Постанова № 67312178, 20.06.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа № 914/284/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого – судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс» б/н від 24.04.2017 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 року

у справі № 914/284/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інженерна компанія «Фортекс-Україна», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтс», м. Львів

про стягнення 26 441,11 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Виробничо-інженерна компанія «Фортекс-Україна» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом ТзОВ «Велтс» про стягнення 26 441,11 грн. заборгованості, з яких 21 540,00 грн. сума основного боргу, 3 037,14 грн. пені, 250,00 грн. три проценти річних та 1 613,97 грн. інфляційні нарахування.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 року у справі № 914/284/17 (суддя Сухович Ю.О.) позов ТзОВ «Виробничо-інженерна компанія «Фортекс-Україна» задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ «Велтс» на користь ТзОВ «Виробничо-інженерна компанія «Фортекс-Україна» 21 540,00 грн. основного боргу, 2 369,95 грн. пені, 249,14 грн. 3% річні, 1 454,76 грн. інфляційних нарахувань. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Велтс» подало апеляційну скаргу б/н від 24.04.2017 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 року скасувати прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що видаткова накладна № 1344 від 08.09.2016 року не є належним доказом отримання товару, оскільки містить недостовірну інформацію.

Позивачем не було подано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2016р. між ТзОВ «Ветлс» (замовник) та ТзОВ «Виробничо-інженерна компанія «Фортекс-Україна» (виконавець) було укладено договір №04-07/2016 (надалі – договір). Згідно умов договору виконавець зобов’язувався виготовити і передати у власність замовнику, а замовник прийняти та оплатити станцію змішування в комплекті поставки (далі – обладнання) в найменуванні, кількості, характеристиках і ціною згідно специфікації – додаток №1 та умовами цього договору. Специфікація (додаток №1) була підписана сторонами одночасно з основним текстом договору і є невід’ємною частиною договору.

Згідно п.1.2. договору право власності на обладнання у замовника виникає з моменту поставки товару, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на обладнання.

Відповідно до п.2.4. договору обладнання передається виконавцем покупцю в кількості визначеній додатком №1 до цього договору.

Згідно п.3.9. та п.3.10. договору датою виконання виконавцем зобов’язань, щодо передачі обладнання замовнику є дата поставки обладнання, що супроводжується підписанням замовником видаткової накладної обладнання, що підтверджує передачу обладнання. Моментом переходу права власності на обладнання до замовника є дата поставки товару, що супроводжується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної обладнання.

За умовами п.5.1. та п.5.2. договору всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривні. Загальна ціна обладнання і робіт з монтажу за цим договором вказана в додатку №1. Ціна обладнання включає в себе вартість тари: маркування; пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів та робіт, зв’язаних з пакуванням, завантаження, а також консультації протягом гарантійного терміну на гарантійне обслуговування.

Згідно п.6.2. договору замовник здійснює оплату обладнання у безвідсотковому порядку на підставі рахунку виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, згідно умов оплати зазначених у додатку №1.

Відповідно до п.1. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., сторони погодили, що загальна вартість договору становить 215 400,00 грн., в тому числі ПДВ 35 900,00 грн.

Відповідно до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., сторони погодили умови оплати: 40% - протягом 5 календарних днів з дати підписання договору та виставлення рахунку; 50% - протягом 5 календарних днів після письмового повідомлення виконавцем замовника про готовність до відправки станції змішування; 10% - протягом 10 календарних днів після дати поставки станції змішування.

Відповідно до п.4. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., сторони погодили умови виготовлення 30 робочих днів з моменту першої оплати.

На виконання умов договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. та умов специфікації (додаток №1) від 04.07.2016р., позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №1135 від 06.07.2016р. на суму 215 400,00 грн.

На виконання умов договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. та умов специфікації (додаток №1) від 04.07.2016р., позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу обладнання (станція змішування) на загальну суму 251 400,00 грн., згідно видаткової накладної №1344 від 08.09.2016р.

Представник відповідача отримав обладнання (станція змішування) на підставі довіреності №65 від 08.09.2016р., виданої на ОСОБА_2 (паспорт серії СН №000346, виданий Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.09.1995р.).

Згідно платіжного доручення №249 від 13.07.2016р., відповідачем було здійснено повну оплату за обладнання (станція змішування) на загальну суму 215 400,00 грн., з призначенням платежу – оплата згідно рахунку №1135 від 06.07.2016р.

Проте, відповідно до умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., відповідач повинен був оплатити тільки 40% (86 160,00 грн.).

На підставі листа №01/140716 від 14.07.2016р. позивач 15.07.2016р. повернув відповідачу надлишково перераховані кошти на загальну суму 129 240,00 грн., згідно платіжного доручення №4438 від 15.07.2016р.

Наступну оплату, відповідно до умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., в розмірі 50% (107 700,00 грн.), відповідачем було здійснено 30.08.2016р. згідно платіжного доручення №329 від 30.08.2016р. на загальну суму 107 700,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов'язання згідно умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р., а саме, щодо здійснення оплати 10% що становить 21 540,00 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання згідно умов до п.3. додатку №1 (специфікація) до договору №04-07/2016 від 04.07.2016р. порушив, а саме, не здійснив оплату в розмірі 10% поставленого обладнання, що складає 21 540,00 грн. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позов щодо стягнення з відповідача 21 540,00 грн.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.09.2016р. по 07.02.2017р., судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 249,14 грн. 3% річних та 1454,76 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до п.8.5. договору у випадку прострочення замовником здійснення розрахунку за обладнання та роботи більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення. У випадку, якщо прострочення складає більше 10 (десяти) календарних днів, виконавець сплачує на вимогу замовника неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від неоплаченої суми.

Водночас, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Так, згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 2 369,95 грн. нарахована за період з 20.09.2016р. по 02.07.2017р.

Твердження апелянта про те, що видаткова накладна № 1344 від 08.09.2016 року не є належним доказом отримання товару матеріалами справи не підтверджується.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Данко Л.С.