Рішення № 67310271, 21.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/22/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2017 Справа № 908/1010/17

за позовом: Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, 72-а)

до відповідача: Комунального підприємства Надія (72511, Запорізька область, Якимівський район, село Чорноземне, вулиця Макаренка, будинок, 1)

про стягнення суми 6398,18 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державна екологічна інспекція в Запорізькій області, м. Запоріжжя, звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Надія шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 6398,18 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1010/17, справі присвоєно номер провадження № 9/22/17, судове засідання призначено на 01.06.2017р. Ухвалою суду від 01.06.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.06.2017р.

Справу розглянуто 21.06.2017р., прийнято рішення.

За клопотанням представника позивача, поданому у судовому засіданні 01.06.2017р., розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судове засідання 21.06.2017р. представник позивача не зявився, письмовою заявою від 09.06.2017р., яка надійшла до суду 14.06.2017р., просить суд розглянути справу без участі представника позивача, позов підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.06.2017 р. представник позивача був присутній, надав усні пояснення по суті спору та підтримував доводи, викладені у позові та наданих суду додаткових поясненнях.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що у період з 13.05.2016 р. по 18.05.2016 р. Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області було проведено планову перевірку дотримання КП «Надія» вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірки встановлено, що в період часу з 01.01.2016 р. по 13.05.2016 р. відповідачем було здійснено забір води з підземного водоносного горизонту свердловинами №№ 2а, 3, 15. При цьому, відбір води в обсязі 5915,2 куб. м. (згідно довідки відповідача № 18 від 13.05.2016 р.), в порушення вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, здійснювався без наявності дозволу на спеціальне водокористування. На підставі матеріалів перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області на ім'я Керівника Комунального підприємства «Надія» було винесено припис №18 від 18 травня 2016 року, п.2 якого було приписано до 18.09.2016 р. отримати дозвіл на спецводокористування. У зв'язку з виявленими порушенням статей 44, 48 Водного кодексу України постановою від 16.05.2016р. №000051(01)06 було притягнуто до адміністративної відповідальності директора Комунального підприємства «Надія» ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. Як вказує позивач, штраф було сплачено згідно квитанції №37 від 27.05.2016р. Для вирішення питання в добровільному порядку Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 24.06.2016р. на адресу відповідача направлено претензію №2144/12 разом із розрахунком розміру шкоди. Оскільки претензію позивача відповідач залишив без задоволення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми 6398,18 грн. завданої шкоди. Посилаючись на приписи норм ст.ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 47, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, позивач просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не спростував, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не надав, представника у судове засідання не направив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 18.05.2017 р. про порушення провадження у справі та від 01.06.2017 р. про відкладення розгляду справи на 21.06.2017 р. було направлено відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: 72511, Запорізька область, Якимівський район, село Чорноземне, вулиця Макаренка, будинок, 1, що співпадає з інформацією про юридичну особу, вказану у ЄДР (витяг наявний у матеріалах справи). Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Згідно наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення, ухвалу про порушення провадження у справі було отримано повноважним представником відповідача 23.05.2017р. і у нього було достатньо часу для надання письмового відзиву на позов (в разі наявності). Проте, жодних заперечень на позов відповідач не надав, уповноваженого належним чином представника у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком та достатність матеріалів справи для розгляду справи, оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 01.06.2017 р., суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області з 13.05.2016 р. по 18.05.2016 р. було проведено планову перевірку дотримання Комунальним підприємством «Надія» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 перевірки, яким встановлено, що у період часу з 01.06.2016 р. по 13.05.2016 р. підприємством самовільно забрано та використано води з підземного водоносного горизонту свердловинами №№ 2а, 3, 15 без дозволу на спецводокористування надрами, що є порушенням ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. За вказаний період підприємством було забрано з підземного водоносного горизонту 5915,2 куб. метрів води згідно довідки відповідача № 18 від 13.05.2016 р.

Акт підписано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 містить підпис директора КП «Надія» ОСОБА_1

Матеріали справи свідчать, що обсяг забраної води при поданні позову був визначений позивачем виходячи з Довідки відповідача (вих. № 18 від 13.05.2016 р.), згідно з якою за період з 01.01.2016 р. по 13.05.2016 р. відповідачем було піднято з підземних водоносних горизонтів та використано води без дозволу на спеціальне водокористування в загальній кількості 5915,2 куб. метрів.

На підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783), позивачем було визначено розмір завданої шкоди у сумі 6398,18 грн.

Розмір заподіяної шкоди визначений позивачем за встановленою формулою: З сам = 5 х W х Тар, (грн.), де: W обєм води, використаної самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, куб.м.; Тар розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановлений статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, грн./100куб.м.; що загалом складає: Зсам = 5 х 5915,2 куб.м. х 72,11грн/100куб.м х 0,3 = 6398,18 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією (вих. № 2144/12 від 24.06.2016 р.) про сплату суми 6398,18 грн. відшкодування заподіяної шкоди, однак, відповідач зазначену вимогу не задовольнив.

За наявності вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом щодо стягнення суми завданої шкоди.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства. Згідно з Водним кодексом України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися як водним законодавством, так і законодавством про надра.

Відповідно до визначення, наданого у статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибші, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до Господарського кодексу України та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, зареєстрованого з Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за №1347/20085, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів; за додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; за додержанням умов виданих дозволів, лімітів, квот на спеціальне природокористування.

У відповідності до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Стаття 49 Водного кодексу України містить норму права, згідно з якою, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

- Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

- органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Дозвіл на спеціальне водокористування надається безоплатно.

Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Органи, зазначені у частині другій цієї статті, зобов'язані протягом п'яти календарних днів з дня надходження заяви на отримання дозволу на спеціальне водокористування надіслати завірені ними копії відповідних документів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у разі використання підземних вод - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Центральні органи виконавчої влади, зазначені у частині п'ятій цієї статті, зобов'язані протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня одержання копій документів надати безоплатно органам, що приймають рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, свої висновки щодо можливості його видачі.

Органи, визначені частиною другою цієї статті, при прийнятті рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або відмову в його видачі обов'язково враховують відповідні висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

Згідно до п. 6 ст. 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Як свідчить ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлено Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за № 389 (надалі Методика).

Згідно п. 9.1. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар.

Судом встановлено, що розрахунок шкоди в розмірі 6398,18 грн. здійснено позивачем у відповідності до п. 9.1. Методики, за формулою: З сам = 5 х 5915,2 куб. м. х 72,11грн/100куб.м х 0,3 = 6398,18 грн., де 5915,2 - об'єм води, що використана самостійно без дозволу за спеціальне водокористування; 72,11грн. - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановлений статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, грн./100куб.м., 0,3 коефіцієнт, що застосовується житлово-комунальними підприємствами до ставок рентної плати.

Доказів сплати нарахованої шкоди в сумі 6398,18 грн. відповідачем суду надано не було.

За змістом ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності зараховуються згідно з чинним законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що заподіяння шкоди не зводиться до віднесення до неї будь-якого знецінення, погіршення, зменшення, знищення блага, що охороняється законом, або сукупність негативних змін у якості та структурі навколишнього природного середовища, або його окремих елементів: псування, знищення, руйнування об'єктів природи, порушення екологічних зв'язків і систем, загальне погіршення стану природного середовища тощо.

В даному випадку, шкода полягає в самовільному використанні водних ресурсів без спеціального дозволу на користування водами. Саме лише факт наявності використання водних ресурсів без такого дозволу, є підставою для стягнення шкоди.

В даному випадку суд наголошує, що КП «Надія» не доведено відсутність своєї вини у допущеному порушені, оскільки факт здійснення відповідачем забору води із підземного водоносного горизонту (свердловинами) у період з 01.01.2016 р. по 18.05.2016 р. без дозволу на спеціальне водокористування підтверджується ОСОБА_2 перевірки, протоколом про адміністративне правопорушення від 16.05.2016р., постановою № 000051(01)06 від 16.05.2016 р. про накладення адміністративного стягнення.

Отже, факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання відповідного дозволу, завдання збитків державі саме в сумі 6398,18 грн., протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, наявність вини відповідача суд вважає доведеним.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03.09.2013р. у справі № 13/333-38/463-2012, згідно з якою факт самовільного використання водних ресурсів без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування визначається у якості самостійної підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» до коду класифікації доходів бюджету « 24062100» належать грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Державна екологічна інспекція у своїй діяльності керується реквізитами рахунків, які відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Запорізькій області за кодом бюджетної класифікації, доходів 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», які діють у 2016 році.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема: частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2017 рік у частині доходів, зокрема, є надходження, визначені частиною третьої статті 29 Бюджетного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених пунктом 17 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

На підставі Порядку організації" роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 09.08.2013 № 128, кошти, які надійшли на рахунки 3311, у регламентований час розподіляються Головним управлінням в автоматичному; режимі за встановленими нормами між державним бюджетом та відповідним місцевими бюджетами.

Державна екологічна інспекція України у Запорізькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується. Згідно з п. п. 6.4., 6.11, 6.17 Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області , затверджену наказом Державної екологічної інспекції України від 12.01.2011 №136, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань, зокрема, має право: вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 1 ГПК України позов подано в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав. Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про сплату ним шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, у добровільному порядку.

Із урахуванням викладених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача шляхом стягнення суми 1600,00 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Надія (72511, Запорізька область, Якимівський район, село Чорноземне, вулиця Макаренка, будинок, 1, код ЄДРПОУ 30802478) шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 6398 (шість тисяч триста девяносто вісім) грн. 18 коп. за такими реквізитами: р/р №33116331700029, код ЄДРПОУ 37997243, МФО 813015, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач Управління Державної казначейської служби України у Якимівському районі Запорізької області (Чорноземненська сільська рада), банк - ГУ ДКСУ у Запорізькій області, стягувач - Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, код ЄДРПОУ 38025388).

Стягнути з Комунального підприємства Надія (72511, Запорізька область, Якимівський район, село Чорноземне, вулиця Макаренка, будинок, 1, код ЄДРПОУ 30802478) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А, код ЄДРПОУ 38025388, р/р №35214026081154, МФО 820172, банк ОПЕРУ Державного казначейства України) суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 червня 2017 р.