Постанова № 67312061, 14.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа№ 905/3245/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017

у справі № 905/3245/16 (суддя Л.Г. Пукшин)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"

про стягнення 5968,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі №905/3245/16 в позовні відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі №905/3245/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" у справі №905/3245/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Руденко М.А., ДідиченкоМ.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2017.

У судове засідання 14.06.2017 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники позивача та відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (надалі- покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдинг" (надалі - постачальник) укладено договір № УПр14/32 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - ресурси) за маркуванням, цінами та кількості, що зазначена у відповідності з Специфікаціями, які є його невід'ємною частиною та на умовах, встановлених даним договором.

Відповідно до Статуту Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", затвердженого загальними зборами акціонерів (Протокол № 1 від 26.04.2016), найменування Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" змінено на Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Згідно специфікації № 17 від 30.03.2016, яка є невід'ємною частиною договору № УПр14/32, поставка кам'яного вугілля здійснюється залізничним транспортом на умовах "FCA, залізнична станція Добропілля та/або Родинська", вантажовідправником якого є ПАТ "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ", а вантажоодержувачем - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь".

30 квітня 2016 року на виконання умов договору Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" (надалі -вантажовідправник) на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" зі станції відправлення Добропілля на станцію призначення Сартана за залізничною накладною № 53856092 у вагоні № 62257845 було відправлено вантаж - концентрат вугільний.

Згідно з вказаною залізничною накладною маса нетто у вагоні №62257845 склала 69000,00 кг.

09.05.2016 року під час слідування вантажу за залізничною накладною № 53856092 на станції Красноармійськ Донецької залізниці вагон № 62257845 був затриманий, про що складено відповідний акт з/ф № 44981.

12.05.2016 по прибутті на станцію Сартана Донецької залізниці у вагоні № 62257845, яким відправлявся вантаж за досильною накладною № 48004188, було здійснено комісійне переважування вагону, що підтверджується складеним комерційним актом № БА751331/537.

Відповідно до вказаного комерційного акту загальна маса (нетто) вантажу, яка значиться у документах, становить 69000 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні № 62257845 при прибутті склала 63500 кг., що менше на 5500 кг.; вагон № 62257845 зважувався двічі; завантаження у вагон здійснювалось навалом, на рівні бортів, з відповідним маркуванням. Над 1,2 та 6,7 люками міститься виїмка 250х280х280х40-50 см. Вантаж прибув у технічно справленому вагоні з закритими люками та без слідів протікання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 5968,39 грн., заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу у вагоні № 62257845.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 ЦК України).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за №457, та інших актів законодавства України, зокрема, Правил оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334, Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником на станції відправлення Добропілля Донецької залізниці у залізничній накладній № 53856092 від 30.04.2016 зазначено, що загальна маса вантажу (вугілля кам'яне) у вагоні № 62257845, складає 69000,00 кг.

Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджена підписом представника відправника.

Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України №542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчиться, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

Відповідно до ст. 13 Статуту для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів.

Судом встановлено, що 12.05.2016 при прибутті вагону № 62257845 з вантажем на станцію призначення Сартана, працівниками Донецької залізниці було складено комерційний акт № БА751331/537, відповідно до якого зазначено, що за результатами контрольного переважування на 150-ти вагонних вагах було встановлено загальну недостачу вантажу у розмірі 5500 кг.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявний рахунок - фактури №3004-123 від 30.04.2016, згідно із яким вартість 1 тонни вантажу становить 1448,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, - концентрат вугільний (вугілля кам'яне) марки ГО-100.

Як встановлено судом, розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів. Згідно з вказаним розрахунком сума недостачі вантажу складає 5968,39 грн. (з ПДВ) (виходячи з різниці між вагою нетто згідно з залізничною накладною і вагою нетто, визначеною під час перевантажування за вирахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу).

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, зазначеного у залізничній накладній № 53856092, що призвело до втрати частини останнього, позивачу завдані фактичні збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, які визнають судом доведеними, а дані вимоги щодо стягнення 5968,39 грн. обґрунтованими.

При цьому, заперечення відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву щодо ненадання документів на підтвердження вартості втраченого вантажу не приймаються судом до уваги, оскільки останні спростовуються матеріалами справи та наявними доказами.

Так, відповідно до п. 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

З огляду на вищевикладене, надані позивачем до матеріалів справи копія договору № УПр14/32 від 28.02.2014, специфікація № 17 від 30.03.2016, акт прийому-передачі вугільної продукції від 30.04.2016 та рахунок-фактура № 3004-123 від 30.04.2016, оплата якого підтверджується банківською випискою від 27.05.2016, визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагоні № 62257845.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем було подано письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року).

Частинами 1,2 статті 315 ГК України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Згідно зі ст. 136 Статуту залізниць України 136 позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до п. 134. Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень.

В даному випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної, є комерційний акт № БА 751331/537 від 12.05.2016, з часу складання якого і починається перебіг строку позовної давності.

Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову сплив 12.11.2016 року.

Як встановлено судом, позов ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" було пред'явлено до суду 14.11.2016, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Таким чином, позов пред'явлено з пропуском встановленого строку.

Відповідно до частин 3-5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялися клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості пред'явити позов до відповідача в межах шестимісячного строку позовної давності.

Доказів зворотного позивачем суду не надано, а судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" не підлягають задоволенню, з огляду на пропуск спеціального строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі №905/3245/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі №905/3245/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі №905/3245/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №905/3245/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко