Рішення № 67310204, 22.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 Справа № 904/6388/17За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», м. Дніпро

До : Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, м. Павлоград

Про : стягнення 16 560, 41 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : ОСОБА_1 (наказ №35 від 11.03.1998р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 ( дов. №1177 від 25.05.10р.).

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Надія» ( позивач ) звернувся з позовом до КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ПМР ( відповідач ) про стягнення 16 560, 41 грн. ( в т.ч. : 10 178, 40 грн. - основна заборгованість; 1 468, 73 грн. штрафні санкції; 4 260, 61 грн. - інфляційні втрати та 652, 67 грн. 3% річних) заборгованості за договором підряду №ПН-140 від 15.09.2014р., укладеного між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обовязків в частині здійснення своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт. 20.06.17р. позивач повідомив суду про погашення відповідачем після порушення провадження у справі основної заборгованості за договором в розмірі 10 178, 40 грн.; на підтвердження чого надав відповідну банківську виписку .

КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ПМР ( відповідач ) відзив на позов та витребувані судом документи не надав, однак його представник під час судового засідання 20.06.17р. позовні вимоги в частині основної заборгованості за договором визнав у повному обсязі та повідомив про її погашення після порушення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

15.09.14р. між КП «Павлоградводоканал» (правонаступник - КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» ПМР, замовник) та ТОВ «Надія» (підрядник) укладено договір підряду №ПН-140, згідно з умовами якого замовник доручив , а підрядник зобовязався виконати роботи по перед сезонному на- лаштуванню автоматики безпеки водогрійного котла КТ-75 в котельні КП «Павлоградводоканал»; а замовник зобовязався прийняти та оплатити цю роботу. (п.1.1. договору).

Згідно п.3.1. договору загальна вартість виконаних робіт визначається згідно кошторису ( додаток №1 до договору) та складає 10 178, 40 грн. у т.ч. ПДВ -20% 1 696, 40 грн.

Оплата робіт виконується згідно наданих підрядником актів виконаних робіт по формі КБ-2 на протязі 10 календарних днів після підписання актів виконаних робіт. (п.3.2. договору) . В п.7.1. сторони погодили, що за невиконання або не належне виконання зобовязань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України та умов даного договору (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в квітні 2015 року були виконанні роботи за вищезазначеним договором на загальну суму 10 178, 40 грн. ( що підтверджується відповідним актами виконання будівельних робіт за квітень 2015р., підписаними відповідачем без зауважень ( а.с.12-17). Натомість відповідач в порушення прийнятих на себе зобовязань виконані позивачем роботи не оплатив; у звязку з чим станом на 01.06.17р. за відповідачем рахувалась заборгованість за вищезазначеним договором у розмірі 10 178, 40 грн.

Також позивач керуючись п.6. ст.231 ГК України та приписами ст.625 ЦК України нарахував відповідачу: 1 468, 73 грн. штрафних санкцій; 4 260, 61 грн. - інфляційних втрат та 652, 67 грн. 3% річних (а.с.66, 67, 68). На час прийняття рішення у справі позивачем були надані доказів спалити відповідачем основної заборгованості за договором в розмірі 10 178, 40 грн.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України). У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України). Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.6. ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.13р. №14 (поміж-іншим): з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом було перевірно правильність нарахувань інфляційних втрат та 3% річних порушень не виявлено.

Однак щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) в розмірі 1 468, 73 грн. , суд вважає за необхідне зазначити наступне. Договором не передбачене стягнення пені, а відтак, ним не встановлюється її розмір. Законодавство України не визначає розміру пені, який підлягає стягненню із суб'єкта господарських правовідносин за порушення ним господарського зобов'язання, у випадку, якщо це питання договором не регулюється. Оскільки розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання не встановлюється ні договором, ні актом цивільного законодавства, то і стягнути її неможливо, незважаючи на доведеність факту порушення відповідачем зобов'язання за договором, а відтак, суди правомірно відмовили в її стягненні.

Доводи позивача щодо необхідності застосування ст. 231 Господарського кодексу України не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається з її змісту, дана стаття застосовується лише до підприємств, які належать до державного сектору економіки. Позивач не надав доказів того, що він належить до державного сектору економіки, більше того, він взагалі не посилається на те, що має відповідний статус, тому ці посилання є безпідставними (Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 19.01.12р. у справі №37/206).; а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача: 4 260, 61 грн. - інфляційних втрат та 652, 67 грн. 3% річних. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 10 178, 40 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі приписів ст.80 ГПК України ( у звязку із відсутністю спору, оскільки відповідачем після порушення провадження у справі її було погашено). В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 468, 73 грн. штрафних санкцій (пені) суд вважає за необхідне відмовити, з наведених вище підстав.

Відповідно до приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 837 ЦК України; ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради ( 51400, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 41-А; код ЄДРПОУ 03341345) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (49051, м. Дніпро, вул. Косіора, 35, к.2.; код ЄДРПОУ 13425445): 4 260, 61 грн. - інфляційних втрат ; 652, 67 грн. 3% річних та 1 458, 10 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В частині позовних вимог про стягнення з 10 178, 40 грн. ( основного боргу ) припинити провадження у справі.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Суддя Васильєв О.Ю.

Повний текст рішення складено 22.06.2017 року.