Ухвала суду № 67312084, 21.06.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

попереднього засідання

"21" червня 2017 р. справа № 926/4739-б/16

За заявою міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго», м.Чернівці

до приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош», м.Чернівці (код 02574248)

про банкрутство Суддя Дутка В.В.

представники:

від ініціюючого кредитора ОСОБА_1, довіреність від 24.04.2017р.

від заявників ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреність від 16.01.2017р., ОСОБА_2, довіреності від 27.03.2017р. (на право представництва інтересів фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6В.), ОСОБА_7, довіреність від 27.02.2017р., ОСОБА_8, довіреність від 28.04.2017р., ОСОБА_9, довіреність від 30.12.2016р.

від боржника - ОСОБА_10, довіреність від 01.09.2016р.

розпорядник майна ОСОБА_11, арбітражний керуючий

в засіданні приймали участь ОСОБА_12, довіреність від 20.02.2017р., ОСОБА_13, довіреність від 24.01.2017р., представники регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області

СУТЬ СПОРУ: до господарського суду Чернівецької області 27.12.2016р. надійшла заява міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про банкрутство приватного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош».

Ухвалою від 29.12.2016р. прийнято заяву про порушення провадження у справі про банкрутство до розгляду.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 30.01.2017р. порушено провадження у справі № 926/4739-б/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства Туристичний комплекс Черемош, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_11, попереднє засідання господарського суду призначено на 04 квітня 2017р.

Після оприлюднення 31.01.2017р. оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство на веб-сайті Вищого господарського суду України до господарського суду звернулися кредитори з заявами про визнання грошових вимог до боржника.

31.03.2017р. матеріали справи надіслані до Львівського апеляційного господарського суду у звязку із оскарженням ухвали від 30.01.2017р.

27.03.2017р. розпорядник майна подав до суду акт інвентаризації майна ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош».

28.03.2017р. розпорядник майна подав реєстр вимог кредиторів боржника.

Ухвалою від 04.04.2017р. провадження у справі № 926/4739-б/16 зупинено до повернення матеріалів справи № 926/4739-б/16 до господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою від 10.05.2017р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи в попередньому судовому засіданні на 29.05.2017 року.

Ухвалою від 29.05.2017р. розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 13.06.2017р.

Ухвалою від 13.06.2017р. розгляд справи відкладений на 21.06.2017р.

15.06.2017р. до суду надійшло клопотання боржника про долучення до матеріалів справи копії протоколу №16 Спостережної (наглядової) ради Генерального агентства по туризму в Чернівецькій області ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош» від 28.12.2010р.

16.06.2017р. регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області звернулося до суду з листом від 15.06.2017р. про надання додаткових документів, а саме витребування у боржника копій протоколів Спостережної ради про погодження укладення генеральним директором ОСОБА_14 договорів позики на суму понад 100 000,00 грн. та надання правової оцінки судом обставинам, викладеним у листі регіонального відділення від 07.06.2017р. вих.№10-02-02151.

20.06.2017р. ПАТ «КБ «Приватбанк» подав заяву, до якої додав розрахунки заборгованості за договорами.

20.06.2017р. розпорядник майна подав клопотання про продовження процедури розпорядження майном на два місяці.

21.06.2017р. через канцелярію суду надійшла заява ПАТ «КБ «Надра» про накладення арешту на пакет акцій розміром 9,662% статутного капіталу боржника в кількості 18 880 068 штук номінальною вартістю 0,25 грн. та визначення проведення торгів недійсними, про що винести відповідну ухвалу.

Розглянувши наданий суду реєстр вимог кредиторів, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений у ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня публікації на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення № 39873 від 31.01.2017р. про порушення справи про банкрутство Боржника, до господарського суду звернулися кредитори з вимогами до Боржника.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

1.Розглянувши грошові вимоги Головного управління ДФС у Чернівецькій області до боржника на суму 1313737,74 грн., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість з урахуванням такого.

Заборгованість у розмірі 1313737,74 грн., з них 741123,25 грн. основного боргу, 80935,15 грн. штрафних санкцій та 491679,34 грн. пені підтверджена документально, визнана розпорядником майна та боржником.

Судовий збір, сплачений заявником за подачу даної кредиторської заяви у розмірі 3200,00 грн. покладається на боржника та підлягає погашенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, суд встановив, що кредиторські вимоги Головного управління ДФС у Чернівецькій області до боржника на суму 1 316 937,74 підтверджені належними доказами, а тому визнаються судом в наступній черговості: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 741123,25 грн. - основний борг (третя черга); 572614,49 грн. штрафні санкції (шоста черга).

2.Розглянувши заяву ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог на суму 643600,00 грн. суд встановив таке.

Грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 643600,00 грн. обґрунтовані заборгованістю за договором позики №1 (поворотної фінансової допомоги) від 02.01.2015р. Згідно п.1.1. Договору позикодавець надає позичальнику, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим договором строк.

Сума позики становить 205700,00 грн. (п.2.1. Договору).

Позика надається в готівковій формі (п.3.2. Договору).

За п.4.1. Договору, строк позики становить весь період позики протягом місяця з моменту надходження суми позики у касу позичальника на підставі прибуткового касового ордеру.

Відповідно до п.5.1. Договору позика повертається позикодавцю у строк, вказаний в п.4.1. цього Договору.

Сторони встановили у п.6.1. Договору, що він набуває чинності з моменту внесення суми позики позичальнику і діє до 31 грудня 2016р.

Згідно п.9.3. Договору сторони мають право укладати додаткові угоди до даного Договору зі збільшенням розміру позики.

На виконання Договору та додаткової угоди №3 від 22.02.2016р. сума позики збільшена до 650400,00 грн., яка передана позичальнику, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, доданими до заяви.

Позичальник повернув позикодавцеві 10 000,00 грн.

Таким чином, борг складає (650400,00 10000,00) 640400,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2016р., підписаним сторонами.

Розпорядник майна, боржник грошові вимоги кредитора визнали.

Отже, боржник не виконав зобовязання з повернення кредитору коштів в сумі 640400,00 грн. в строк до 31.12.2016р.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені подовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судовий збір, сплачений заявником за подачу даної кредиторської заяви у розмірі 3200,00 грн. покладається на боржника та підлягає погашенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, суд встановив, що кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 643600,00 підтверджені належними доказами, а тому визнаються судом в наступній черговості: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 640400,00 грн. - основний борг (четверта черга).

3. Розглянувши заяву ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог на суму 2021225,56 грн., суд встановив таке.

Грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 2021225,56 грн. обґрунтовані заборгованістю за договором позики №228 (поворотної фінансової допомоги) від 03.02.2011р. Згідно п.1.1. Договору позикодавець надає позичальнику, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим договором строк.

Сума позики становить 163380,00 грн. (п.2.1. Договору).

Позика надається в готівковій формі (п.3.2. Договору).

За п.4.1. Договору, строк позики становить весь період позики протягом місяця з моменту надходження суми позики у касу позичальника на підставі прибуткового касового ордеру.

Відповідно до п.5.1. Договору позика повертається позикодавцю у строк, вказаний в п.4.1. цього Договору.

Сторони встановили у п.6.1. Договору, що він набуває чинності з моменту внесення суми позики позичальнику і діє до 31 грудня 2014р.

Згідно п.9.3. Договору сторони мають право укладати додаткові угоди до даного Договору зі збільшенням розміру позики.

На виконання Договору та додаткових угод, укладених сторонами в період з 31.01.2012р. по 30.04.2014р. сума позики збільшена до 882455,00 грн., яка передана позичальнику, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, доданими до заяви.

Позичальник повернув позикодавцеві 84543,33 грн.

Таким чином, борг складає (882455,00 84543,33) 797911,67 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014р., підписаним сторонами.

Розпорядник майна у відзиві та в судовому засіданні просив застосувати до вимог позовну давність.

Отже, боржник не виконав зобовязання з повернення кредитору коштів в сумі 797911,67 грн. в строк до 31.12.2014р.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені подовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За прострочення повернення позики в сумі 797911,67 грн., кредитор згідно п.7.2. Договору, нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. в сумі 685285,90 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок позивача є арифметично невірним. Відтак, арифметично вірний розрахунок пені за період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р. складає 200286,76 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Водночас, згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяву розпорядника майна про застосування позовної давності та зважаючи на сплив строку позовної давності в один рік до заявлених кредиторських вимог у частині пені, а також враховуючи відсутність пояснень кредитора щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про відхилення вимог в частині 685285,90 грн. пені.

Крім того, кредитор просить визнати грошові вимоги в сумі 486953,92 грн. інфляційних втрат з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., а також три проценти річних за вказаний період в сумі 47874,70 грн., нараховані відповідно до п.7.3. Договору.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, трьох процентів річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, встановив, що розмір інфляційних втрат, трьох процентів річних розрахований арифметично вірно.

Судовий збір, сплачений заявником за подачу даної кредиторської заяви у розмірі 3200,00 грн. покладається на боржника та підлягає погашенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, суд встановив, що кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 2021225,56 частково підтверджені належними доказами, а тому визнаються судом у сумі 1 335 939,66 грн. в наступній черговості: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 797911,67 грн. - основний борг, 486953,29 грн. інфляційні втрати, 47874,70 грн. три процента річних (четверта черга).

4. Розглянувши заяву ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог на суму 962142,72 грн. суд встановив таке.

Грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника на суму 962142,72 грн. обґрунтовані заборгованістю за договором позики №250 (поворотної фінансової допомоги) від 01.12.2011р. Згідно п.1.1. Договору позикодавець надає позичальнику, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим договором строк.

Сума позики становить 25000,00 грн. (п.2.1. Договору).

Позика надається в готівковій формі (п.3.2. Договору).

За п.4.1. Договору, строк позики становить весь період позики протягом місяця з моменту надходження суми позики у касу позичальника на підставі прибуткового касового ордеру.

Відповідно до п.5.1. Договору позика повертається позикодавцю у строк, вказаний в п.4.1. цього Договору.

Сторони встановили у п.6.1. Договору, що він набуває чинності з моменту внесення суми позики позичальнику і діє до 30 вересня 2014р.

Згідно п.9.3. Договору сторони мають право укладати додаткові угоди до даного Договору зі збільшенням розміру позики.

На виконання Договору та додаткових угод, укладених сторонами в період з 23.03.2012р. по 17.03.2014р. сума позики збільшена до 379665,00 грн., яка передана позичальнику, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, доданими до заяви.

Позичальник повернув позикодавцеві 27646,00 грн.

Таким чином, борг складає (379665,00 27646,00) 352019,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2016р., підписаним сторонами.

Отже, боржник не виконав зобовязання з повернення кредитору коштів в сумі 352019,00 грн. в строк до 30.09.2014р.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені подовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розпорядник майна, посилаючись на сплив позовної давності, грошові вимоги ОСОБА_4 визнав частково в сумі 795256,78 грн., у тому числі судовий збір 3200,00 грн., борг 352019,00 грн., інфляційні 257209,70 грн., три процента річних 23783,00 грн., пеню 159045,08 грн.

Судом встановлено, що за прострочення повернення позики в сумі 352019,00 грн., кредитор згідно п.7.2. Договору, нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.10.2014р. по 31.12.2016р. в сумі 325931,02 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Водночас, згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок позивача є арифметично невірним. Відтак, арифметично вірний розрахунок пені у межах шестимісячного строку за період з 01.10.2014р. по 31.03.2015р. складає 59303,15 грн.

Однак, враховуючи заяву розпорядника майна про застосування позовної давності та зважаючи на сплив строку позовної давності в один рік до заявлених кредиторських вимог, а також враховуючи відсутність пояснень кредитора щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про відхилення вимог в частині пені 325931,02 грн.

Крім того, кредитор просить визнати грошові вимоги в сумі 257209,70 грн. інфляційних втрат з 01.10.2014р. по 31.12.2016р., а також три проценти річних за вказаний період в сумі 23783,00 грн., нараховані відповідно до п.7.3. Договору.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, трьох процентів річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, встановив, що розмір інфляційних втрат, трьох процентів річних розрахований арифметично вірно.

Судовий збір, сплачений заявником за подачу даної кредиторської заяви у розмірі 3200,00 грн. покладається на боржника та підлягає погашенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, суд встановив, що кредиторські вимоги ОСОБА_4 до боржника на суму 962142,72 грн. частково підтверджені належними доказами, а тому визнаються судом у сумі 636211,70 грн. в наступній черговості: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 352019,00 грн. - основний борг, 257209,70 грн. інфляційні втрати, 23783,00 грн. три процента річних (четверта черга).

5.Розглянувши заяву ОСОБА_6 до боржника на суму 901299,18 грн., суд встановив таке.

Грошові вимоги ОСОБА_6 до боржника на суму 901299,18 грн. обґрунтовані заборгованістю за договором позики №3 (поворотної фінансової допомоги) від 03.02.2015р. Згідно п.1.1. Договору позикодавець надає позичальнику, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим договором строк.

Сума позики становить 35900,00 грн. (п.2.1. Договору).

За п.4.1. Договору, строк позики становить весь період позики протягом місяця з моменту надходження суми позики у касу позичальника на підставі прибуткового касового ордеру.

Відповідно до п.5.1. Договору позика повертається позикодавцю у строк, вказаний в п.4.1. цього Договору.

Сторони встановили у п.6.1. Договору, що він набуває чинності з моменту внесення суми позики позичальнику і діє до 30 листопада 2016р.

Згідно п.9.3. Договору сторони мають право укладати додаткові угоди до даного Договору зі збільшенням розміру позики.

На виконання Договору та укладенних сторонами в період з 30.03.2015р. по 15.11.2016р. додаткових угод сума позики збільшена до 922415,00 грн., яка передана позичальнику, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, доданими до заяви.

Позичальник повернув позикодавцеві у 2015р. - 22650 грн., у 2016р. - 31600,00 грн. всього 54250, 00 грн.

Таким чином, борг складає (922415,00 54250,00) 868165,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2016р., підписаним сторонами.

Отже, боржник не виконав зобовязання з повернення кредитору коштів в сумі 868165,00 грн. в строк до 30.11.2016р.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені подовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За прострочення повернення позики в сумі 868165,00 грн., кредитор згідно п.7.2. Договору, нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. в сумі 19979,69 грн.

Крім того, кредитор просить визнати грошові вимоги в сумі 7813,49 грн. інфляційних втрат за грудень 2016р., а також три проценти річних за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. в сумі 2141,00 грн., нараховані відповідно до п.7.3. Договору.

Суд, перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, встановив, що розмір пені, трьох процентів річних розрахований в меншому розмірі, ніж за допомогою згаданого калькулятора, де пеня становить 205899,27 грн, а три процента річних 2205,99 грн.

Однак, право кредитора на заявлення грошових вимог до боржника у меншому розмірі, ніж фактично встановлений, не заборонено чинним законодавством.

Розпорядник майна у відзиві вимоги кредитора визнав у повному обсязі.

Суд встановив, що кредиторські вимоги ОСОБА_6 в сумі 901299,18 грн. підтверджені належними доказами, а тому визнаються судом в наступній черговості: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 868165,00 грн - основний борг, 7813,49 грн. інфляційні втрати, 2141,00 грн. три процента річних (четверта черга); 19979,69 грн. пеня (шоста черга).

6.Розглянувши грошові вимоги ОСОБА_5 до боржника на суму 714519,15 грн., суд встановив таке.

Грошові вимоги ОСОБА_5 до боржника на суму 714519,15 грн. обґрунтовані заборгованістю за договором позики №258 (поворотної фінансової допомоги) від 26.04.2012р. Згідно п.1.1. Договору позикодавець надає позичальнику, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим договором строк.

Сума позики становить 30000,00 грн. (п.2.1. Договору).

Позика надається в готівковій формі (п.3.2. Договору).

За п.4.1. Договору, строк позики становить весь період дії Договору з моменту надходження суми позики у касу позичальника на підставі прибуткового касового ордеру.

Відповідно до п.5.1. Договору позика повертається позикодавцю у строк, вказаний в п.4.1. цього Договору.

Сторони встановили у п.6.1. Договору, що він набуває чинності з моменту внесення суми позики позичальнику і діє до 31 грудня 2014р.

Згідно п.9.3. Договору сторони мають право щорічно укладати додаткові угоди до даного Договору зі збільшенням розміру позики.

На виконання Договору та додаткових угод, укладених сторонами в період з 13.08.2013р. по 03.06.2014р. сума позики збільшена до 281250,00 грн., яка передана позичальнику, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів, доданими до заяви.

Позичальник не повернув позикодавцеві кошти.

Таким чином, борг складає 281250,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014р., підписаним сторонами.

Отже, боржник не виконав зобовязання з повернення кредитору коштів в сумі 281250,00 грн. в строк до 31.12.2014р.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені подовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Розпорядник майна у відзиві, посилаючись на сплив позовної давності, визнав вимоги ОСОБА_5 частково у сумі 609663,00 грн., у тому числі судовий збір 3200,00 грн., борг 281250,00 грн., інфляційні 171642,80 грн., три проценти річних 16875,00 грн., пеня 136695,20 грн.

Судом встановлено, що за прострочення повернення позики в сумі 281250,00 грн., кредитор згідно п.7.2. Договору, нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. в сумі 241551,35 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок позивача є арифметично невірним. Відтак, арифметично вірний розрахунок пені за період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р. складає 70597,60 грн.

Однак, враховуючи заяву розпорядника майна про застосування позовної давності та зважаючи на сплив строку позовної давності до заявлених кредиторських вимог, а також враховуючи відсутність пояснень кредитора щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про відхилення вимог в частині 241 551,35 грн. пені.

Крім того, кредитор просить визнати грошові вимоги в сумі 171642,80 грн. інфляційних втрат з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., а також три проценти річних за вказаний період в сумі 16875,00 грн., нараховані відповідно до п.7.3. Договору.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, трьох процентів річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, встановив, що розмір інфляційних втрат, трьох процентів річних розрахований арифметично вірно.

Судовий збір, сплачений заявником за подачу даної кредиторської заяви у розмірі 3200,00 грн. покладається на боржника та підлягає погашенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, суд встановив, що кредиторські вимоги ОСОБА_5 до боржника на суму 714519,15 частково підтверджені належними доказами, а тому визнаються судом у сумі 472 967,80 грн. в наступній черговості: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 281250,00 грн. - основний борг, 171642,80 грн. інфляційні втрати, 16875,00 грн. три процента річних (четверта черга).

З приводу звернення уваги суду регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області про необхідність здійснення перевірки повноважень боржника на укладення вищезгаданих договорів позики на суму понад 100 000,00 грн. суд зазначає таке.

Боржник додав до матеріалів справи копію протоколу №16 Спостережної (наглядової) ради Генерального агентства по туризму в Чернівецькій області ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош» від 28.12.2010р., згідно якого спостережна рада вирішила з 01.01.2011р. надати дозвіл та погодити прийняття рішень генеральним директором ОСОБА_14 про отримання поворотних фінансових допомог без обмежень, здійснення правочинів, укладення договорів, кредитних договорів, контрактів, угод тощо на суму, яка перевищує 1 000 000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення вищезгаданих договорів позики в межах чинного законодавства та за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності боржника.

7.Розглянувши заяву ПАТ «КБ «Надра» до боржника на суму 57 274 558, 39 грн., суд встановив таке.

Грошові вимоги ПАТ «КБ «Надра» обґрунтовані заборгованістю за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування від 14.02.2017р. №25/4/2007/840-К/17. В якості забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, 15.02.2007р. укладений договір іпотеки будівлі готельного комплексу, розташованого за адресою: м.Чернівці, вул.Комарова, б.13а, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстровано в реєстрі за №510.

15.02.2007р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_16 укладено кредитний договір №26/2-2/2007/840-ПК/27. В якості забезпечення виконання зобовязання за цим кредитним договором, 15.02.2007р. укладений договір іпотеки будівлі готельного комплексу, розташованого за адресою: м.Чернівці, вул.Комарова, б.13а, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстровано в реєстрі за №517.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.06.2014р. у справі №2/12, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до Генерального агентства по туризму в Чернівецькій області відкритого акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Черемош» про звернення стягнення на предмет іпотеки - стягнуто заборгованість в сумі 57 198 042, 39 грн. та звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош».

Таким чином, ПАТ КБ «Надра» заявлені вимоги до боржника в сумі 57 198 042,39 грн. які забезпечені заставою, відповідно до договорів забезпечення та підлягають внесенню до реєстру окремо.

Окрім того, виникла заборгованість по витратам, які понесені банком згідно судового рішення по справі №2/12 від 02.06.2014р.: 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 47580,00 грн. судового збору, та при подання кредиторської заяви в сумі 3200,00 грн.

Розпорядник майна у відзиві від 22.03.2017р. вимоги не визнає посилаючись на визнання в судовому порядку договорів іпотеки №510 та №517, на які вказує заявник, недійсними з моменту їх укладення. Що стосується кредитного договору №25/4/2007/840-К/17 від 14.02.2007р., то вимоги заявника в сумі 8975967,48 грн. рахуються погашеними внаслідок ухвали господарського суду Київської області від 30.03.2016р. у справі №911/3505/13 про затвердження звіту ліквідатора КП «Екопласт» Громадської організації Київська міська асоціація інвалідів «Наша справа». Що стосується кредитного договору №26/2-2/2007/840-ПК/27 від 15.02.2007р., то рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05.05.2010р. у справі №2-1692/2010, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 21.09.2010р., проведено зарахування зустрічних вимог та припинено спірні зобовязання.

Боржник у клопотанні від 17.03.2017р. №74 вважає, що посилання заявника на рішення у справі №2/12 є неспроможним з правових підстав припинення іпотеки. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Оскільки судовим рішення від 15.10.2015р. у справі №926/1859/14, яке набрало законної сили, визнано недійсними згадані вище договори іпотеки №510 та №517 з моменту укладення, то зобовязання є недійсними з моменту їх виникнення та не можуть слугувати в якості забезпечення виконання зобовязання за наведеними вище кредитними договорами.

Крім того, питання щодо кредитних зобовязань вирішенні в судових справах №911/3505/13 та №2-1692/2010.

Регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області звернулося до суду з листом від 22.03.2017р., в якому як акціонер боржника та орган, який здійснює повноваження з правління корпоративними правами держави, підтримує клопотання боржника від 17.03.2017р. та просить відхилити кредиторські вимоги ПАТ «КБ «Надра».

Таким чином, грошові вимоги ПАТ «КБ «Надра» до боржника на суму 57 274 558, 39 грн. ґрунтуються на рішенні господарського суду Чернівецької області від 02.06.2014р. у справі №2/12, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_16 за кредитним договором №26/2-2/2007/840-ПК/27 від 15 лютого 2007 року перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк НАДРА в сумі 4 836 380,75 доларів США та 1 382 934,63 грн., що в національній валюті по курсу НБУ станом на 13.03.2014 року становить 46 275 671,67 гривень та заборгованості Колективного підприємства Екопласт Громадської організації Київська міська асоціація інвалідів Наша справа за кредитним договором №25/4/2007/840-ПК/17 від 14 лютого 2007 року перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк НАДРА в сумі 1 182 599,50 доларів США, що в національній валюті по курсу НБУ станом на 11.03.2014 року становить 10 922 370,72 гривень, а всього заборгованості в сумі - 57 198 042,39 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за №517 та за іпотечним договором від 15 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за №510. Стягнуто з Генерального агентства по туризму в Чернівецькій області - Відкритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Черемош" на користь банку 25500 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 47580 грн. судового збору. В решті позову провадження у справі припинено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.10.2015р. у справі №926/1859/14, яке набрало законної сили, визнано недійсним вище згадані договори іпотеки за №510 та №517.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», зокрема, іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 статті 598 ЦК України).

Враховуючи, визнання в судовому порядку недійсними договорів іпотеки, зобовязання за такими договорами іпотеки є припиненими, а грошові вимоги ПАТ «КБ «Надра» до боржника на суму 57 274 558, 39 грн. підлягають відхиленню.

Щодо кредитного договору № 25/4/2007/840-К/17 від 14.02.2007р. ПАТ «КБ «Надра», слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Київської області від 30 березня 2016 року у справі № 911/3505/13 про банкрутство колективного підприємства Екопласт Громадської організації Київська міська асоціація інвалідів Наша справа, Київська область, м. Бровари, пунктом 4 суд прийняв рішення, що вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» на суму 8 975 967,48 грн. вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.

Щодо кредитного договору № 26/2-2/2007/840-ПК/27 від 15.02.2007р., слід зазначити, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2010 року у справі № 2-1692/2010 визнано припиненими зобовязання ОСОБА_16 за вказаним кредитним договором у розмірі 5 868 833,69 грн. у звязку із заліком та зарахуванням зустрічних вимог на підставі ст.601 ЦК України та відмовлено у позові ПАТ «КБ «Надра» в цій частині. Також в цьому рішенні має місце підтвердження, що в подальшому у даній справі, представник ПАТ «Комерційний банк «Надра» подав уточнення до позовних вимог, в яких вказав, що позивач прийняв рішення не вимагати стягнення з ВАТ «Туристичний комплекс «Черемош» заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Дане рішення суду набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21.09.2010 р. у справі № 22-14252/2010.

8. Розглянувши заяву ПАТ «КБ «Приватбанк» до боржника на суму 8887,28 грн. та додатково заявлені кредиторські вимоги в сумі 270 072,97 грн. , суд встановив таке.

Грошові вимоги ПАТ «КБ «Приватбанк» до боржника на суму 8887,28 грн. обґрунтовані заборгованістю за Договором №СV212W банківського рахунку від 07.07.2009р.

Так, 07.07.2009р. сторонами підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнту було відкрито рахунок №26001060284010.

За змістом п.1 Договору банківського рахунку, Банк зобовязувався здійснювати комплексне обслуговування Клієнта, а Клієнт отримує послуги та сплачує їх вартість.

Згідно п.2.2.5. Договору, Клієнт зобовязувався здійснювати оплату за виконання ОСОБА_17 операцій і надання послуг за цим Договором згідно з чинними тарифами ОСОБА_17.

Клієнт підтверджує, що на момент укладення Договору він ознайомлений з Регламентом/правилами на комплексне обслуговування та чинними тарифами ОСОБА_17 і погоджується з ними (п.5.3. Договору).

Відповідно до реєстру тарифів з зазначеного рахунку списувалися певні суми (комісії, плати за проведення платежів тощо, що видно з виписки по рахунку №35798057220961 (у призначенні платежів фігурують останні шість цифр відкритого первісно рахунку), унаслідок чого протягом 2010-2013р.р. у клієнта накопичився борг у розмірі 3835,54 грн. за розрахунково-касове обслуговування, що підтверджується випискою по рахунку 35798057220961, розрахунком заборгованості станом на 01.10.2014р.

За несвоєчасну оплату послуг нарахована пеня, згідно п.7.8. Регламенту комплексного банківського обслуговування, за кожен день прострочення з 31.10.2004р. по 07.02.2017р. в сумі 1851,74 грн.

Як вбачається з умов Договору банківського рахунку та письмової заяви ПАТ «КБ «Приватбанк» від 20.06.2017р. сторонами не встановлено строк виконання зобовязань.

Проте, станом на день порушення провадження у справі про банкрутство зобовязання ОСОБА_17 про надання послуг виконанні, а боржник оплату послуг не здійснив, відтак вимог в частині 3835,54 грн. боргу підтверджені документально та підлягають визнанню судом.

Щодо вимог в частині 1851,74 грн. пені, суд відхиляє грошові вимоги оскільки кредитор не довів прострочення боржником виконання зобовязань за договором.

Загальна позовна давність щодо вимог в частині основного боргу не сплинула.

Судовий збір, сплачений заявником за подачу даної кредиторської заяви у розмірі 3200,00 грн. покладається на боржника та підлягає погашенню в першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, суд встановив, що кредиторські вимоги ПАТ «КБ «Приватбанк» до боржника на суму 8887,28 грн. частково підтверджені належними доказами, а тому визнаються судом у сумі 7035,54 грн. в наступній черговості: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 3835,54 грн. - основний борг, (четверта черга).

Щодо додатково заявлених кредиторських вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» до боржника в сумі 270 072,97 грн. суд встановив таке.

23.02.2011р. Боржник підписав заяву про відкриття поточного рахунку та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_17, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.ргіvatbаnk.ua., які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 23.02.2011 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Боржнику було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26001060284010 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_17 Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_17 та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_17 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обмін; паперовій або електронній інформації, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений ОСОБА_17 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_17. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться ОСОБА_17 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засобі електронного зв'язку ОСОБА_17 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Свої зобов'язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши Боржник кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4.1. за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - ОСОБА_17 має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку Боржник станом на 30.01.2017 року, за розрахунком ОСОБА_17, має заборгованість у розмірі 270 072, 97 грн., яка складається з наступного:

-46 248, 17 грн. - заборгованість за кредитом, за період з 01.03.2011р. по 30.01.2017р.;

-120 277, 58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, за період з 01.03.2011р. по 30.01.2017р.;

-90 047, 22 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за період з 01.03.2011р. по 30.01.2017р.;

-13 500, 00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, за період з 01.03.2011р. по 30.01.2017р.

Відповіднодо п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує ОСОБА_17 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня , (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_17 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_17 пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.2.1.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п.3.1.5.7. Договору).

Так, рішенням господарського суду Чернівецької області було задоволено позов ПАТ «КБ «Приватбанк» та стягнуто з ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» заборгованість в розмірі: 50 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 17 443,60 грн. - заборгованість по відсоткам за період з 25.03.2011р. по 12.09.2012р. та 4500,00 грн. заборгованість по комісії, 5797,84 пені за період з 02.02.2012р. по 12.09.2012р., 1609,50 грн. - судового збору.

Як вбачається з розрахунку кредитора пеня в сумі 90 047, 22 грн. нарахована за період з 31.01.2012р. по 30.01.2017р. Однак, враховуючи визначений договірними умовами трьохрічний строк нарахування пені з дня коли зобовязання повинно бути виконан та наданий кредитором уточнений розрахунок пені з 02.02.2012р. по 30.01.2015р., розмір пені становить 36375,97 грн. та є обґрунтованим. Решта вимог в сумі 53671,25 грн. пені заявлені безпідставно та підлягають відхиленню.

Таким чином, суд встановив, що кредиторські вимоги (додаткові) ПАТ «КБ «Приватбанк» до боржника на суму 270 072,97 грн. частково підтверджені належними доказами, а тому визнаються судом у сумі 216 401,72 грн. При цьому, враховуючи звернення кредитора до господарського суду після закінчення тридцятиденного строку для подання заяв, такий кредитор не є конкурсним, а його вимоги підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

9.Розглянувши заяву ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» до боржника на суму 136219,85 грн., суд встановив таке.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» до боржника на суму 136219,85 грн. зроблені посилання на договір про постачання електричної енергії №0820/3 від 02.11.2004р. Поряд з цим, представниками ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» 20 квітня 2016 року виявлено порушення п.6.40 ПКЕЕ ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» - зміна схеми підключення електролічильника в частині обстежуваного знеструмлення трансформаторів струму, що призводить до невірного визначення обсягів використаної електричної енергії.

За результатами виявленого порушення складено Акт про порушення ПКЕЕ №123018 від 20.04.2016 року.

Листом від 06.09.2016 року №1165 Боржника повідомлено про проведення засідання комісії по розгляду Акту про порушення ПКЕЕ №123018 від 20.04.2016 року. Розгляд призначено на 21.09.2016 року о 10.00 год.

Однак, на засідання комісії 21.09.2016 року Боржник не зявився, відтак, розгляд Акту про порушення ПКЕЕ №123018 від 20.04.2016 року здійснено без участі Боржника.

Протоколом №184 від 21.09.2016 року засіданням комісії прийнято рішення про здійснення нарахування Боржнику згідно пп.3 п.2.1 ОСОБА_10 (інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів обліку).

Відповідно до розрахунку вартості за «Актом про порушення ПКЕЕ» №123018 від 20.04.2016 року Боржнику нараховано до сплати 136219,85 грн.

Розпорядник майна у відзиві заявлені вимоги не визнає, посилаючись на судові рішення у справі №926/3201/16, якими скасовано рішення комісії РЕМ ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», оформленого протоколом №184 від 21.09.2016р. з розгляду акту про порушення №123018 від 20.04.2016р.

Боржник у клопотанні від 20.03.2017р. № 75 просить відмовити у визнанні кредиторських вимог ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» та направити повідомлення (разом з заявою та додатками) по даному факту прокурору Чернівецької області для відповідного реагування. В обґрунтування клопотання боржника посилається на те, що заява ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» на суму 136219,85 грн. містить умисне службове підроблення, з метою одержання неправомірної вигоди для себе змовленою групою працівників ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», якими складено та видано неправдивий офіційний документ у формі вищезазначеної заяви з додатками, що тягне за собою кримінальну відповідальність за ст.ст.190, 368 КК України.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.09.2016р. у справі 926/2190/16 задоволено позов ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» до ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» про скасування рішення комісії РЕМ ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», оформленого протоколом №178 від 13.07.2016р. з розгляду акту про порушення №123018 від 20.04.2016р. Постановами апеляційного суду від 25.10.2016р. та касаційного суду від 22.12.2016р. згадане вище рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.11.2016р. у справі №926/3201/16 задоволено позов ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» до ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» про скасування рішення комісії РЕМ ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», оформленого протоколом №184 від 21.09.2016р. з розгляду акту про порушення №123018 від 20.04.2016р. Постановами апеляційного суду від 13.12.2016р. та касаційного суду від 13.03.2017р. згадане вище рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Таким чином, рішення комісії РЕМ ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» з розгляду акту про порушення №123018 від 20.04.2016р., на підставі якого ґрунтуються кредиторські вимоги в сумі 136219,85 грн. двічі скасовувались в судовому порядку, відтак вимоги заявлені до боржника безпідставно у звязку з чим судом відхиляються.

При цьому, звернення до господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» до боржника в сумі 136219,85 грн. на підставі акту про порушення №123018 від 20.04.2016р. представник заявника в засіданні мотивував відсутністю станом на день подання заяви (28.02.2017р.) остаточного судового рішення Вищого господарського суду України у справі №926/3201/16, яке прийнято лише 13.03.2017р.

Як визначено ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Згідно з п. 5.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що на відміну від окремої ухвали повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.

Таким чином, наведена норма ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України не передбачає її застосування за клопотанням сторони, а є реакцією суду на виявлені ним в ході розгляду справи факти порушення законності, які мають ознаки кримінального правопорушення.

Враховуючи заяву та надані представником заявника пояснення, в межах обсягу досліджуваних судом обставин, не встановлено фактів, які боржник зазначає в своєму клопотанні. Викладені в клопотанні обставини не підтверджені жодними доказами і не підлягають дослідженню по суті судом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відхилення клопотання боржника від 20.03.2017р. №75 про направлення повідомлення органам прокуратури в порядку ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство, вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Розпорядник майна зобовязаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоровю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Відповідно до ч. 2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Враховуючи встановлені обставини справи, розглянувши поданий розпорядником майна до суду реєстр вимог кредиторів боржника, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для прийняття рішення в даному судовому засіданні про затвердження реєстру вимог кредиторів ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош».

Щодо клопотання розпорядника майна ОСОБА_11 про продовження процедури розпорядження майном боржника на два місяці, суд зазначає таке.

Клопотання мотивоване апеляційним оскарженням ухвал господарського суду по справі та довгострорковим розглядом заяв кредиторів.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство, процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про те, що клопотання розпорядника майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву ПАТ «КБ «Надра» про накладення арешту на пакет акцій розміром 9,662% статутного капіталу боржника та визначення проведення торгів недійсними, суд дійшов висновку про її необґрунтованість.

Так заявник зазначає, що йому стало відома інформація з інтернетджерел про оголошення регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області про проведення торгів на фондовій біржі України пакетом акцій боржника, що відбудеться 05.07.2017р.

Посилаючись на положення ст.ст. 19, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заявник просить накласти арешт на пакет акцій та визнання проведення торгів недійсними.

Виходячи з аналізу наведених норм, а також змісту ст.ст. 18, 22 наведеного Закону, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви ПАТ «КБ «Надра», у звязку з чим відмовляє у її задоволенні.

Керуючись част. 2 ст.22, ст. ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Визнати конкурсними кредиторами ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош»:

Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» на суму 1 976 371,61 грн., з них: 13780,00 грн. - судовий збір (перша черга); 1 962 591,61 грн. основний борг (четверта черга).

Головне управління ДФС у Чернівецькій області на суму 1 316 937,74 грн., з них: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 741123,25 грн. - основний борг (третя черга); 572614,49 грн. штрафні санкції (шоста черга).

ОСОБА_2 на суму 643600,00 грн., з них: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 640400,00 грн. - основний борг (четверта черга).

ОСОБА_2 на суму 1 335 939,66 грн., з них: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 797 911,67 грн. - основний борг, 486 953,29 грн. інфляційні втрати, 47874,70 грн. три процента річних (четверта черга).

ОСОБА_4 на суму 636 211,70 грн., з них: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 352019,00 грн. - основний борг, 257 209,70 грн. інфляційні втрати, 23783,00 грн. три процента річних (четверта черга).

ОСОБА_6 на суму 901 299,18 грн., з них: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 868 165,00 грн - основний борг, 7813,49 грн. інфляційні втрати, 2141,00 грн. три процента річних (четверта черга); 19 979,69 грн. пеня (шоста черга).

ОСОБА_5 на суму 472 967,80 грн., з них: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 281 250,00 грн. - основний борг, 171 642,80 грн. інфляційні втрати, 16875,00 грн. три процента річних (четверта черга).

ПАТ «КБ «Приватбанк» на суму 7035,54 грн., з них: 3200,00 грн. - судовий збір (перша черга); 3835,54 грн. основний борг (четверта черга).

2. Вимоги (додаткові) ПАТ «КБ «Приватбанк» до боржника на суму 216401,72 грн не є конкурсними та підлягають погашанню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

3.Відхилити кредиторські вимоги до боржника в сумі 58 719 069, 50 грн, в тому числі:

ОСОБА_2 в частині 685 285,90 грн. пені.

ОСОБА_4 в частині пені 325 931,02 грн.

ОСОБА_5 в частині 241 551,35 грн. пені.

ПАТ «КБ «Надра» на суму 57 274 558, 39 грн.,

ПАТ «КБ «Приватбанк» до боржника на суму 55 522,99 грн.

ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» на суму 136 219,85 грн.,

4.Затвердити реєстр вимог кредиторів ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» на загальну суму 7 506 764,95 грн.

5.Відмовити у задоволенні клопотання ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» від 20.03.2017р. №75 про направлення повідомлення прокурору Чернівецької області для відповідного реагування.

6.Продовжити процедуру розпорядження майном ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» на два місяці.

7.Зобовязати розпорядника майна протягом десяти днів повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів.

8.Зобовязати розпорядника майна 29.06.2017р. провести збори кредиторів боржника, а також, у строк до 11.07.2017р. провести збори комітету кредиторів ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош».

9.Призначити підсумкове засідання у справі № 926/4739-б/16 на 01.08.2017 о 10 год. 00 хв. у приміщенні господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, в залі судових засідань № 5.

10.Зобовязати розпорядника майна у строк до 20.07.2017р. надати суду протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів, а також протокол зборів комітету кредиторів про прийняття одного з рішень, передбачених ст. 27 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

11.Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

12.Відмовити в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» про накладення арешту на пакет акцій розміром 9,662% статутного капіталу ПАТ «Туристичний комплекс «Черемош» та визначення проведення торгів недійсними.

13.Копію ухвали направити учасникам справи про банкрутство.

СуддяОСОБА_18