Вирок № 6731350, 09.10.2009, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа №1-121/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2009 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Кісельовій С.С.

за участю прокурора Щербатої О.В., Бурец О.К.

та захисника-адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кіровограді кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого за окремими угодами, зареєстр. АДРЕСА_2 прож. АДРЕСА_3 раніше судимого: 08 травня 2008 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбувння покарання з випробуванням, іспитовим строком 2 роки

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого.

Злочин скоєно за таких обставин.

24 серпня 2008 року близько 22 год. 30 хв. підсудний ОСОБА_2, знаходячись в центрі м.Кіровограда, помітив раніше не знайомого йому потерпілого ОСОБА_3 який йшов по вул. К.Маркса та звернув на вул. Тімірязєва, і під час руху користувався мобільним телефоном „Соні-Еріксон” К 550 І, після чого у підсудного виник умисел на пограбування потерпілого, при цьому, реалізовуючи свій злочинний намір, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, підсудний ОСОБА_2 прослідував за потерпілим, наздогнавши останнього по вул. Тімірязєва біля будівлі Кіровоградської міської ради навпроти загально-освітньої школи №6, де, підбігши ззаду, вдарив потерпілого кулаком в область потилиці, після чого вихопив в нього з руки мобільний телефон і з місця скоєння злочину зник, при цьому викрадений у потерпілого мобільний телефон „Соні-Еріксон” К 550 І, вартістю 900 грн. 00 коп. з SIM-карткою оператора мобільного звязку МТС з 40-ка гривнями на рахунку, яка потерпілому не представляє матеріальної цінності, підсудний привласнив собі й розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 900 грн. 00 коп.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у скоєному злочині не визнав, вказавши, що злочину відносно потерпілого він не вчиняв, оскільки 24 серпня 2008 року його взагалі не було в м. Кіровограді, так як 22 серпня 2008 року близько 20 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_4., з яким знаходяться в бабтистській вірі, поїхав автобусом у м. Знамянку, звідки потягом поїхали до м. Харкова на молодіжне служіння, яке проходило в м.Мерефа 23 та 24 серпня 2008 року, що поблизу м.Харкова. В м.Кіровоград він приїхав 25 серпня 2008 року близько 00 год. 55 хв. потягом Харків-Одеса, після чого пішли з ОСОБА_4 переночувати до будівельного вагончику, де він тимчасово проживав по АДРЕСА_3 З приводу виявлення та вилучення у нього мобільного телефону “Соні-Еріксон” К 550 І, підсудний пояснив, що даний мобільний телефон він придбав 26 серпня 2008 року у ОСОБА_5, з яким працював на будівництві, за гроші в сумі 350 грн. 00 коп., при цьому телефон був без зарядного пристрою, на панелі була подряпина, і ОСОБА_5 йому повідомив, що телефон крадений, після чого телефон він сховав в картонну коробку, що знаходилася біля будівельного вагончику та періодично діставав його звідти та користувався ним, а 09 вересня 2008 року на мобільний телефон зателефонував невідомий номер, після чого він злякався та заховав мобільний телефон у картонній коробці, а в подальшому телефон було вилучено працівниками міліції. Підсудний ОСОБА_2 також зазначив, що він написав явку з повинною, а також давав зізнавальні покази, що саме він вчинив злочин, оскільки до нього працівниками міліції застосовувалися недозволені методи слідства.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_2. вини у скоєному злочині, його вина повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, і, зокрема:

- показами потерпілого ОСОБА_3 який пояснив, що 24 серпня 2008 року в вечірній час, близько 22 год. 00 хв. він йшов додому у руці в нього був мобільний телефон, проходячи біля загально-освітньої школи №6 за міськвиконкомом у м.Кіровограді, дійшовши до тротуару, - він відчув удар в потилицю, після чого впав на землю на лівий лікоть, однак одразу ж підвівся, при цьому у нього з руки хтось вихопив мобільний телефон, він почав бігти за чоловіком, однак не наздогнав його, а потім зайшов в кафе „Кураж”, спитати чи ніхто не забігав, після чого пішов додому, де розповів про все, що сталося, своїй дружині, а 26 серпня 2008 року він звернувся з заявою до міліції. Потерпілий також пояснив, що впізнати особу, яка викрала у нього мобільний телефон та нанесла удар в потилицю він не зможе, так як було темно, у що був одягнена особа він також не бачив, може лише сказати, що особа була середнього зросту та худорлявої статури. Цивільний позов заявляти не буде, оскільки мобільний телефон йому повернуто;

- показами свідка ОСОБА_5, який пояснив, що з підсудним ОСОБА_2 він знайомий три роки, разом працювали на будівництві по АДРЕСА_3 неприязних відносин з останнім не має і причин обмовляти його також не має. Свідок ОСОБА_5 також пояснив, що мобільний телефон „Соні-Еріксон” К550 І він ОСОБА_2. не продавав, в кінці серпня 2008 року він прийшов на будівництво по АДРЕСА_3 де працював разом з ОСОБА_2. та помітив у нього мобільний телефон, чорного кольору, якого у нього раніше не було, запитавши у підсудного, що це за телефон та де він його взяв, ОСОБА_2 відповів йому “Що це не важливо” і “Що телефон “не чистий” і попросив його, що якщо у нього виникнуть з телефоном проблеми, щоб він допоміг йому та сказав, що саме він (ОСОБА_5) продав йому телефон, на що він відразу погодився, та спочатку давав такі пояснення працівникам міліції, так як боявся, що ОСОБА_2 буде притягнутий до кримінальної відповідальності, однак після того, як ОСОБА_2. працівники міліції затримали, він вирішив розповісти правду, так як не хотів заводити слідство в оману;

- показами свідка ОСОБА_6., який пояснив, що він був запрошений працівниками міліції бути присутнім в якості понятого при проведенні слідчої дії, зокрема, відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного ОСОБА_2., під час проведення слідчої дії застосовувалася фотозйомка, при цьому підсудний ОСОБА_2 запропонував проїхати до центру міста, вільно орієнтувався на місцевості, сам розповідав про обставини скоєного ним злочину, як саме і де він підбіг до потерпілого, як і в яку частину тіла потерпілого наніс удар, як вихопив з руки потерпілого мобільний телефон і в якому напрямку побіг з телефоном, після чого він запропонував проїхати до будівельного вагончика, який знаходиться по АДРЕСА_3 де вказав на картонну коробку, що знаходилася біля вагончика і що саме в цій коробці він сховав телефон, при цьому примусу як то фізичного чи психічного зі сторони працівників міліції не було, як не було і пригніченого стану підсудного;

- показами свідка ОСОБА_7., який пояснив, що підсудного ОСОБА_2. він не знає, причин обмовляти його він не має, восени 2008 року йому зателефонував його товариш ОСОБА_5 з яким вони разом навчалися в Кіровоградському технікумі механізації і сільського господарства і який розповів йому, що один його товариш декілька днів тому назад забрав у чоловіка мобільний телефон „Соні-Еріксон” К550 І і попросив його, що у разі виникнення проблем з телефоном, щоб він сказав, що це він ОСОБА_7 продав мобільний телефон ОСОБА_5., а сам купив його у наркозалежної особи, чи особи, яка зловживає спиртними напоями, після чого ОСОБА_5 продав зазначений мобільний телефон своєму товаришу, який працює разом з ним на будівництві. Свідок також пояснив, що спочатку він погодився на прохання ОСОБА_5 однак коли йому на мобільний телефон зателефонували працівники міліції і викликали його до Кіровоградського МВ він дав правдиві покази про те, що була домовленість між ним та ОСОБА_5., що нібито він ОСОБА_7 продав йому мобільний телефон “Соні Еріксон” К550 І, який придбав у наркозалежної особи, хоча насправді він ніякого мобільного телефону не купував і в подальшому ОСОБА_5. не продавав;

- показами свідка ОСОБА_8., який пояснив, що 24 серпня 2008 року він разом зі своїми друзями святкували День незалежності України, при цьому він постійно був з друзями і від них не відлучався, мобільний телефон “Соні Еріксон” К550 І він ОСОБА_5. ніколи не продавав, чому ОСОБА_5 вказував, що він продав йому мобільний телефон не знає, можливо ОСОБА_5 хоче допомогти комусь уникнути відповідальності;

- показами свідка ОСОБА_9 який пояснив, що він перебуває в бабтистській вірі, знає ОСОБА_10 який має сан пастиря в їхній церкві та має власний будинок по вул. Свердлова у м. Кіровограді, підсудного ОСОБА_2. бачив декілька разів, він також є віруючим їхньої церкви і певний період часу він проживав в будинку у ОСОБА_10. і за час проживання зарекомендував себе з негативної сторони, оскільки зі слів ОСОБА_10. ОСОБА_2 викрадав з будинку продукти харчування та алюмінієвий посуд, із-за чого ОСОБА_10 вигнав його зі свого будинку. Свідок також зазначив, що на теперішній час ОСОБА_10 знаходиться у США, а тому не має змоги розповісти про це самостійно;

- показами свідка ОСОБА_11., який пояснив, що він працює оперуповноваженим карного розшуку Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області, і в нього на виконанні знаходилася заява потерпілого ОСОБА_3. з приводу його пограбування 24 серпня 2008 року, при цьому під час проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що мобільний телефон працює, було встановлено його місцезнаходження та особу, яка користувалася викраденим у потерпілого ОСОБА_3. мобільним телефоном, в звязку з чим 09 вересня 2008 року він поїхав на АДРЕСА_3, де зустрівся з хлопцем, який представився ОСОБА_2 під час бесіди він запитав у нього, де знаходиться мобільний телефон, після чого підсудний вказав на картонну коробку, яка знаходилася на землі біля будівельного вагончика. Свідок також пояснив, що він опитував ОСОБА_2., який йому пояснив, що 24 серпня 2008 року він знаходився в інтернет-клубі “Імперіал” у м. Кіровограді, а коли близько 22 год. 00 хв. йшов додому, то на вул. Карла Маркса помітив потерпілого, у якого в руках був мобільний телефон, внаслідок чого у нього виник умисел на викрадення телефону, у звязку з чим він прослідкував за потерпілим, підбігши до нього ззаду, вдарив потерпілого кулаком по потилиці, від удару потерпілий впав, а він відразу вихопив телефон і втік в напрямку металевого мосту через річку Інгул, а потім пішов додому на АДРЕСА_3, де він тимчасово проживає. Свідок також пояснив, що будь-яких заходів фізичного чи психічного впливу до ОСОБА_2. не застосовувалося, всі пояснення ОСОБА_2 давав добровільно;

- протоколом огляду місця події від 09 вересня 2008 року, під час якого біля будівельного вагончику по АДРЕСА_3 в картонній коробці було виявлено та в подальшому вилучено мобільний телефон “Соні Еріксон” К550 І, корпус чорного кольору, на екрані мобільного телефону подряпина, мобільний телефон, за словами підсудного ОСОБА_2., належав йому (а.с.22);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з фототаблицями до нього з участю підсудного ОСОБА_2. від 12 вересня 2008 року, під час якого останній розказав та на місці детально показав про обставини скоєного ним злочину (а.с.33-37);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події з фототаблицями до нього з участю потерпілого ОСОБА_3. від 30 вересня 2008 року (а.с.41-43);

- висновком судово-товарознавчої експертизи №1809 від 18 вересня 2008 року, згідно з яким залишкова вартість мобільного телефона “Соні-Еріксон” К 550 І, станом на 24 серпня 2008 року складає 850 грн. 72 коп. (а.с.91-93);

- висновком судово-медичної експертизи №1552 від 08 жовтня 2008 року, згідно з яким у ОСОБА_3. мало місце тілесне ушкодження у вигляді садна по задній поверхні лівого ліктьового суглобу, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.102).

Крім того, вина підсудного ОСОБА_2. у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України підтверджується показами даними ним в ході досудового слідства:

Так, допитаний в якості підозрюваного 12 вересня 2008 року ОСОБА_2 пояснював, що з квітня 2008 року він проживає в будівельному вагончику по АДРЕСА_3 за цією ж адресою працює на будівництві, 24 серпня 2008 року він відпочивав у центрі м. Кіровограда, близько 22 год. 30 хв. вирішив іти додому, а коли дійшов до вул. Тімірязєва, то побачив раніше не відомого йому чоловіка, який тримав в руці мобільний телефон, а тому, пройшовши за ним декілька метрів, біля загальноосвітньої школи №6, підбігши до потерпілого ззаду, вдарив його кулаком в потилицю, після чого вихопивши з руки потерпілого мобільний телефон, швидко побіг по вул.Тімірязєва, а впевнившись, що за ним ніхто не біжить, пішов до свого тимчасового місця проживання на АДРЕСА_3 де оглянув мобільний телефон та в подальшому сховав його в картонній коробці. Викраденим телефоном через декілька днів почав користуватися, а 09 вересня 2008 року приїхали працівники міліції, яким він розповів про обставини викрадення ним мобільного телефону та дав дозвіл на проведення огляду земельної ділянки, на якій знаходився будівельний вагончик, під час огляду в картонній коробці було виявлено мобільний телефон. Також пояснив, що злочин він скоїв, щоб продати телефон та заробити собі грошей (а.с.33).

При відтворенні обстановки і обставин події від 12 вересня 2008 року ОСОБА_2 на місці скоєння злочину розказав і показав, що 24 серпня 2008 року близько 22 год. 30 хв. він на перехресті вул. Тімірязєва та вул. Карла Маркса у м. Кіровограді помітив незнайомого чоловіка, в якого в руках був мобільний телефон і він вирішив забрати мобільний телефон, а тому пішов за невідомим чоловіком, який звернув на вул.Тімірязєва і йшов в напрямку вул. Пушкіна, підійшовши до ЗОШ №6 він підійшов ззаду, вдаривши невідомого чоловіка кулаком в область потилиці і вихопив з його руки мобільний телефон, після чого він почав втікати, добігши до металевого мосту через річку Інгул та впевнившись, що його ніхто не наздоганяє, пішов додому до місця свого тимчасового проживання (а.с.34-37);

Явкою з повинною (зявлення з зізнанням) від 19 вересня 2008 року, написаною власноручно ОСОБА_2, в якій він зазначив, що 24 серпня 2008 року в період часу з 21 год. 40 хв. до 22 год. 10 хв. він знаходився в інтернет-клуб “Імперіал”, що у центрі м. Кіровограда, після чого пішов вниз по вул.Карла Маркса, де на вул. Тімірязєва побачив чоловіка похилого віку, в руках у якого був мобільний телефон, після чого він підійшов до чоловіка ззаду і, нанісши удар кулаком в область потилиці, вихопив з його руки мобільний телефон, після чого побіг в сторону вул.Пашутіна, прибігши додому на вул. Рівненську у м. Кіровограді, мобільний телефон “Соні Еріксон” залишив собі, телефон був чорного кольору з подряпиною на дисплеї. (а.с.69).

Під час додаткового допиту в якості підозрюваного від 20 вересня 2008 року ОСОБА_2 пояснив, що 24 серпня 2008 року він знаходився в інтернет-клуб “Імперіал”, що у центрі м. Кіровограда, після чого близько 22 год. 10 хв. він вийшов з “Імперіалу” та пішов вниз по вул.Карла Маркса, де на вул. Тімірязєва побачив чоловіка, у якого був мобільний телефон, після чого він вирішив заволодіти мобільним телефоном та, підійшовши до чоловіка ззаду, наніс удар кулаком в область потилиці, після чого вихватив з його руки мобільний телефон та побіг в сторону вул.Пашутіна, а потім - додому на вул. Рівненську у м. Кіровограді, а через деякий час працівники міліції вилучили у нього зазначений мобільний телефон. Також зазначив, що він раніше давав покази про те, що даного злочину не вчиняв, так як знаходився разом з ОСОБА_4 в м.Харкові, оскільки боявся кримінальної відповідальності за скоєне (а.с.71);

Допитаний в якості обвинуваченого 20 вересня 2008 року ОСОБА_2 пояснив, що він дійсно 24 серпня 2008 року близько 22 год. 30 хв. знаходився в центрі м. Кіровограда, де побачив незнайомого йому чоловіка, який звернув з вул.Карла Маркса на вул.Тімірязєва і в руках якого був мобільний телефон, у звязку з чим він вирішив заволодіти даним телефоном, пішовши за чоловіком, він вдарив його кулаком в область потилиці, вихватив мобільний телефон та побіг по вул. Пашутіна в сторону мосту через річку Інгул, після чого впевнившись, що за ним ніхто не біжить, пішов додому на вул. Рівненську у м. Кіровограді, де по місцю свого тимчасового проживання в картонній коробці заховав мобільний телефон біля будівельного вагончика, через деякий час періодично став користуватися мобільним телефоном і ховав його на те ж саме місце (а.с.76).

Оцінивши зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного доказана повністю.

Дії підсудного ОСОБА_2. за ч.2 ст.186 КК України кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого.

Доводи підсудного ОСОБА_2. про те, що злочину відносно потерпілого ОСОБА_3. він не скоював, так як в період з 23 серпня 2008 року по 24 серпня 2008 року знаходився на молодіжному зібранні в м.Мерефа, що поблизу м. Харкова, в м.Кіровоград приїхав потягом Харків-Одеса, близько 01 год. 55 хв. разом з ОСОБА_4, а мобільний телефон “Соні Еріксон”, який був вилучений з картонної коробки і який належав потерпілому, він купив у ОСОБА_5 26 серпня 2008 року за гроші в сумі 350 грн. 90 коп., не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, так як повністю спростовуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні сукупністю доказів, і, зокрема, його показами, які він давав, будучи допитаним в якості підозрюваного і обвинуваченого під час проведення досудового слідства, де вину у скоєному злочині визнавав, при цьому детально пояснював фактичні обставини скоєного злочину, протоколом відтворення обстановки і обставин події від 12 вересня 2008 року, під час якого він детально розказував і на місці показував як, яким способом, і куди саме він наніс удар потерпілому ОСОБА_3, написаним власноручно з»явленням із зізнанням від 19 вересня 2008 року, при цьому суд вважає ці покази достовірними, оскільки вони давалися із зазначенням таких обставин, які не могли бути відомі органам досудового слідства, а неодноразову зміну підсудним показів під час досудового слідства суд розцінює як спосіб захисту та намагання підсудного уникнути відповідальності за скоєне.

При цьому суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_4 ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14., які були допитані в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, і, які пояснили, що ОСОБА_2 був присутнім на молодіжному релігійному зібранні у м. Мерефі в період з 23 серпня 2008 року по 24 серпня 2008 року, оскільки суд вважає, що вони є заінтересованими особами по справі, так як є знайомими підсудного, при цьому мають однакові релігійні переконання з підсудним, більш того, на зазначеному молодіжному зібранні реєстрація учасників зібрання, в тому числі прибуття та вибуття з місця зібрання не проводиться, персональні запрошення на зібрання учасники не отримують.

Свідок ОСОБА_4. пояснив, що підсудного ОСОБА_2. він знає з 2004 року, з яким познайомився у м. Кіровограді, знаходяться з ним в одній вірі та 22 серпня 2008 року разом з ОСОБА_2. поїхали на маршрутному автобусі до м. Знамянка, а звідти потягом до м. Харкова, їхали на молодіжне зібрання в м.Мерефа, в період з 23 серпня 2008 року по 24 серпня 2008 року завжди були разом, не відлучалися один від одного, квитки на потяг до м.Харкова купували разом з ОСОБА_2., зібрання закінчилося 24 серпня 2008 року близько 16 год. 00 хв., назад теж їхали вдвох, купили в м.Харкові на залізничному вокзалі квитки на потяг, приїхавши близько 01 год. 45 хв. до м.Кіровограда пішли до будівельного вагончика, де проживає ОСОБА_2, при цьому ніякого мобільного телефону у підсудного він не бачив. Свідок також пояснив, що з ОСОБА_2. вони ночували в передмісті м.Харкова в с.Карачовка, на зібранні було близько двох тисяч чоловік, реєстрацію вони не проходили, особисті іменні запрошення на богослужіння не отримували. Свідок також пояснив, що він зберіг квитки на потяг до м.Харкова, які надав суду, це два квитки з 33-ім та 54-им місцем, назад до м.Кіровограда квитки не збереглися. Свідок також пояснив, що він знає, що ОСОБА_2 проживав у ОСОБА_10. І. однак його звідти вигнали, а також пояснив, що з ОСОБА_2. вони часто відвідували компютерні клуби як разом, так і поодинці, улюбленним місцем ОСОБА_2. був компютерний клуб “Імперіал”, що на вул.Карла Маркса у м. Кіровограді.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що з підсудним ОСОБА_2. він бачився на зібраннях, по вихідним дням на богослужіннях у м. Кіровограді, а також бачив ОСОБА_2. на молодіжному зібранні 23 та 24 серпня 2008 року у м. Мерефа разом з ОСОБА_4, з якими не спілкувався, а лише підійшов запитав, як вони добиралися. Зібрання, яке відбувалося у м. Мерефі, що поблизу м. Харкова, закінчилося 24 серпня 2008 року близько 16 год. 00 хв. Із зібрання приїхав до м. Кіровограда потягом Харків-Одеса близько 02 год. 00 хв., назад їхав один, в потязі ОСОБА_2. та ОСОБА_4 не бачив. Свідок також пояснив, що зїзд молоді - це знакова подія, при цьому на згаданому зібранні реєстрація не ведеться і персональних запрошень на зібрання також не було, друкованого видання не має.

Свідок ОСОБА_13. пояснив, що молодіжні зібрання у м.Мерефа Харківської області проводяться кожного року, він їздив на зібрання четвертий раз, їхав на власному автомобілі, на зібранні бачив багато молоді, стояли поруч з ОСОБА_2., 24 серпня 2008 року близько 14 год. 00 хв. бачив, як ОСОБА_2 виходив каятись, а більше його не бачив, і як він добирався додому із зібрання також не бачив, при цьому пояснив, що він їхав із молодіжного зібрання на власному автомобілі годин шість.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що знає підсудного ОСОБА_2. років пять, 24 серпня 2008 року він був на молодіжному зібранні в м.Мерефі, де 24 серпня 2008 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 виходив каятися, а більше він його не бачив, зібрання закінчилося 24 серпня 2008 року близько 16 год. 00 хв., із зібрання їхав автомобілем з сестрою та братом.

Суд також критично ставиться до наданих свідком ОСОБА_4 залізничних квитків на потяг на 22 серпня 2008 року до м.Харкова, оскільки, на думку суду, дані квитки нічого не підтверджують та не спростовують, так як в квитках не вказано жодних персональних даних про пасажира, і, крім того, з пояснень слідчого Гінцара В.В., зазначені квитки свідок ОСОБА_4 не зміг надати під час проведення досудового слідства по справі.

Не підтверджуються матеріалами справи і спростовуються показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8. та ОСОБА_7. покази підсудного ОСОБА_2. про те, що мобільний телефон “Соні-Еріксон” він купив у ОСОБА_5, оскільки свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під час судового слідства підтвердили, що мобільного телефону “Соні-Еріксон” ОСОБА_5. ніхто з них не продавав, а він (ОСОБА_5), підтвердив, що в свою чергу, не продавав його і підсудному ОСОБА_2., при цьому свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 пояснювали, що між ними була попередня домовленість про те, що у разі виникнення у ОСОБА_2. проблем з зазначеним мобільним телефоном, ОСОБА_5 дасть пояснення, що він купив його у ОСОБА_7., який, в свою чергу придбав його у наркозалежної особи, чи особи, яка зловживає алкогольними напоями, та в подальшому ОСОБА_5 продав телефон ОСОБА_2.

Надуманими, на переконання суду, є доводи підсудного ОСОБА_2. та в його інтересах захисника-адвоката про те, що в ході досудового слідства працівники міліції застосовували до підсудного фізичне та психологічне насильство, що стало підставою для надання підсудним зізнавальних показів, та написанні зявлення з зізнанням, оскільки допитані в судовому засіданні в якості свідків слідчий ОСОБА_16., в провадженні якого знаходилася кримінальна справа, оперуповноважені співробітники карного розшуку свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_15., які приймали участь в розслідуванні даної кримінальної справи, показали, що ОСОБА_2 надавав пояснення, а також всі покази при допитах в якості підозрюваного, обвинуваченого, та при відтворенні обстановки і обставин події добровільно, без будь-яких підказок і неправомірних дій та тиску з їх боку.

Більше того, свідок ОСОБА_16. показав, що він розслідував кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2. у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, допитував його в якості підозрюваного та обвинуваченого, проводив слідчі дії з участю підсудного, при цьому при провадженні досудового слідства ОСОБА_2 розповідав про обставини скоєння ним злочину добровільно, при цьому будь-які методи примусу, морального та психічного тиску, а також фізичної сили до підсудного ОСОБА_2. ні оперативними працівниками, ні ним особисто не застосовувалися. Також свідок зазначив, що ОСОБА_2 під час досудового слідства неодноразово змінював свої покази, то, даючи зізнавальні показання, то, заперечуючи у причетності до скоєння злочину. З приводу доводів ОСОБА_2. щодо його поїзди до м. Мерефи на молодіжне богослужіння в період часу з 23 серпня 2008 року по 24 серпня 2008 року, то зазначені обставини також перевірялися під час досудового слідства, при цьому детально допитувався підсудний ОСОБА_2, а також ОСОБА_4., який під час проведення досудового слідства не зміг надати квитки на потяг до м.Харкова, в підтвердження своїх пояснень. Свідок також зазначив, що при відтворенні обстановки та обставин події, а також для обрання в суді міри запобіжного заходу ОСОБА_2 конвоювався у спецзасобах наручниках, так як був затриманий в порядку ст.115 КПК України.

Свідок ОСОБА_15. показав, що він працює оперуповноваженим карного розшуку. Приймав участь у проведенні оперативно-розшукових заходів, шляхом проведення яких було встановлено місце роботи особи, яка розшукувалася, її керівника та безпосередньо сама особа, яка знаходилася за кафе “Театральне” на будівельному майданчику у м. Кіровограді, з ним була проведена бесіда, щодо подій які мали місце 24 серпня 2008 року, фізична сила та психологічний тиск в ході розмови не застосовувалася, під час розмови ОСОБА_2 вказав на картонну коробку, в якій знаходився мобільний телефон, в подальшому він разом з ОСОБА_11. доставили ОСОБА_2. в міськвідділ, де залишили його черговому, більше ОСОБА_2. він не бачив.

Свідок ОСОБА_11 показав, що у нього на виконанні знаходилася заява ОСОБА_3. з приводу його пограбування 24 серпня 2008 року, підсудного ОСОБА_2. він знає в силу виконання своїх службових обовязків, так як він, безпосередньо 09 вересня 2008 року після проведення оперативно-розшукових заходів під час яких було встановлено особу, яка користувалася викраденим у потерпілого мобільним телефоном, відбирав пояснення у ОСОБА_2., під час яких останній показав на картонну коробку, в якій він ховав мобільний телефон, після чого, впевнившись, що саме цей телефон було викрадено у потерпілого 24 серпня 2008 року, ОСОБА_2. було доставлено до відділу міліції, де останній дав пояснення про те, звідки в нього зявився телефон, під час яких він розповів, що 24 серпня 2008 року він знаходився в інтернет-клубі “Імперіал” у м. Кіровограді, а коли близько 22 год. 00 хв. йшов додому, то на вул. Карла Маркса помітив потерпілого, у якого в руках був мобільний телефон, внаслідок чого у нього виник умисел на викрадення телефону, у звязку з чим він прослідкував за потерпілим, підбігши до нього ззаду, вдарив потерпілого кулаком по потилиці, від удару потерпілий впав, а він відразу вихопив телефон і втік в напрямку металевого мосту через річку Інгул, а потім пішов додому на АДРЕСА_3, де він тимчасово проживає, роздивився телефон, це був телефон “Соні-Еріксон” К 550 І, чорного кольору, при цьому ОСОБА_2 чітко розповідав про обставини викрадення мобільного телефона, жодного фізичного чи психічного тиску до нього застосовано не було. 12 вересня 2008 року матеріали були передані до слідчого відділу Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області.

Більш того, відповідно до дослідженого в судовому засіданні відмовного матеріалу №106з-08 помічником прокурора м.Кіровограда Рибою О.В. за розглядом виділених слідчим матеріалів перевірки з кримінальної справи №11-1917 щодо неправомірних дій працівників Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області відносно ОСОБА_2. 08 жовтня 2008 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, якою в порушенні кримінальної справи відносно працівників Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області було відмовлено у звязку з відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 367 КК України. Дана постанова не оскаржувалася.

Критично оцінює суд і твердження ОСОБА_2. та в його інтересах захисника-адвоката щодо наявності у нього від застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства тілесних ушкоджень, оскільки за висновком експерта №1498 ушкодження на обох променево-запясних суглобах у вигляді саден подовженої форми, які розташовані перпендикулярно по відношенню до тіла ОСОБА_2 могли виникнути від дії тупого предмету, в тому числі і від наручників, як вказував сам підсудний експерту при проведенні обстеження, і факт перебування ОСОБА_2. в спецзасобах наручниках підтверджується також поясненнями слідчого Гінцара В.В., який зазначав, що ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.115 КПК України, а відтак в силу свого процесуального статусу він конвоювався в спецзасобах наручниках.

За таких підстав, суд вважає, що доводи підсудного про застосування до нього недозволених методів слідства є безпідставними та такими, що дані ним з метою уникнути відповідальності за скоєне.

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_2., суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, помякшуючі та обтяжуючі його відповідальність, дані про його особистість.

Крім того, при призначенні покарання судом також враховано і вимоги ч.2 ст.65 КК України, якими визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нею нових злочинів.

Підсудним ОСОБА_2 скоєно злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, злочин скоїв в період іспитового строку за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 травня 2008 року, яким він був засуджений за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком 2 роки, як особа за місцем роботи у приватного підприємця ОСОБА_5 на будівництві приватного будинку характеризується позитивно, на обліках в психіатричній лікарні та наркологічному диспансері не перебуває.

Обставин, помякшуючих відповідальність підсудного ОСОБА_2. в порядку ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, обтяжуючою відповідальність підсудного ОСОБА_2. в порядку ст.67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Враховуючи викладене вище, а також з урахуванням думки потерпілого ОСОБА_3 суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2., а також попередження вчинення ним нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції його від суспільства з відбуванням покарання в місцях позбавлення волі, оскільки підсудний на шлях виправлення не став і продовжив злочинну діяльність.

Підстав для застосування до підсудного ОСОБА_2. ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 був засуджений вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 травня 2008 року до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком 2 роки, йому необхідно призначити покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 травня 2008 року.

Строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_2. рахувати з моменту затримання, а саме з 12 вересня 2008 року, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 вересня 2008 року. (а.с.30-31).

В порядку ст.93 КПК України судові витрати по справі за проведення судової товарознавчої експертизи на суму 300 грн. 48 коп. покласти на засудженого ОСОБА_2.

Речові докази по справі: мобільний телефон “Соні Еріксон” К550 І, який переданий під розписку потерпілому ОСОБА_3. залишити як йому належний, зарядний пристрій до мобільного телефону, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Кіровоградського МВ залишити на зберіганні в кімнаті речових доказів.

Керуючись ст.ст.321-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 травня 2008 року і остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 на апеляційний період залишити взяття під варту.

Строк відбування покарання рахувати з 12 вересня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Кіровоградській області, одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області, код 25575003 на рахунок 35223001000479, банк одержувача ГУ ДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 300 грн. 48 коп.

Речові докази по справі: мобільний телефон “Соні Еріксон” К550 І, який переданий під розписку потерпілому ОСОБА_3. залишити як йому належний, зарядний пристрій до мобільного телефону, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Кіровоградського МВ залишити на зберіганні в кімнаті речових доказів.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом 15 днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: підпис Л.А. Іванова

Згідно з оригіналом:

Суддя

Ленінського районного

суду м. Кіровограда Л.А. Іванова