Ухвала суду № 67314919, 13.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа 757/34834/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Москаленко К.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4303/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня2017 року колегія суддів cудової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Музичко С.Г.

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Казанник М.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», третя особа: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», третя особа: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач неправомірно відмовив своєму клієнту у наданні інформації стосовно договірних відносин, які виникли між банком та позивачем, оскільки запитувана інформація є банківською таємницею та може бути розкрита у відповідності до ст. 62 закону України «Про банки і банківську діяльність».

На думку апелянта, суд першої інстанції не розглянув другу частину позовних вимог про зобов'язання відповідача надати запитувану інформацію, так як у суду не існувало сумніву щодо укладення договору між позивачем та відповідачем та щодо неналежності повноважень представника позивача.

У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів вирішила за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що зміст наданого представником позивача запиту від 26 серпня 2015 року, не відповідає положенням Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 14 липня 2006 року №267, а надана відповідачем відповідь є обгрунтованою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.04.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/05/74/221, відповідно до умов якого відповідач надає позивачу суму кредиту в розмірі 88 000,00 доларів США, строком повернення 25.04.2017. (а.с.7-9)

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

26.08.2015 представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Відповідача із запитом, направивши його поштою 26.08.2015 про надання вищенаведеної інформації стосовно отримання позивачем суми кредиту в розмірі 88 000 доларів США. (а.с.10)

Листом за підписом начальника відділу якості, контролю та обробки скарг Управління інформаційного обслуговування клієнтів Департаменту маркетингу, менеджменту відносин з клієнтами та електронного банкінгу АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_5 №151-2-7-00/1425 від 16.09.2015 представнику позивача ОСОБА_3 надана відповідь, якою відмовлено в наданні інформації, у зв'язку з наступними підставами.

Запитувана інформація в частині даних про банківські рахунки клієнта, операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, фінансово-економічний стан клієнта тощо, є банківською таємницею і не відноситься до публічної інформації. У зв'язку з чим, надання такої інформації неможливе.

Надання копій документів, які підтверджують повноваження особи, яка підписала кредитний договір, містить у собі персональні дані уповноважених представників Банку, дозвіл на розкриття яких третім особам, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», у Банка відсутній, а тому такі документи не підлягають розповсюдженню.

Щодо надання інформації в частині суми погашеного кредиту, сплачених позичальником процентів, нарахованої пені, то вказана інформація є додатковою послугою, за надання якої передбачено сплата комісії, згідно чинних Тарифів. (а.с.77)

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до розділу 11 «Банківська таємниця» кредитного договору, укладеного між сторонами, кредитор зобов'язаний забезпечити збереження інформації щодо діяльності та фінансового стану позичальника, яка стала відомою кредитору в процесі обслуговування позичальника та відносин із ним чи третіми особами при наданні кредитором послуг і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди позичальнику (банківська таємниця).

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація, що містить банківську таємницю, може бути розкрита банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника цієї інформації.

Згідно п.3.1 Постанови НБУ від 14.07.2006 року № 267 «Про затвердження правил зберігання, захисту, використання і розкриття банківської таємниці», письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

Тобто, до вичерпного переліку суб'єктів, які мають право ознайомлюватися з інформацією щодо фізичних осіб, що становить банківську таємницю, таким суб'єктом є власник інформації, що належить до банківської таємниці, та треті особи з письмового дозволу власника такої інформації.

Як встановлено судом до банку із запитом про надання інформації звернувся не позичальник особисто, а його представник за довіреністю.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що банк зобов'язаний надати представнику позивача інформацію стосовно договірних відносин між банком та позивачем спростовується наступним.

За приписами ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії,які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

В судовому засіданні встановлено, що представник позивача, звертаючись до банку із запитом, діяв на підставі довіреності, в якій не було зазначено, що ОСОБА_2 надає дозвіл своєму представнику на отримання інформації, яка становить банківську таємницю, щодо неї.

Тому, за відсутності таких повноважень у представника позивача відповідач правомірно відмовив йому у розкритті банківської таємниці.

Крім того, у своїй відповіді відповідач роз'яснив, що надання інформації в частині суми погашеного кредиту, сплачених позичальником процентів, нарахованої пені, то вказана інформація є додатковою послугою, за надання якої передбачено сплата комісії. В свою чергу ні позивачем ні його представником не було сплачено комісії на отримання вказаної інформації.

Тому суд першої інстанції правомірно не розглянув позовну вимогу про зобов'язання відповідача надати інформацію на запит представника позивача, оскільки доводи щодо неправомірної бездіяльності банку не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущені порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді