 роки з конфіскацією майна; 04.11.1997 року Франківським районним судом м. Львова за ч.1 ст. 206 КК України до штрафу у розмірі 450 грн.; 30.10.1998 року Залізничним районним судом м. Львова за ч.1 ст. 229-6, 43 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців; 12.12.2000 року Франківським районним судом м. Львова за ч.2 ст.196-1 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік; 30.01.2003 року Франківським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; 11.12.2006 року Франківським районним судом м. Львова за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;11.10.2012 року Франківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік; 29.12.2015 року Галицьким районним судом м. Львова за ч.3 ст. 15-ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання строком на 3 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України;

ВСТАНОВИВ:

02.01.2017, приблизно о 19 год. 20 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на вул. Вербицького, 9 у м. Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, вчинив напад на ОСОБА_2, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, якому наніс невідомим предметом, схожим на ніж, 4 колото-різані рани в спину зліва, по біляхребтовій лінії, в підлопаткову ділянку зліва та в поперекову ділянку зліва, та в подальшому заволодів мобільний телефоном марки Huawei Y-300 вартістю 2000 грн., в якому знаходилось сім-карта оператора «Lifecell» з номером телефону НОМЕР_1 вартістю 10 грн., на рахунку якого було 20 грн., із чохлом вартістю 100 грн., чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_2 на загальну суму 2130 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні він не визнає. Дав показання, згідно з якими вказав, що в 02.01.2017 року знаходився на залізничному вокзалі, де працював неофіційно. Злочину не скоював і на місці злочину в той день не був.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим вини у інкримінованому йому злочині, винуватість ОСОБА_1 у визначеному судом у цьому вироку обсязі повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів. Зокрема:

- показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, який суду показав, що в 02.01.2017 року близько 19:30 год. на вулиці Вербицького у м. Львові його перестрів обвинувачений ОСОБА_1, зростом приблизно 167-169 см, та характерною ознакою косого ока. На запитання обвинуваченого чи має він курити, потерпілий відповів, що не має. Після цього ОСОБА_1 наніс потерпілому 2 удари в ліву сторону в область ребер. У відповідь потерпілий наніс обвинуваченому удар кулаком в голову, після чого ОСОБА_1 присів. Тоді потерпілий обернувся і пішов назад. Відійшовши 10-15 м потерпілий зупинився зробити дзвінок дружині. В цей час потерпілому зі спини нанесли ще 2 удари у ті ж самі місця, що попередньо. Потерпілий був у шоці та не зрозумів чим саме йому нанесли удари. Коли потерпілий обернувся, то побачив, що це був обвинувачений. ОСОБА_1 вирвав з рук потерпілого його телефон марки Huawei Y-300 чорного кольору вартістю близько 200 грн., і побіг. Потерпілий почав бігти за обвинуваченим та наздогнав його біля кафе «Дон Кіхот», накинувшись на обвинуваченого зі спини. Почалась боротьба. Після недовгої боротьби потерпілий ОСОБА_2 відчув, що йому стало зле. Відчув сильний біль в області ребер зліва та запаморочення голови. В цей час обвинувачений ОСОБА_1 вирвався та побіг в сторону вулиці С. Бандери. Кинув у потерпілого чохол від телефону потерпілого. Потерпілий повернувся додому, його дружина викликала поліцію та швидку. Потерпілого госпіталізували, надали першу медичну допомогу та відправили додому. Потерпілий зазначив, що нападником без сумнівів був обвинувачений ОСОБА_1 Зір у потерпілого 100 відсотків. Поліцейським і слідчому потерпілий описував нападника за характерними ознаками. При очній ставці, де представляли для впізнання кількох осіб, потерпілий одразу впізнав свого нападника - обвинуваченого ОСОБА_1 по рисах обличчя;

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка суду пояснила, що потерпілий є її цивільним чоловіком. Ввечері 02.01.2017 року чоловік ОСОБА_2 пішов в магазин і пропав. На телефонні дзвінки не відповідав. Через деякий час сусід привів пораненого чоловіка додому. Коли приїхала швидка медична допомога, то забрала потерпілого у лікарню. Чоловік розказав їй, що якийсь невідомий чоловік попросив у нього дати сигарету закурити та наніс удари ножем. В потерпілого був порізаний одяг та проколоті рани.

- показаннями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_1 вперше бачить в судовому засіданні. ОСОБА_1 ніколи не бачив на залізниці, він там не може працювати.

- витягом із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 від 06.01.2017 року (а.м.п. 18), в якому зазначений повний діагноз колоті рани грудної клітки зліва та поперекової ділянки;

- висновком судово-медичної експертизи № 57 від 05.01.2017 року, в якому експерт зазначив, що на момент звернення за медичною допомогою в трамвпункт №2 м.Львова у ОСОБА_2 . був виставлений діагноз: «Колоті рани грудної клітки зліва та поперекової ділянки» з приводу чого він знаходився на амбулаторному лікуванні. На момент проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені рубці на спині - сліди загоєних ран. Рани утворились від дії колючо-ріжучого предмета, могли виникнути 02 січня 2017 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. (а.м.п.16-17);

- оглянутими в судовому засіданні відеозаписами з диску, де знаходяться чотири файли. При перегляді файлу назва якого «підхід», видно, що потерпілий ОСОБА_7 знаходиться на вул. Вербицького у м. Львові біля повороту на вул. Брюлова у м. Львові та тримає у руках мобільний телефон. На 05:30 год. видно як невідомий чоловік підходить до ОСОБА_7 та між ними починається розмова. На відео назва якого «штовханина» видно, як між ОСОБА_7, який тримає у руці мобільний телефон та невідомим чоловіком відбувається штовханина, після якої потерпілий відходить до перехрестя вулиць Брюлова та Вербицького у м. Львові. На відео назва якого «нанесення ударів» видно, як невідомий чоловік наносить удари ОСОБА_7 по спині, після чого починає оборонятись. На відео назва якого «кінець» видно, що потерпілий тримаючи у руках мобільний телефон підійшов до вул. Брюлова у м. Львові, де до нього підійшов невідомий чоловік та почав відштовхувати ОСОБА_7 після чого піднімає щось з землі та починає втікати в сторону вул. Вербицького у м. Львові, а потерпілий ОСОБА_7 біжить за ним.

- даними протоколу пред'явлення особи до впізнання від 13.01.2017 року з фототаблицями, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 в присутності понятих, впізнав особу під № 4 (ОСОБА_1.) як особу, яка напала на нього 02.01.2017 р. та викрала телефон (а.м.п.32-34);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.01.2017 року з фототаблицями, в ході якого потерпілий в присутності понятих розповів та показав хід протиправних відносно нього дій, що мали місце 02.01.2017 року (а.м.п.42-55),

- відповіддю на запит виробничого підрозділу «Вокзал станції Львів» Регіональної філії «Львівська залізниця» №2/59 від 30.01.2017 р., в якому зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у них не працював і в списках працівників вокзалу не числиться.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_1 у визначеному судом у цьому вироку обсязі.

Вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи обвинуваченим доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_2, які є послідовними, не мають суперечностей та узгоджуються з іншими доказами. Спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 підтверджується також показами свідка ОСОБА_5Крім того, факт спричинення тілесних ушкоджень об'єктивно підтверджується витягом із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 від 06.01.2017 року та висновком судово-медичної експертизи № 57 від 05.01.2017 року, вищезазначеними оглянутими в судовому засіданні відеозаписами з камери відеоспостереження на вул. Вербицького у м. Львові, де видно як відбувається бійка між обвинуваченним та потерпілим, видно, як обвинувачений нападає на потерпілого. При цьому потерпілий в судовому засіданні підтвердив, що на відеозаписі саме він і обвинувачений ОСОБА_1 , який напав на нього.

Свідок ОСОБА_6 спростував покази обвинуваченого ОСОБА_1, надавши покази, що обвинуваченого ніколи не бачив, тим самим заперечивши показання ОСОБА_1 про те, що останній 02.01.2017 року працював на залізничному вокзалі. Дані покази обвинуваченого також спростовує відповідь на запит виробничого підрозділу «Вокзал станції Львів» Регіональної філії «Львівська залізниця» №2/59 від 30.01.2017 р.

Посилання захисника Семко В.В. І. на те, що протокол пред'явлення особи до впізнання від 13.01.2017 р. є недопустимим доказом, оскільки усі статисти між собою дуже схожі, судом не приймаються. Відповідно до ч.2 ст. 228 КПК України особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. У статистів були відсутні такі різкі відмінності, які б не дозволяли потерпілому з впевненістю впізнати обвинуваченого ОСОБА_1 в якості особи, яка здійснила на нього напад.

З таких обставин, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1. кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки ОСОБА_1 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи (розбій), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України.

При призначенні покарань обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Суд враховує, що скоєне ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України відноситься до тяжкого злочину.

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, в тому числі за тяжкі злочини проти власності,вчинив кримінальне правопорушення в період випробувального терміну, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 187 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України вчинив в період іспитового строку, тобто до відбуття покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.12.2015 року за ч.3 ст. 15-ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України у виді 5 року позбавлення волі без конфіскації майна.

Відтак, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.12.2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення в період з дня його затримання, тобто з 13.01.2017 року, по 20.06.2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. З 21.06.2017 р. по день набрання вироком законної сили включно обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Долю речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368- 371, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_1 остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.12.2015 року, у виді семи років позбавлення волі без конфіскації майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - залишити без змін, у виді тримання під вартою у Львівській УВП (№ 19) Міністерства юстиції України.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання, тобто з 13.01.2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення в період з дня його затримання, тобто з 13.01.2017 року, по 20.06.2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. З 21.06.2017 р. по день набрання вироком законної сили включно обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили речові докази: СD-R диски з відеозаписами камер відеоспостереження - зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Головуючий суддя: В.Є. Радченко