Рішення № 67312010, 22.06.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2017 р.Справа № 924/121/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ізяслав Хмельницької області

до державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)", м. Ізяслав Хмельницької області

про стягнення 65000 грн. збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

від відповідача: не зявився

Рішення приймається 22.06.2017р., оскільки в судових засіданнях 14.06.2017р. та 16.06.2017р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ст. 85 ГПК України.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 120000,00 грн. збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей.

Ухвалою суду 13.02.2017р. порушено провадження у справі (суддя Заярнюк І.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Михайлоича, м. Ізяслав, Хмельницької області до Ізяславської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№31), м. Ізяслав, Хмельницької області про стягнення 120000 грн. збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей.

Ухвалою суду від 28.03.2017р. судом було задоволено клопотання позивача від 01.03.2017р., в якому останній просив уточнити назву відповідача, у зв`язку із зміною його назви та вважати відповідачем у даній справі - Державну установу "Ізяславська виправна колонія (№31)".

Також даною ухвалою прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог у звязку з чим предметом розгляду спору є стягнення 65000 грн. збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей.

В судовому засіданні 19.04.2017р. було оголошено перерву на 11:30 год. 25 квітня 2017р.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №63/17 від 24.04.2017р. у звязку із закінченням п`ятирічного терміну повноважень судді господарського суду Хмельницької області Заярнюка І.В. та закінчення строку розгляду справи призначено повторний автоматичний розподіл справи.

ОСОБА_2 протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2017р., справу №924/121/17 передано на розгляд судді Танасюк О.Є.

Ухвалою від 25.04.2017р. справу прийнято до провадження.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. У пояснені від 30.05.2017р. зазначає, що 15.01.2014р. позивач передав на зберігання відповідачу матеріальні цінності, а саме 3 варочні котли КЕ-250, котел варочний КЕ-100, автоклав у зборі Б-6-КАВ-2 (чотири кошики та самописець), електром'ясорубку у зборі, електрожаровню, електроперемішувач, електрозакаточну машину, 3 роздільні нержавіючі столи, електрозамішувач концентрату, компресор у зборі, тачку без коліс з нержавіючої сталі, загальною вартістю 120000 грн. Вказане підтверджує актом прийому-передачі на зберігання від 15.01.2014р. та накладною №1 від 15.01.2014р.

Повідомляє, що на прохання начальника установи ОСОБА_3, за взаємною згодою частина обладнання, а саме варочні котли (4 шт.) були змонтовані в харчоблоці закритої установи без оплати. Оплата тривала з серпня 2014р. по лютий 2015р.

Вказує, що в кінці 2015р. відбувалася зміна керівництва. Зазначає, що позивач звертався в установу, щоб оглянути наявність та стан обладнання, в результаті чого було виявлено, що частина обладнання зберігалася під відкритим небом. Також було виявлено відсутність роздільних столів та самописець від автоклава.

Коли 19.12.2016р. позивач звернувся до відповідача листом із вимогою повернути передані на зберігання матеріальні цінності, то 27.12.2016р. отримав повідомлення, що вказані матеріальні цінності на зберіганні в установі не перебувають. 23.01.2017р. позивач направив на адресу відповідача лист із вимогою відшкодувати йому збитки, завдані внаслідок втрати матеріальних цінностей, що перебували на зберіганні, у розмірі 120000 грн. Однак відповідачем вказані збитки не були відшкодовані, що і стало причиною із зверненням до суду. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути 65000 грн. збитків.

У поясненні від 14.06.2016р. до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначає, що після оплати відповідачем вартості чотирьох варочних котлів загальною вартістю 55000,00 грн., на складах виправної колонії №31 залишилося нереалізоване майно на загальну суму 65000,00 грн., а саме: автоклав в зборі Б6 КАВ-2 (чотири кошики і самописець) вартістю 6000,00 грн.; електромясорубка в зборі вартістю 8000,00 грн.; електрожаровня в зборі вартістю 4000,00 грн.; електроперемішувач вартістю 4000,00 грн.; електрозакаточна машина вартістю 1500,00 грн.; три роздільні нержавіючі столи вартістю 27000,00 грн., електрозамішувач концентрату вартістю 8000,00 грн.; компресор у зборі вартістю 6000,00 грн.; тачка без коліс з нержавіючої сталі вартістю 500,00 грн.

У письмовому поясненні від 20.06.2017р. позивач наголошує, що передача матеріальних цінностей підтверджується актом прийому-передачі на зберігання від 15.01.2014р. та накладною від 15.01.2014р. Зазначає, що про факт перебування майна на території Ізяславської виправної колонії №31 свідчать пояснення бувшого начальника колонії ОСОБА_3, який приймав майно на зберігання. При цьому, втрата відповідачем майна підтверджується відповіддю заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури за результатами проведеної перевірки.

Таким чином вказує, що на підставі ст. 951 ЦК України відповідач зобовязаний відшкодувати збитки у разі втрати майна у розмірі його вартості.

Відповідач в судове засідання не зявився, однак явка сторін визнавалася на розсуд сторін. У відзиві на позов від 28.02.2017р. повідомляє, що протягом 2014 року між Ізяславською виправною колонією Управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№31) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договори №Г-107 від 11.08.2014р., №Г-142 від 26.09.2014р., №Г-143 від 26.09.2014., №Г-223 від 23.12.2014р. на закупівлю трьох котлів КЕ-250, котла КЕ-100 на загальну суму 55 000 грн., які були оплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №631 від 11.08.2014р., №733 від 29.09.2014р., №774 від 29.09.2014р. та №812 від 29.09.2014р., №147 від 23.02.2015р. Відповідач вказує, що твердження позивача про передачу матеріальних цінностей, вказаних у позовній заяві, на зберігання відповідачу згідно акту прийому-передачі від 15.01.2014р. не відповідає дійсності, оскільки у разі приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на зберігання взаємовідносини між зберігачем і поклажодавцем регулюються договором, які вони укладають між собою.

Представник відповідача повідомляє, що згідно бухгалтерського обліку товарно-матеріальні цінності перераховані позивачем (крім котлів КЕ-250 в кількості 3 шт. та котла КЕ-100 в кількості 1 шт., які були придбані установою за грошові кошти) не рахуються так як і будь-які документи щодо прийняття їх на зберігання в установі відсутні.

Викликаний в судове засідання для дачі пояснень ОСОБА_3 у письмовому поясненні від 30.05.2017р. зазначає, що в період з жовтня 2011р. по червень 2015р. він перебував на посаді начальника Ізяславської виправної колонії №31. Вказує, що в січні 2014р. від позивача було отримано на безоплатне зберігання майно для подальшого його викупу, а саме: котли варочні 4 шт.; автоклав в зборі; електромясорубка; електрожаровня; електроперемішувач, електрозакаточна машина, роздільні нержавіючі столи 3 шт., електрозамішувач концентрату, компресор у зборі, тачка без коліс з нержавіючої сталі. Повідомляє, що коштів для купівлі обладнання в установі не було, у звязку з чим начальник звернувся до керівника пенітенціарної служби області та Центрального апарату в м. Київ з проханням про виділення коштів з держбюджету для розрахунку за майно.

Повідомляє, що за взаємною згодою варочні котли були змонтовані в їдальню установи, а проплата за них здійснена після узгодження даного питання щодо виділення коштів в період з серпня 2014р. по лютий 2015р. Після надходження коштів і перерахунку їх ОСОБА_1 складався договір купівлі-продажу, виготовлялася специфікація і виписувалася накладна для покупця. Також вирішувалося питання про виділення коштів на придбання іншого майна згідно накладної, яке зберігалося на території складів установи.

Зазначає, що після переведення на іншу посаду в червні 2015р. майно залишалося на складах установи.

Вказує, що ОСОБА_3 по телефонній розмові з заступником начальника колонії ОСОБА_4 був повідомлений, що за вказівкою начальника колонії ОСОБА_5 майно фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не повертати. Зазначає, що причини неповернення майна йому невідомі.

Викликаний в судове засідання для дачі пояснень ОСОБА_5 у письмовому поясненні від 14.06.2017р. зазначає, що на даний час працює начальником державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)". Повідомляє, що згідно бухгалтерської документації виправна колонія №31 закупила у ПП ОСОБА_1 три котли КЕ -250 та один котел КЕ-100 на загальну суму 55000,00 грн., інше майно на позабалансових рахунках установи не зберігається.

Вказує, що майно на відповідальне зберігання приймається установою у разі підписання договору, який реєструється в установі, після чого згідно акту прийому-передачі передається установі на зберігання. За зберігання майна призначається відповідальна особа, а майно відноситься до позабалансових рахунків. Зазначає, що на вказаних рахунках майно ОСОБА_1 відсутнє, також його не має на території установи.

Викликаний для дачі пояснень заступник начальника колонії ОСОБА_4 в судове засідання не зявився. 14.06.2017р. присутній в засіданні суду начальник колонії ОСОБА_5 усно повідомив, що ОСОБА_4 знаходиться на лікарняному.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

15.10.2013р. між фермерським господарством „Світанок (комітент) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер) укладено договір комісії на продаж продукції (договір про передачу продукції на реалізацію), відповідно до п. 1.1. якого комісіонер зобовязується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції міні - заводу для виготовлення мясної консервованої продукції. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою.

ОСОБА_2 прийому-передачі матеріальних цінностей від 22.10.2013р. фермерським господарством „Світанок було передано приватному підприємцю ОСОБА_1 наступні матеріальні цінності: котли варочні КЕ-250 3 шт.; котел варочний КЕ-100 1шт.; автоклав в зборі Б6 КАВ-2 1шт., кошики 4 шт., самописець 1 шт.; електромясорубка в зборі 1 шт.; електрожаровня в зборі 1 шт.; електроперемішувач 1 шт.; електрозакаточна машина 1 шт.; роздільні нержавіючі столи 3 шт., електрозамішувач концентрату 1 шт.; компресор у зборі 1шт.; тачка без коліс з нержавіючої сталі 1 шт.

Як вбачається із накладної №31 від 22.10.2013р. вартість обладнання становить 120000,00 грн.

В подальшому, згідно акту прийому-передачі на зберігання від 15.01.2014р. та накладної №1 від 15.01.2014р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 передано на безоплатне зберігання в ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) матеріальні цінності загальною вартістю 120000,00 грн., а саме: котли варочні КЕ-250 3 шт.; котел варочний КЕ-100 1шт.; автоклав в зборі Б6 КАВ-2 1шт., кошики 4 шт., самописець 1 шт.; електромясорубка в зборі 1 шт.; електрожаровня в зборі 1 шт.; електроперемішувач 1 шт.; електрозакаточна машина 1 шт.; роздільні нержавіючі столи 3 шт., електрозамішувач концентрату 1 шт.; компресор у зборі 1шт.; тачка без коліс з нержавіючої сталі 1 шт.

11.08.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) (замовник) укладено договір №Г-107, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобовязання продати товари, вказані у специфікації, яка є невідємною частиною договору, а замовник оплатити замовлений товар згідно даного договору. Сума договору складає 15000,00 грн.

У специфікації до договору визначено найменування та ціну товару: котел КЕ-250 вартістю 15000,00 грн.

Відповідно до накладної №5 від 11.08.2014р. позивачем було передано відповідачу котел КЕ-250 вартістю 15000,00 грн.

ОСОБА_2 платіжного доручення №631 від 11.08.2014р. ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) було перераховано на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 15000,00 грн. за котел КЕ-250.

26.09.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) (замовник) укладено договір №Г-142, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобовязання продати товари, вказані у специфікації, яка є невідємною частиною договору, а замовник оплатити замовлений товар згідно даного договору. Сума договору складає 15000,00 грн.

У специфікації до договору визначено найменування та ціну товару: котел КЕ-250 вартістю 15000,00 грн.

Відповідно до накладної №6 від 26.09.2014р. позивачем було передано відповідачу котел КЕ-250 вартістю 15000,00 грн.

ОСОБА_2 платіжного доручення №773 від 29.09.2014р. ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) було перераховано на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 15000,00 грн. за котел КЕ-250.

26.09.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) (замовник) укладено договір №Г-143, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобовязання продати товари, вказані у специфікації, яка є невідємною частиною договору, а замовник оплатити замовлений товар згідно даного договору. Сума договору складає 10000,00 грн.

У специфікації до договору визначено найменування та ціну товару: котел КЕ-100 вартістю 10000,00 грн.

Відповідно до накладної №8 від 26.09.2014р. позивачем було передано відповідачу котел КЕ-100 вартістю 10000,00 грн.

ОСОБА_2 платіжного доручення №774 від 29.09.2014р. ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) було перераховано на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7443,86 грн. та згідно платіжного доручення №812 від 29.09.2014р. 2556,14 грн. за котел КЕ-100.

23.12.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) (замовник) укладено договір №Г-223, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобовязання продати товари, вказані у специфікації, яка є невідємною частиною договору, а замовник оплатити замовлений товар згідно даного договору. Сума договору складає 15000,00 грн.

У специфікації до договору визначено найменування та ціну товару: котел КЕ-250 вартістю 15000,00 грн.

Відповідно до накладної №7 від 23.12.2014р. позивачем було передано відповідачу котел КЕ-250 вартістю 15000,00 грн.

ОСОБА_2 платіжного доручення №147 від 23.02.2015р. ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) було перераховано на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 15000,00 грн. за котел КЕ-250.

19.12.2016р. позивач звернувся до начальника ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) ОСОБА_5 з листом за №1, в якому просив повернути переданого на зберігання майно протягом 5 днів з дня отримання листа. Зазначений лист отримано відповідачем 21.12.2016р.

Відповідач листом від 27.12.2016р. №02-1-16/П-1 повідомив фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, що згідно даних бухгалтерського обліку Ізяславської виправної колонії (№31) матеріальні цінності, які позивач просить повернути, на зберіганні в установі не перебувають, також відсутні документи щодо їх отримання.

23.01.2017р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 направлено на адресу ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) лист-звернення із вимогою відшкодувати збитки, завдані внаслідок втрати матеріальних цінностей, що перебували на зберіганні у розмірі 120000,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання листа. Даний лист отриманий відповідачем 25.01.2017р.

Державною установою "Ізяславська виправна колонія (№31)" у довідці від 10.04.2017р. №1079 повідомлено, що згідно акту №58 дск від 23.06.2015р. від попереднього керівника новопризначеному товарно-матеріальних цінностей, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не зазначено.

В матеріалах справи містяться звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шепетівської місцевої прокуратури від 21.10.2016р., до прокуратури Хмельницької області від 22.12.2016р., до народного депутата України по 189 виборчому округу ОСОБА_6, в яких просив посприяти у вирішенні питання стосовно оплати товарів або повернення їх згідно облікових документів.

Листом від 23.11.2016р. №74-051-16 Шепетівська місцева прокуратура повідомила ОСОБА_1, що за результатами проведеної перевірки було встановлено відсутність обладнання на території Ізяславської ВК №31. Зазначено, що вирішується питання про внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування за вказаним фактом.

ОСОБА_2 листа-пояснення заступника начальника інспекції начальника Ізяславського відділення Славутської ОДПІ ОСОБА_7 від 13.06.2017р., отриманого на запит адвоката позивача за №08/09/2017/4 від 08.06.2017р. повідомлено, що в листопаді 2016р. у виправній колонії №31 проводилася перевірка по дотриманню податкового законодавства, під час якої на складі (завсклад ОСОБА_8М.) було виявлено матеріальні цінності: автоклав в зборі Б6 КАВ-2 (чотири кошики і самописець); електромясорубка в зборі вартістю; електрожаровня в зборі; електроперемішувач; електрозакаточна машина; три роздільні нержавіючі столи; електрозамішувач концентрату; компресор у зборі; тачка без коліс з нержавіючої сталі. Повідомляє, що на вимогу надати документи на майно, завсклад пояснив, що це майно знаходиться на зберіганні від ФОП ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1. Запрошений ОСОБА_1 підтвердив, що вказане майно належить йому і надав акт приймання передачі та накладну на матеріальні цінності, підписані, на той час, начальником установи ОСОБА_3М і ФОП ОСОБА_1

Також в матеріалах справи міститься пояснення начальника Ізяславського відділення Славутської ОДПІ ОСОБА_7 від 15.06.2017р., написане власноручно, в якому повідомляє, що адвокатський запит за №08/09/2017/4 від 08.06.2017р. йому не надходив, не розглядався та відповіді на нього не надавав. Також йому не відомо, що майно ОСОБА_1 знаходилося в ІЗК №31.

Враховуючи суперечність пояснень начальника Ізяславського відділення Славутської ОДПІ ОСОБА_7 від 13.06.2017р. та від 15.06.2017р., зазначені листи судом не беруться до уваги при вирішенні спору.

В листі-поясненні директора ФГ „Світанок ОСОБА_9 від 12.06.2017р. повідомлено, що 31.10.2013р. ФГ „Світанок передало ФОП ОСОБА_1 на продаж матеріальні цінності загальною вартістю 120000,00 грн., в результаті чого були складені договір про передачу продукцію на реалізацію, акт прийому-передачі матеріальних цінностей, накладна на відпуск продукції. Зазначає, що майно в січні 2014р. було забрано зі складу ФОП ОСОБА_1 Вивозом майна займалися представники виправної колонії №31 під керівництвом заступника начальника установи ОСОБА_4

Також в матеріалах справи наявні листи осіб, які особисто займалися роботами щодо приведення майна в належний стан.

Так, ОСОБА_10 в листа від 13.06.2017р. повідомив, що особисто займався ґрунтуванням автоклава, що знаходився на закритій території на одному із складів виправної колонії №31. Разом з автоклавом знаходився компресор на складі біля рельсового вантажного крана. Зазначає, що заступник начальника установи №31 ОСОБА_4, керував діями електрика і крановика.

ОСОБА_11 в листі від 13.06.2017р. повідомив, що на прохання ФОП ОСОБА_1 особисто займався фарбуванням автоклава, що знаходився на закритій території на одному із складів виправної колонії №31. Зазначає, що разом з автоклавом знаходився компресор на складі біля рельсового вантажного крана.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, у звязку з тим, що частина вартості майна на суму 55000,00 грн. була оплачена відповідачем. З огляду на зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 65000 грн. збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами склалися у звязку з переданням позивачем на безоплатне зберігання відповідачу матеріальних цінностей, що підтверджується актом прийому-передачі на зберігання від 15.01.2014р. та накладною №1 від 15.01.2014р. на суму 120000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

ОСОБА_2 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

З огляду на норми чинного законодавства, між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання шляхом підписання акту прийому-передачі на зберігання від 15.01.2014р. та накладної №1 від 15.01.2014р.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

ОСОБА_2 із ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

19.12.2016р. позивач звернувся до начальника ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) ОСОБА_5 з листом за №1, в якому просив повернути передане на зберігання майно протягом 5 днів з дня отримання листа. Зазначений лист отримано відповідачем 21.12.2016р.

Незважаючи на вимогу позивача, матеріальні цінності не були повернуті. Натомість відповідач листом від 27.12.2016р. №02-1-16/П-1 повідомив фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, що згідно даних бухгалтерського обліку Ізяславської виправної колонії (№31) матеріальні цінності, які позивач просить повернути, на зберіганні в установі не перебувають, також відсутні документи щодо їх отримання.

В подальшому, 23.01.2017р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 направлено на адресу ІВК УДПтСУ у Хмельницькій області (№31) лист-звернення із вимогою відшкодувати збитки, завдані внаслідок втрати матеріальних цінностей, що перебували на зберіганні у розмірі 120000,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання листа. Даний лист отриманий відповідачем 25.01.2017р.

Під час розгляду справи відповідачем були надані докази оплати 3-х котлів КЕ-250 та котла КЕ-100 загальною вартістю 55000,00 грн., придбаних на підставі договорів №Г-107 від 11.08.2014р., №Г-142 від 26.09.2014р., №Г-143 від 26.09.2014р., №Г-223 від 23.12.2014р. З огляду на зазначене, позивачем було зменшено позовні вимоги та предметом розгляду спору стало стягнення 65000 грн. збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей.

Частиною 1 ст. 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом прийому-передачі на зберігання від 15.01.2014р. та накладною №1 від 15.01.2014р. на суму 120000,00 грн. підтверджується, що у відповідача після оплати вартості чотирьох варочних котлів загальною вартістю 55000,00 грн. залишилося майно позивача на загальну суму 65000,00 грн., а саме: автоклав в зборі Б6 КАВ-2 (чотири кошики і самописець) вартістю 6000,00 грн.; електромясорубка в зборі вартістю 8000,00 грн.; електрожаровня в зборі вартістю 4000,00 грн.; електроперемішувач вартістю 4000,00 грн.; електрозакаточна машина вартістю 1500,00 грн.; три роздільні нержавіючі столи вартістю 27000,00 грн., електрозамішувач концентрату вартістю 8000,00 грн.; компресор у зборі вартістю 6000,00 грн.; тачка без коліс з нержавіючої сталі вартістю 500,00 грн.

Також судом беруться до уваги письмові пояснення ОСОБА_3 (колишнього керівника державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)"), за підписом якого складено акт прийому-передачі на зберігання матеріальних цінностей від 15.01.2014р., який підтвердив факт передачі майна позивачем відповідачу та пояснив, що після переведення його на іншу посаду в іншу установу, майно залишилося на складах установи.

Судом враховується, що державна установа "Ізяславська виправна колонія (№31)" являє собою закриту територію. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що матеріальні цінності на суму 65000,00 грн. були повернуті позивачу або оплачена їх вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

ОСОБА_2 положень ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

ОСОБА_2 зі ст. 623 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 224 ГК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (с. 2 ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Частиною 1 ст. 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Факт передання матеріальних цінностей відповідачу підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі на зберігання від 15.01.2014р. та накладною №1 від 15.01.2014р. Відсутність обладнання на території Ізяславської ВК №31 на момент звернення позивача з вимогою про його повернення встановлено Шепетівською місцевою прокуратурою за результатами перевірки проведеної на підставі заяви ОСОБА_1 (лист від 23.11.2016р. №74-051-16).

Таким чином, протиправна поведінка відповідача виражається у невиконанні зобовязань по зберіганню матеріальних цінностей, переданих позивачем, що мало наслідком заподіяння позивачу збитків у розмірі вартості неповернутого майна.

Доводи відповідача про те, що матеріальні цінності загальною вартістю 65000,00 грн. в установі відсутні, оскільки з приводу даного майна не укладалися договори та вказане майно не відображено в бухгалтерському обліку, суд вважає безпідставними з огляду на підписаний між сторонами акт прийому-передачі на зберігання матеріальних цінностей від 15.01.2014р.

Зважаючи на приписи положень ст. 937 ЦК України, акт приймання-передачі майна на зберігання є письмовою формою укладення такого договору. Підписання сторонами інших узгоджених умов, оформлення іншої письмової форми договору, що складає його зміст, є волевиявленням сторін і незалежно від наявності чи відсутності такого договору, не спростовує укладення між сторонами договору у відповідності до вимог ст. 937 ЦК України.

Судом критично оцінюється довідка державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" від 10.04.2017р. №1079 про те, що згідно акту №58 дск від 23.06.2015р. від попереднього керівника новопризначеному товарно-матеріальних цінностей, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не зазначено, оскільки зберігачем виступала юридична особа - державна установа "Ізяславська виправна колонія (№31)".

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач не довів, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку щодо наявності в діях відповідача такого елементу цивільного правопорушення як вини.

Розмір збитків в сумі 65000,00 грн. правомірно визначений позивачем у розмірі вартості майна, яке було передано на зберігання та не повернуто відповідачем, що узгоджується з положеннями ст. 225 ГК України та ст. 951 ЦК України.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та наведені приписи чинного законодавства, позивачем доведено у встановленому порядку наявність, а відповідачем не спростовано відсутність складу цивільного правопорушення вчиненого останнім.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

ОСОБА_2 з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення 65000,00 грн. збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач є інвалідом другої групи та звільнений від сплати судового збору, у звязку із задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в Державний бюджет України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ізяслав Хмельницької області до державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)", м. Ізяслав Хмельницької області про стягнення 65000 грн. збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей задовольнити.

Стягнути з державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" (Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 08594759) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 65000,00 грн. (шістдесят пять тисяч 00 коп.) збитків, завданих внаслідок втрати матеріальних цінностей.

Видати наказ.

Стягнути з державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" (Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 08594759) в дохід Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: "Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Видати наказ.

Повне рішення складено 22.06.2017р.

СуддяО.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи, 2 - позивачу, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (30300, АДРЕСА_2) ;

3 - відповідачу, Державна установа "Ізяславська виправна колонія (№31)" ( 30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул.Гагаріна, 4) - простим.