Рішення № 67311604, 19.06.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 38-2071/471 від 10.05.2012 );

відповідача – ОСОБА_2 (директор)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства «Харків-енергостройконтакт», с. Нижній Бишкин, Зміївський район, Харківська область (далі за текстом - відповідач) вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 67856,86 грн., та покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач здійснив споживання теплової енергії з жовтня 2015 р. по квітень 2017 р. без укладання з позивачем відповідного договору, в зв’язку з чим, на підставі ст. ст. 1212-1213 ЦК України зобов’язаний відшкодувати на користь позивача її вартість.

Ухвалою господарського суду від 25.04.17р. позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2017 року.

Ухвалами господарського суду від 22.05.2017 р. та від 06.06.2017 р. розгляд справи відкладався.

В процесі розгляду справи відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 19.06.2017 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення №191/03 від 24.09.2003р. ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова". Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до приписів ст.. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору купівлі - продажу нежитлових приміщень № 871 від 10.02.2012 р. відповідач є власником нежитлових приміщення першого поверху житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Морозова, б. 1, загальною площею 150,7 кв. м.

Договору постачання теплової енергії до зазначеного приміщення між позивачем та відповідачем не укладалося.

Система опалення зазначеного приміщення є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за адресою м. Харків, вул. Морозова, б. 1, приміщення обладнане опалювальними приладами – чавунними радіаторами та конвекторами, що підтверджується актами огляду системи теплопостачання об’єкту – нежитлового приміщення площею 150,7 м2, що належить ПП "Харків-енергостройконтакт" № 171/557 від 05.11.2015 р. та № 171/730 від 16.11.2016 р., складеними працівниками КП «Харківські теплові мережі».

Факт постачання позивачем теплової енергії в житловий будинок, розташований за адресою м. Харків, вул. Морозова, б. 1 у період з жовтня 2015 року по квітень 2017 р. підтверджується актами про включення та відключення опалення: №171/3174 від 12.10.2015р., №171/4342 від 01.04.2016р., № 171/5038 від 13.10.2016р., № 171/6685 від 03.04.2017р., (а.с. 12-13), підписаними позивачем та балансоутримувачем будинку.

Оскільки система опалення належного відповідачу приміщення загальною площею 150,7 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Морозова, б. 1 є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за адресою м. Харків, вул. Морозова, б. 1, відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з жовтня 2015 року по квітень 2017 р.

Спір у даній справі виник з підстав того, що в період з жовтня 2015 року по квітень 2017 року теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не була оплачена останнім.

Вартість теплової енергії, що була поставлена відповідачу, обчислюється позивачем на підставі даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії в спірний період згідно діючого тарифу, який встановлений та затверджений відповідними Постановами НКРЕ України, та становить 67856,86 грн.

Оскільки відповідач безпідставно споживав теплову енергію на потреби опалення, позивач направив на його адресу лист вимогу № 110/юр від 02.03.2017 р. в якій вимагав оплатити вартість спожитої теплової енергії в сумі 67590,47 грн. поставлену у період з жовтня 2015 року по квітень 2017 р.

Проте, зазначений лист-вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Натомість відповідач заперечуючи проти задоволення позову стверджує, що у спірний період ним приміщення не використовувалося у господарській діяльності, в зв`язку з аварійним станом приміщення; що це приміщення замість 17 радіаторів, має тільки 3, тобто теплова загрузка позивачем розрахована невірно; що представники позивача фактично не здійснювали огляд приміщення, оскільки воно було зачинене а самого представника відповідача на такий огляд не запрошували, тобто акти огляду складено ними незаконно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з Законом України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Факт постачання позивачем теплової енергії в житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Морозова, б. 1 підтверджується матеріалами справи.

Оскільки система опалення належного відповідачу приміщення загальною площею 150,7 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Морозова, б. 1 є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою доводи позивача про те, що відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з жовтня 2015 року по квітень 2017 р. суд визнає правомірними.

Як вже було зазначено вище, вартість теплової енергії, що була поставлена відповідачу, обчислюється позивачем на підставі даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії в спірний період згідно діючого тарифу, який встановлений та затверджений відповідними Постановами НКРЕ України, та становить 67856,86 грн.

Посилання відповідача на те, що його нежитлова будівля обладнана тільки 3 батареями з 17, в зв’язку з чим, позивачем нібито невірно здійснено розрахунок теплової нагрузки та спожитої теплової енергії суд вважає безпідставними в зв’язку з недоведеністю зазначених доводів належними та допустимими доказами.

До того ж, факт безпідставного споживання відповідачем теплової енергії у власному нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Морозова, б. 1, проте за попередні періоди, також підтверджується рішеннями господарського суду Харківської області від 14.05.2014 р. по справі № 922/891/14 та від 26.10.2015 р. по справі № 922/4819/15, які набрали законної сили, та згідно з якими з відповідача на користь позивача також стягувалася заборгованість за таке безпідставне споживання теплової енергії

Суд також враховує, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд зазначає, що оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 67856,86 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивачів щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 67856,86 грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1600 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Харків-Енергостройконтакт» (63453, Харківська область, Зміївський район, с. Нижній Бишкин, вул. 40 років Перемоги, б.3 2; код ЄДРПОУ 33872506) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, б. 11; код ЄДРПОУ 31557119) 67856,86 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії, та 1600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.06.2017 р.