Рішення № 67311248, 15.06.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2017 р.Справа № 916/5060/15

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Відповідач: Військова частина А-2756

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України

про стягнення 220 045,33 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Мосунова Ю.І. - довіреність

від третьої особи: Дубчак Д.В. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військова частина А-2756 99 897,00 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2015р. позовну заяву (вх.№5334/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/5060/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. у справі №916/5060/15 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Військової частини А-2756 (65041, м. Одеса, вул. Хуторська,99, код 07644539) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 99 574 (девяносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 20 коп. - основного боргу, 87 623 (вісімдесят сім тисяч шістсот двадцять три тисячі) грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 7 045 (сім тисяч сорок пять) грн. 58 коп. - 3% річних та 2 913 (дві тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 66 коп. витрат на сплату судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 14.12.2016р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року скасовано, і справу № 916/5060/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

На підставі повторного автоматичного розподілу, справу №916/5060/15 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2017р. суддею Цісельським О.В. прийнято справу №916/5060/15 до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

30.01.2017р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення (вх.№2-506/17), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 99 574,20 грн., 100 739,21 грн. - інфляційні витрати, 8 969,84 грн. - 3% річних.

Зазначена заява судом прийнята до розгляду.

09.02.2017р. представник Міністерства оборони України звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-787/16) про передачу справи №916/5060/15 для подальшого розгляду до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2017р. Справу №916/5060/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Військової частини А-2756 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства оборони України про стягнення 195047,68 грн. - надіслати за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017р. справу №916/5060/15 передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2017р. суддею Цісельським О.В. справу №916/5060/15 було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

23.05.2017р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення (вх.№2-2781/17), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 99 574,20 грн., інфляційні витрати в сумі 110 527,36 грн., 3% річних в сумі 9 943,77 грн.

Зазначена заява судом прийнята до розгляду.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№13136/17 від 15.06.2017р.), яка судом була задоволена.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визначає та просить суд відмовити у їх задоволенні підстав, викладених у відзиві на позові (вх.№1106/17 від 17.01.2017р.) та запереченнях (вх.№12198/17 від 01.06.2017р.).

Представник третьої особи проти позову заперечує та просить відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№11359/17 від 23.05.2017р.).

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

01.11.2012р. між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та Військовою частиною А2760 (Замовник) було укладено договір поставки №78, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність Замовника вироблене в Україні речове майно (Товар), а Замовник взяв на себе зобов'язання забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами згідно специфікації (п.1.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору поставки сума даного договору складає 99574,20 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

На виконання умов Договору Замовнику Постачальником передано товар, згідно Акту приймання речового майна № 1240/430 та видаткової накладної № 19 від 11.12.2012 р.

Відповідно до умов п. 4.4 Договору розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання Замовником товару та належним чином оформлених документів Постачальника: видаткова накладна, рахунок-фактура.

Враховуючи дату видачі Видаткової накладної №19 від 11.12.2012 р. строк оплати поставленого Позивачем товару закінчився для відповідача 21.12.2012 р.

Проте відповідачем вартість отриманого товару було залишено без оплати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 99 574,20 грн.

Листом тимчасово виконуючого обов'язків начальника Тилу Збройних Сил України від 17.08.2015 р. повідомлено позивача про те що Військова частина А2760 розформована спільною директивою Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України від 13.10.2014 р. № Д-322/1/36дск, правонаступником Військової частини А2760 визначена Військова частина А2756 (вул. Хуторська, 99, м. Одеса, 65041), а також що для здійснення розрахунків військовим частинам або правонаступникам, які мають заборгованість, необхідно оформити платіжні документи відповідно до вимог діючого законодавства України та надати їх до органів Казначейської служби України.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки №78 в частині здійснення оплати товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, судом встановлено поставку позивачем відповідачу товару за договором №78 на суму 99 574,20 грн., неналежне виконання останнім договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про стягнення заборгованості в сумі 99 574,20 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 99 574,20 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9943,77 грн. - 3% річних та 110 527,36 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів99574.2001.01.2014 - 30.04.201712163 %9943.78Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 9 943,78 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача 3% річних заявлена в меншому розмірі в сумі 9 943,77 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в розмірі, заявленому позивачем в сумі 9 943,77 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14).

У відповідності до приписів чинного Законодавства України в періоди менші, ніж місяць, інфляційні втрати не нараховуються.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні втрати наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2014 - 30.04.201799574.202.109110425.08209999.28Отже загальна сума інфляційних втрат за самостійним розрахунком суду складає 110 425,08 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні витрати встановлені судом в розмірі 110 425,08 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 99 574,20 грн. боргу, 110 425,08 грн. інфляційних витрат та 9 943,77 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 3 299,02 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А-2756 (65041, м. Одеса, вул. Хуторська,99, код ЄДРЮОФОПГФ 07644539) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг в сумі 99 574 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 20 коп., , інфляційні втрати в сумі 110 425 (сто десять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 08 коп., 3% річних в сумі 9 943 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 77 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 3 299 (три тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 20 червня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський