Постанова № 67312328, 19.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2017 р. Справа№ 910/2224/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача Бондаренко Л.М.

Відповідача Мяготіна О.Д.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Київський експортно - технічний центр держпраці"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 по справі №910/2224/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Росава"

до Державного підприємства "Київський експортно - технічний центр держпраці"

про стягнення 42877,87 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 по справі №910/722/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства "Київський експертно-технічний центр держпраці" на користь Приватного акціонерного товариства "Росава" грошові кошти в сумі 42877 грн 87 коп та судовий збір у розмірі 1600 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Київський експортно - технічний центр держпраці" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 колегією суддів у складі головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф., апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський експортно - технічний центр держпраці" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 по справі №910/2224/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду 29.05.2017.

29 травня 2017 року судове засідання не відбулося, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. на лікарняному.

Розпорядженням від 06.06.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням з 01.06.2017 судді Калатай Н.Ф. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 06.06.2017, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 19.06.2017.

19 червня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 19.06.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2017.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

08 серпня 2016 року між Державним підприємством "Київський експертно-технічний центр держпраці" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Росава" (замовник) укладено договір про надання послуг №32163462 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язався надати послуги з виконання робіт по технічному огляду технологічного транспорту в кількості 182 одиниці (щорічний), згідно з листом вх. №3737, загальною вартістю 42 877,87 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору замовник зобов'язався провести передоплату виконавцю у розмірі 100% вартості, вказаної у п. 1 цього договору, не пізніше 10 днів з дня підписання цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору строк виконання договірних зобов'язань виконавця щодо надання послуг, передбачених п. 1 договору, встановлюється не більше 60 календарних днів з моменту отримання 100% передоплати виконавцем.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що здавання наданих послуг замовнику оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується представниками сторін (незалежно від результатів технічного огляду).

Згідно з п. 6.1 Договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем сплачено відповідачу попередню оплату за надані послуги в сумі 42877,87 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині надання послуг, належним чином не виконав, а строк дії Договору закінчився, внаслідок чого, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 42877,87 грн

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом встановлено, що грошові кошти сплачено позивачем у повному обсязі 13.09.2016, отже відповідач, відповідно до п. 4.1. Договору, повинен надати послуги, передбачені договором, в строк до 13.11.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №20/5166 від 04.10.2016 позивач звертався до відповідача з проханням провести щорічний технологічний огляд транспорту, згідно з Договором.

Зазначений лист отримано відповідачем, проте залишено без відповіді та виконання.

В подальшому, після настання встановленого п. 4.1 Договору 60-денного строку надання послуг, відповідач звернувся до відповідача для узгодження строків проведення технічного огляду технологічних транспортних засобів, згідно з укладеним договором.

Проте, доказів надання послуг матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на неможливість виконати умови Договору з вини позивача колегією суддів визнано безпідставними, оскільки п.4.1. Договору обов'язок виконавця надати послуги поставлено в залежність виключно від отримання попередньої оплати від замовника, а також встановлено конкретний строк виконання зобов'язання - не більше 60 днів календарних днів.

Також, колегія суддів погоджується з наданою місцевим господарським судом правою кваліфікацією спірних правовідносин, з врахуванням практики Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010, Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011).

Так, згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до частини другої статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно з положеннями чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Київський експортно - технічний центр держпраці"та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 по справі №910/2224/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський експортно - технічний центр держпраці" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 по справі №910/2224/17 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/2224/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець