Постанова № 67309961, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 904/11933/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2017у справі№904/11933/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс БТГ"до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД"простягнення штрафу 98 400,00грн.,за участю представників сторін:від позивача:Нейчева Г.В.,договір про надання правової допомоги №19/06-17 від 19.06.2017;від відповідача:не з'явився;В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №904/11933/16, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс ЛТД" 98 400,00грн. штрафу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №904/11933/16, до закінчення його перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 1211 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

У письмових відзивах на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 20.06.2017 представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс БТГ" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Блок ЛТД" (зберігач) укладений договір №01/02/2016 про надання послуг, предметом якого є прийняття, зберігання, вивантаження, навантаження, перевалка, доставка до місця зберігання на території зберігання (спеціально обладнаної території, яка належить/орендується зберігачем) скрапу (фракція 20-150 мм, надалі - матеріал) на умовах, визначених даним договором. Зберігання матеріалу здійснюється зберігачем за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351 А, 351 Б, 351 В, 353 А.

Кількість матеріалу, яка передається на відповідальне зберігання складає 656 т (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.2.5 договору визначено, що зберігач зобов'язаний видати (повернути) у повному обсязі матеріал клієнту за першою вимогою останнього, але не пізніше 30.07.2016.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку несвоєчасного повернення зберігачем клієнту матеріалу, яке є предметом зберігання з будь-яких причин, зберігач зобов'язаний виплатити клієнту штраф у розмірі 10 % узгодженої сторонами вартості матеріалу.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання матеріал загальною вартістю 984 000,00грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 01.02.2016.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі №904/11889/16, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму "Блок ЛТД" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Алекс БТГ" передане на зберігання майно - скрап (фракція 20-150 мм) в кількості 656 т загальною вартістю 984 000,00грн. та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс БТГ" про визнання вищезазначеного договору недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приписами ст. 85 ГПК України визначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У зв'язку з неповерненням відповідачем матеріалу у встановлений договором строк, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 98 400,00грн.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасного повернення зберігачем клієнту матеріалу, яке є предметом зберігання з будь-яких причин, зберігач зобов'язаний виплатити клієнту штраф у розмірі 10 % узгодженої сторонами вартості матеріалу.

Відповідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо термінів повернення переданого на зберігання матеріалу, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача передбаченого пунктом 7.2 договору штрафу.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до фіктивності договору від 01.02.2016 №01/02/2016 про надання послуг судовою колегією касаційної інстанції відхиляються, оскільки зазначене питання було предметом розгляду в межах справи №904/11889/16 та на даний час існує з цього приводу рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2017, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі №904/11889/16 про відмову у задоволенні цих вимог. Крім того, в зазначеній справі також з'ясовувались фактичні обставини справи щодо завезення предмету зберігання до відповідача з посиланням на товарно-транспортні накладні та Акт приймання передачі, в якому зазначені кількість та вартість прийнятого на зберігання товару.

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вищезазначені доводи касаційної скарги фактично ідентичні доводам апеляційної скарги, яким надана правова оцінка Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №904/11933/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №904/11933/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач