Ухвала суду № 67311914, 20.06.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

20 червня 2017 року Справа № 923/140/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Кудак М.І., розглянувши заяву МКП "Водограй" у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рона інжиніринг", м. Київ

до: Малого комунального підприємства "Водограй", Херсонська область, смт. Білозерка

про стягнення 39456 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1 - представник, дов. від 29.05.2017р. № 18 (у справі).

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.04.2017р. задоволено у повному обсязі позов ТОВ "Рона інжиніринг", м. Київ. З малого комунального підприємства "Водограй" (відповідач) на користь позивача стягнуто 36495 грн. 60 коп. основного боргу, 2011 грн. 40 коп. пені, 733 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 215 грн. 97 коп. річних та 1600 грн. витрат по оплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили стягувачу 27.03.2017р. видано наказ про примусове виконання рішення.

25 травня 2017р. Господарським судом Херсонської області від боржника - МКП "Водограй" одержано письмову заяву про надання розстрочки виконання судового рішення.

Зокрема, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення строком на 1 рік - з червня 2017р. по травень 2018р. включно, стягуючи з боржника щомісячно по 1140 грн. 45 коп.

Представник позивача в судове засідання для участі у розгляді заяви не прибув, що не перешкоджає її вирішенню.

Обґрунтовуючи подану заяву, боржник посилається на складне фінансове становище, несвоєчасне одержання субсидій, неврегулювання та встановлення низьких тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що призводить до збитковості діяльності.

Виділення бюджетних коштів з районного бюджету за програмою фінансової підтримки підприємства передбачено лише у грудні 2017р.

Виконання рішення передбачає накладення арешту на рахунки підприємства, що призведе до дестабілізації господарської діяльності боржника.

Стягувач (позивач) в наданому суду письмовому відзиві проти поданої боржником заяви заперечує, вважає її необґрунтованою належними доказами та безпідставною, направленою на затягування виконання рішення.

Зазначає, що боржник не намагався вступити у переговорний процес щодо можливих умов відстрочки або розстрочки виконання рішення; допустився невірного застосування припису ст. 121 ГПК України та смислового розуміння процесуальних дій щодо відстрочки та розстрочки виконання рішення, які є різними за правовою сутністю.

Наголошує на тому, що сума заборгованості не є значною та жодним чином не може призвести до зупинки діяльності підприємства. В наступний час наказ по справі передано для безспірного списання коштів з боржника до органу казначейства, в якому останній обслуговується, що, на думку позивача, не перешкоджає веденню поточної господарської діяльності комунального підприємства.

Посилається на рішення Європейського суду з прав людини та викладену в них правову позицію, згідно з якою затримка у виконанні рішення може бути виправдана за існування виняткових обставин.

Надавши оцінку доводам сторін, суд залишає подану боржником заяву про розстрочку виконання рішення без задоволення, з урахуванням наступного.

Так, боржником подано заяву про "відстрочку виконання рішення", натомість як вбачається з її прохальної частини, боржник просить суд розстрочити виконання рішення на 1 рік, стягуючи борг рівними частками щомісячно по 1140 грн. 45 коп.

Застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, господарський суд враховує наступне.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відтак відстрочка та розстрочка виконання рішення містять різні правові наслідки і не є тотожними процесуальними діями, отже заявник припустився помилки у визначенні смислового навантаження при застосуванні норми ст. 121 ГПК України.

Виходячи з правового обґрунтування поданої боржником заяви та її прохальної частини, її предметом є вирішення питання про розстрочку виконання рішення, у зв'язку з чим господарський суд не вправі розглядати та вирішувати питання щодо відстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 підставою для відстрочки або розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судом, з урахуванням положень ст. 43 ГПК України, при вирішенні питання щодо розстрочки виконання рішення встановлено наступне.

В обґрунтування підстав для розстрочки виконання рішення, відповідач посилається на складне фінансове становище, що підтверджується фінансовою звітністю; несвоєчасне одержання субсидій; неврегулювання та існування занижених тарифів на послуги водовідведення та водопостачання, що завдає підприємству значних збитків; наявність боргів по податкових зобов'язаннях та обов'язкових платежах.

Проте викладені заявником обставини не є винятковими у розумінні припису ст. 121 ГПК України та пункту 7.2 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України.

Пункт 1 статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р. гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин, яких заявником не наведено та належними доказами не підтверджено.

З огляду на викладені обставини, правові підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення відсутні.

Керуючись ст. 121 ГПК України господарський суд

у х в а л и в:

1. Заяву МКП "Водограй" про розстрочку виконання рішення залишити без задоволення.

Суддя Н.О. Задорожна