Постанова № 67309923, 19.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року Справа № 914/2319/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 (головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Данко Л.С.) на рішенняГосподарського суду Львівської області від 15.12.2016 (головуючий суддя Петрашко М.М., судді Ділай У.І., Кітаєва С.Б.) у справі№ 914/2319/16 Господарського суду Львівської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Бродирембуд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ком Інвест Груп",за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_4, 2. Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Романа Тадейовича,про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі гаражуза участю представниківпозивачане з'явились,відповідачане з'явились,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 у справі №914/2319/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2017, позов задоволено: визнано недійсним договір від 01.03.2013 купівлі-продажу будівлі (нежитлової будівлі) гаражу загальною площею 72,0 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1, укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. та зареєстрований у реєстрі за № 393.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, третя особа-1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 92, 203, 215, 241, 267, 387, 388 ЦК України, ст. 35 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що спірний договір було в подальшому погоджено загальними зборами акціонерів ВАТ "Бродирембуд", позивач обрав невірний спосіб захисту, оскільки позов в порядку ст.ст. 215, 216 ЦК України не може пред'являтися до добросовісного набувача.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін та третіх осіб.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 01.03.2013 між ВАТ "Бродирембуд" (продавцем), від імені якого діяв голова комісії з припинення ОСОБА_8, та ТОВ "Ком Інвест Груп" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу будівлі, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає у власність будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 72,0 кв. м, належну продавцеві на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності від 16.02.2013 № 531453, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1.

За погодженням сторін вартість предмету договору визначено в сумі 21.000,00 грн. Відповідно до п. 10 договору покупець набуває право власності на відчужене за цим договором майно з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації.

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., зареєстрований в реєстрі за № 393, а право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстроване нотаріусом за покупцем.

З акта приймання-передачі від 01.03.2013 вбачається, що продавець передав, а покупець прийняв визначене договором майно. Вказаний акт, як і сам договір, від імені ВАТ "Бродирембуд" був підписаний головою комісії з припинення ОСОБА_8

З наданих позивачем банківських виписок про рух коштів ВАТ "Бродирембуд" за період з 01.01.2013 по 17.11.2016, інформації про відкриті банківські рахунки ВАТ "Бродирембуд" та розшифровки банківських рахунків не підтверджується факту оплати відповідачем належних за договором коштів.

В подальшому між ТОВ "Ком Інвест Груп" як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем було укладено договір від 06.03.2013 купівлі-продажу зазначеного майна.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.09.2016 № 67193993 вбачається, що зазначене вище нерухоме майно за реєстраційним номером № НОМЕР_1 зареєстроване за ОСОБА_4

Підставами для укладення ОСОБА_8 від імені ВАТ "Бродирембуд" спірного договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013 були два рішення позачергових зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд", що оформлені протоколом № 01/12 від 27.01.2012 та протоколом № 02/12 від 02.03.2012. Першим із вказаних рішень ОСОБА_8 було призначено головою комісії з припинення ВАТ "Бродирембуд", а другим - попередньо схвалено (надано дозвіл) на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством в особі голови комісії з припинення, щодо отримання послуг та кредитів, а також відчуження та застави нерухомого майна товариства граничною сукупною вартістю 3.000.000,00 грн.

У свою чергу рішення позачергових зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд", що оформлені протоколами № 01/12 від 27.01.2012 та № 02/12 від 02.03.2012, були прийняті зборами акціонерів після змін, які відбулись у складі акціонерів товариства, фактично голосами ОСОБА_9

Так, 02.12.2011 на підставі договору комісії на продаж цінних паперів та договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-111202-02 акціонером ВАТ "Бродирембуд" ОСОБА_10 були відчужені належні йому акції ВАТ "Бродирембуд" у кількості 697394 штук на користь ОСОБА_9, що становить 59,551 % від загальної кількості емітованих акцій ВАТ "Бродирембуд". До цього ОСОБА_9 належало лише 70523 акцій (6,02% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ "Бродирембуд"). Після набуття на підставі вказаних договорів акцій ВАТ "Бродирембуд" у кількості 697394 штуки, тобто 59,551%, ОСОБА_9 належало в сукупності 767917 акцій, тобто 65,5733 %.

Однак в подальшому рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.03.2012 у справі № 1328/1609/12 визнано недійсними договір комісії на продаж цінних паперів № Б-111202-01 від 02.12.2011, укладений між ТОВ "Підприємство "Росан-цінні папери" та ОСОБА_10, та договір купівлі-продажу акцій ВАТ "Бродирембуд" від 02.12.2011, укладений між ТОВ "Підприємство "Росан-цінні папери" та ОСОБА_9

Ухвалами Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2012 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.04.2013 рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06.03.2012 було залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 у справі №5015/1174/12, яке набрало законної сили 18.06.2013, визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд" від 27.01.2012, що оформлені протоколом від 27.01.2012 № 01/12 (в тому числі і про обрання ОСОБА_8 головою комісії із припинення ВАТ "Бродирембуд").

Крім того з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.11.2016 у справі № 914/2404/16, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017, а, отже, набрало законної сили 01.02.2017, визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд" від 02.03.2012, що оформлені протоколом №02/12 від 02.03.2012.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.03.2013, що укладений між ВАТ "Бродирембуд" та ТОВ "Ком Інвест Груп".

Як зазначалось вище, договір купівлі-продажу від 01.03.2013 від імені ВАТ "Бродирембуд" був підписаний головою комісії з припинення ОСОБА_8

Як на підставу позову ВАТ "Бродирембуд" посилається на ту обставину, що ОСОБА_8 на момент підписання спірного договору не володів необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України (в редакції станом на 19.01.2013) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з п. 7 статуту ВАТ "Бродирембуд" органами управління та контролю товариства є вищий орган - загальні збори акціонерів товариства, наглядова рада товариства, виконавчий орган генеральний директор товариства, ревізійна комісія.

Відповідно до п. 7.1 статуту ВАТ "Бродирембуд" виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є генеральний директор товариства.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Абзацом 3 пп. 3.5 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 передбачено, що відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).

Як зазначено в абзаці 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтями 115 ГПК України та 14 ЦПК України визначено принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином судами при вирішенні даної справи підставно враховані рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06.03.2012 у справі № 1328/1609/12, Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 у справі № 5015/1174/12, Господарського суду Львівської області від 08.11.2016 у справі № 914/2404/16, а також обставини, що встановлені у них. При цьому останнє рішення, яке набрало законної сили під час здійснення апеляційного провадження у даній справі, апеляційним судом взято до уваги із врахуванням положень також і ст.ст. 99, 101 ГПК України.

Як зазначалось вище, рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 06.03.2012, яке набрало законної сили 06.12.2012, було визнано недійсними договори, на підставі яких ОСОБА_9 став власником акцій ВАТ "Бродирембуд" у кількості 697394 штуки.

Зважаючи на норми ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 ЦК України, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та є недійсним з моменту його вчинення, Господарський суд Львівської області при розгляді справ № 5015/1174/12 та № 914/2404/16 дійшов висновку про те, що станом на момент скликання та проведення позачергових зборів акціонерів 27.01.2012 та 02.03.2012 акціонеру ОСОБА_9 не належали на праві власності акції ТОВ "Бродирембуд" у кількості 697394 штуки. Вказаний акціонер мав право власності на акції в кількості 70523 шт.

Зважаючи на це, рішеннями Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 у справі № 5015/1174/12 та від 08.11.2016 у справі № 914/2404/16 було визнано недійсними рішення позачергових зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд", що оформлені протоколами №01/12 від 27.01.2012 та № 02/12 від 02.03.2013 та відповідно до яких ОСОБА_8 було призначено головою комісії з припинення ВАТ "Бродирембуд" та надано йому дозвіл на вчинення значних правочинів з отримання послуг та кредитів, а також відчуження та застави нерухомого майна товариства граничною сукупною вартістю 3.000.000,00 грн.

Враховуючи наведене вище, суди при вирішенні даної справи дійшли вірного висновку про відсутність у ОСОБА_8 повноважень на укладення від імені позивача спірного договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013.

Більш того судами встановлено, що 27.03.2013 відбулися позачергові загальні збори акціонерів ВАТ "Бродирембуд", на яких прийняті рішення, оформлені протоколом № 01/13, про зобов'язання Наглядової ради товариства спільно з виконавчим органом вчинити дії з визнання недійсними договорів з продажу (відчуження) майна ВАТ "Бродирембуд" головою комісії з припинення ОСОБА_8, укладених 28.02.2013, а також в разі виявлення інших порушень законодавства при укладенні договорів в період з 27.01.2012 по 27.03.2013 від імені ВАТ "Бродирембуд" головою комісії з припинення - з визнання їх недійсними в судовому порядку.

Таким чином матеріалами справи також підтверджується відсутність згоди вищого органу управління товариством на укладення договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013 та відсутність подальшого схвалення товариством спірного договору.

Твердження скаржника про те, що при вирішенні даної справи рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06.09.2012 не може братись до уваги, оскільки цим рішенням договірні сторони не були повернуті у попередній стан, є необґрунтованими. Для вирішення даної справи вказана обставина не має правового значення, оскільки суд бере до уваги лише висновок Шевченківського районного суду міста Львова про недійсність договору комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02.12.2011 та договору купівлі-продажу акцій ВАТ "Бродирембуд" від 02.12.2011.

Вищенаведеним також спростовуються доводи скаржника щодо наявності у ОСОБА_9 повноважень на підписання спірного договору від імені ВАТ "Бродирембуд" та згоди загальних зборів акціонерів ВАТ "Бродирембуд" на укладення спірного договору на підставі протоколу №02/12 від 02.03.2012.

Відповідні висновки судів першої та апеляційної інстанції у даній справі базуються винятково на ст. ст. 35, 115 ГПК України та ст. 14 ЦПК України. У рішеннях Господарського суду Львівської області у справах № 5015/1174/12 та № 914/2404/16 встановлено, що ОСОБА_9 неправомірно набув акції ВАТ "Бродирембуд", на відповідних зборах не було необхідного кворуму, збори скликані особою, що не мала на це права, голосування відбулось акціями, які ОСОБА_9 не належали.

Судами також підставно відхилено посилання скаржника на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 10.11.2016 у справі № 2/463/1716/14, оскільки вказаним рішенням не встановлено факту права власності ОСОБА_9 на відповідну кількість акцій. Крім того скаржником не доведено того, що відповідне рішення набрало законної сили, а з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказана обставина не вбачається.

Колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи містяться дві ідентичні копії договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013, одна з яких належним чином засвідчена уповноваженим представником ВАТ "Бродирембуд", а інша - ТОВ "Ком Інвест Буд". Таким чином підстав вважати, що спірний договір не укладався, у суду немає.

Покликання скаржника на неправильний вибір позивачем способу захисту та необхідність пред'явлення позову в порядку ст. 387, 388 ЦК України, колегією суддів відхиляються, оскільки право визнання недійсним договору, стороною яка його уклала, є належним способом захисту порушеного права, яке передбачене нормами ст. 16 ЦК України та не ставиться в залежність, прив'язаність чи пропорційність до вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Щодо заяви третьої особи-1 про застосування позовної давності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні останньої.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частина 3 ст. 267 ЦК України дає підстави для твердження про те, що з її положень випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується (висновок Верховного Суду України у постанові від 24.06.2015 у справі № 6-738цс15).

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Хоча ч. 4 ст. 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками), проте згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Щодо процесуальних порушень, які були допущені судом першої інстанції при вирішенні клопотання третьої особи-1 про зупинення провадження у справі, про які зазначає скаржник, колегія суддів зазначає про те, що відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

На думку колегії суддів, повторне видалення місцевого суду до нарадчої кімнати в судовому засіданні 22.11.2016 та оголошення про поновлення провадження у справі після повторного виходу з нарадчої кімнати не впливають на суть прийнятого рішення. Крім цього, перевіривши відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання третьої особи-1 про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції також визнав її вірною по-суті.

Доводи про неналежне повідомлення третьої особи-1 про судове засідання 15.12.2016 спростовуються матеріалами справи. В судовому засіданні 22.11.2016, в якому розгляд справи був відкладений на 15.12.2016, був присутній представник третьої особи-1 ОСОБА_11, а в справі наявне поштове повідомлення, яке підтверджує, що третя особа-1 отримала відповідну ухвалу суду 04.12.2016 (а.с. 115, том 2).

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 914/2319/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич