Рішення № 67309614, 20.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/3000/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1019/2017

Єдиний унікальний номер 242/3000/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/1019/2017

Головуючий у 1 інстанції: Черков В.Г.

Доповідач Хейло Я.В.

Категорія 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Хейло Я.В.,

суддів: Мірути О.А., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АП ТРАНС», про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 квітня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі - товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» -лізингодавець) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 18.10.2012 р. між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «АП ТРАНС» було укладено договір фінансового лізингу №4217L12/00-LD, відповідно до умов якого Лізингодавець передав предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується актами приймання-передачі від 20.11.2012 та від 05.12.2012. З метою забезпечення виконання зобовязань за договором лізингу 18 жовтня 2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг» , ТОВ «АП ТРАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 4217L12/02/SUR. В порушення умов договору лізингу ТОВ «АП ТРАНС» свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 579 993,42 грн. з яких 192 596,32 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів; 9 535,07 грн. 3% річних; 113793,21 грн. інфляційних втрат; 3 000,00 грн. збитків; 261 068,82 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

Крім того, 07 грудня 2012 року ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «АП ТРАНС уклали Договір фінансового лізингу від 07.12.2012 № 4267L12/00-LD, відповідно до умов якого Лізингодавець передав предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується Актами приймання-передачі від 24.12.2012 та від 14.01.2013 р. З метою забезпечення належного виконання зобовязань за договором лізингу 07 грудня 2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг», ТОВ «АП ТРАНС» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 4267L12/02/SUR. В порушення умов договору ТОВ «АП ТРАНС» свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість: 1774224,28 грн., в тому числі 202 990,52 грн. основного боргу; 10 100,77 грн. 3% річних; 120 040,41 грн. інфляційних втрат; 3 000,00 грн. збитків; 1438 092,58 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 83001, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСРАДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (ідентифікаційний код 33942232) заборгованість за договором фінансового лізингу від 18.10.2012 року у сумі 579993(пятсот сімдесят девять тисяч девятсот девяносто три) грн.. 42 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» заборгованість за договором фінансового лізингу від 07.12.2012 року у сумі 1774224 (один мільйон сімсот сімдесят чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн.. 28 коп. та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ» просить скасувати рішення, оскільки вважає, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства , зазначає, що відповідно до умов договорів поруки, укладених між сторонами їх дія закінчується через три роки після настання останньої дати платежів, вказаних у графіку лізингових платежів, цей термін ще не сплинув, тому сума заборгованості підлягає стягненню у повному обсязі. Також,судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми чинного законодавства, а саме ч. 4 ст. 559, 252 ЦК в частині встановлення строку поруки, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про настання строку виконання нею зобовязання за договорами поруки,про свідчить публікація у газеті «Урядовий курєр» від 05.04.2016 року, взяті за себе зобовязання не виконала, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Просили суд скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала повністю та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Представник третьої особи у засідання апеляційного суду не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином та суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (зараз ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ») та Товариство з обмеженою відповідальністю «АП ТРАНС» уклали договір фінансового лізингу № 4217L12/00-LD (а.с.34-65 том1).

Внаслідок порушення лізингоодержувачем своїх грошових зобовязань по сплаті лізингових платежів за договором та керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ТОВ «УніКредит Лізинг» реалізувало своє право на односторонню відмову від Договору та розірвало його з 02 жовтня 2014 року, надіславши на адресу ТОВ «АП ТРАНС» відповідне письмове повідомлення від 26.09.2014 вux. № 5284. Вказане повідомлення було надіслане на адресу боржника та отримане ним 29.09.2014, що підтверджується декларацією (накладною) № 15-9201-2675 курєрської служби доставки ТОВ «Поні Експрес» (а.с.66 том1).

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмета лізингу Лізингодавцю з будь-якої іншої причини, Лізингоодержувач зобовязаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються Лізингодавцем, у місці, визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5(пяти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні Лізингодавця.

Незважаючи на сплив 5-денного строку на повернення предмету лізингу 9 жовтня 2014 року, боржник добровільно обовязок повернути предмет лізингу не виконав.

13 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 87, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» було вчинено виконавчий напис № 4155 про повернення предмета лізингу за договором фінансового лізингу від 18.10.2012 № 4217L12/00-LD. За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом стягнуто з ТОВ «УніКредит Лізинг» плату в розмірі 3 000,00 грн. Сплата ТОВ «УніКредит Лізинг» вказаної суми підтверджується текстом виконавчого напису нотаріуса на Договорі фінансового лізингу, угодою-рахунком від 13.10.2014 № 430, актом приймання-здачі виконаних послуг від 13.10.2014 та банківською випискою з рахунку ТОВ «УніКредит Лізинг» від 13.10.2014 р.(а.с.68-69 том 1).

З метою забезпечення виконання обовязків за договором фінансового лізингу від 18 жовтня 2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг», ТОВ «АП ТРАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 4217L12/02/SUR. Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель, як солідарний боржник, зобовязується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу від 18.10.2012 № 4217L12/00-LD на загальну суму, що становить гривневий еквівалент 111 414,95 Євро, що на день укладення договору становило 1193254,15 грн.(а.с.22-23 том 1)

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель зобовязується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 Договору поруки, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога протягом 5 (п'яти) днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Відповідно до п.3.3 цього договору листування, відправлення вимоги або іншої інформації від лізингодавця до поручителя вважається відправленим справжнім чином, якщо зроблено відповідно до наступних реквізитів: для листів (рекомендованим листом або спецпоштою) або телеграм (поштова адреса): м. Донецьк, вул.50-річчя СРСР, 144/39, для факсимільних листів (номер факсу): +38623891029.

Згідно п.3.8. договір поруки вступає у силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дія цього договору закінчується через три роки після настання останньої дати платежу, вказаної у відповідному графіку лізингових платежів договору фінансового лізингу.

Також, 7 грудня 2012 року між ТОВ «УніКредитЛізинг»(зараз ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ») та ТОВ «АП ТРАНС» було укладено договір фінансового лізингу № 4267L12/00-LD, відповідно до умов якого Лізингодавець передав предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується Актами приймання-передачі від 24.12.2012 та від 14.01.2013 р.(а.с.75-106 том 1).

З метою забезпечення належного виконання зобовязань ТОВ «АП ТРАНС» за цим договором 07 грудня 2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг, ТОВ «АП ТРАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 4267L12/02/SUR. (24-25 том1)

В порушення умов договору лізингу ТОВ «АП ТРАНС» свої зобовязання належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість: 1774224,28 грн., в тому числі 202 990,52 грн. основного боргу; 10 100,77 грн. 3% річних; 120 040,41 грн. інфляційних втрат; 3 000,00 грн. збитків; 1 438 092,58 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

26.09.2014 року ТОВ «АП ТРАНС» направило повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу від 7 грудня 2012 року , припинення в односторонньому прядку дії договору з 02.10.2014 року та повернення предметів лізингу (а.с.107).

У звязку із викладеним позивач 05 квітня 2016 року опублікував в газеті «Урядовий курєр» вимогу до відповідача-поручителя про сплату на підставі договорів поруки заборгованості ТОВ «АП Транс» за Договором фінансового лізингу № 4217L12/00-LD від 18.10.2012 року в сумі 579 993,42 грн. та заборгованості за договором фінансового лізингу №4267L12/00-LD від 07.12.2012 року у сумі 1 774 224,28 грн. протягом пяти днів з дати публікації оголошення-вимоги на поточний рахунок ТОВ «УніКредит Лізинг», вказаний в Договорі поруки (а.с. 29 том 1).

Апеляційний суд заслухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договори фінансового лізингу були розірвані в односторонньому порядку 02 жовтня 2014 року. Відповідач не мала можливості виконати свої зобовязання належним чином так як не знала, що строк виконання грошового зобовязання вже настав. Про стягнення з неї заборгованості за договором поруки дізналася лише після відкриття виконавчого провадження , відкритого на виконання раніше ухваленого заочного судового рішення, тоді як порука на той час вже припинилася.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок

Згідно з п. 3.8 договорів поруки від 18 жовтня 2012 року та від 7 грудня 2012 року, укладених ТОВ «УніКредитЛізінг» (зараз ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ») з ОСОБА_1 договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими сторонами. Дія цього договору закінчується через три року після настання останньої дати платежу, вказаних у відповідному графіку лізингових платежів договору фінансового лізингу (а.с.22-25).

Отже, в даному випадку договорами поруки чітко встановлено строк її припинення після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Підпунктом 1.1.1.договору та додатком №4217L12/2 до договору фінансового лізингу від 18.10.2012 року передбачено, що остання дата лізингового платежу по різним обєктам договору складає 05.11.2015 року 20.11.2015 року(а.с.51-56) , а підпунктом 1.1.1. та додатком №4267L12/00-LD до договору від 07.12.2012 року визначено, що останній день лізингового платежу складає по різним обєктам лізингу 20.12.2015 та 25.12.2015 року (а.с.88,97).

Отже, за загальним правилом днем настання строку виконання основного зобовязання, з якого починається відлік трирічного строку для предявлення кредитором вимоги до поручителів, буде за договором від 18.10.2012 року - 05.11.2015 та 20.11.2015 року, за договором від 07.12.2015 року 20.12.2015 року та 25.12.2015року , а днем припинення поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України 05.11.2018 року, 20.11.2018 року за договором від 18.10.2012 року та 20.12.2018 року і 25.12.2018 року за договором від 07.12.2012 року.

(Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 лютого 2013 року в справі №6-3цс13).

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач змінив умови договорів фінансового лізингу від 18.10.2012 року та від 07.12.2012 року ,змінив дату їх припинення направив 26.09.2014 року ТОВ «АП ТРАНС» повідомлення про відмову від договорів фінансового лізингу від 18 жовтня 2012 року та від 7 грудня 2012 року , припинення в односторонньому прядку дії цих договорів з 02.10.2014 року та повернення предметів лізингу, а тому передбачений договорами поруки трирічний строк предявлення вимоги до поручителя слід рахувати з 02.10.2014 року.(а.с.66,110).

Відповідно до п. 1.2 Договорів поруки від 18.10.2012 року та від 07.12.2012 року поручитель зобовязується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору поруки, якщо йому надіслана Лізингодавцем письмова вимога, протягом 5 (п'яти) днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань(а.с.22-25).

Відповідно до п.3.3 цього договору листування, відправлення вимоги або іншої інформації від Лізингодавця до поручителя вважається відправленим справжнім чином, якщо зроблено відповідно до наступних реквізитів: для листів (рекомендованим листом або спецпоштою) або телеграм (поштова адреса): м. Донецьк, вул.50-річчя СРСР, 144/39, для факсимільних листів (номер факсу): +38623891029.

Позивач,в порушення умов договору , направив вимогу відповідачу у спосіб якій не визначений договорами поруки, а саме 05 квітня 2016 року опублікував в газеті «Урядовий курєр » вимогу до поручителя про обовязок сплати на підставі договорів поруки заборгованості ТОВ «АП Транс» за договором фінансового лізингу № 4217L12/00-LD від 18.10.2012 року в сумі 579 993,42 грн. та за договором фінансового лізингу №4267L12/00-LD від 07.12.2012 року у сумі 1 774 224,28 протягом пяти днів з дати публікації оголошення-вимоги на поточний рахунок ТОВ «УніКредит Лізинг», вказаний в договорі поруки.

Проте, відповідно до розяснень , наданий у п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» предявлення вимоги до поручителя є як направлення /вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору) так і предявлення до нього позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 29.06.2016 року, тобто позов до поручителя предявлено у межах передбаченого договором трирічного строку, а тому порука не припинилася та позивач має право вимоги до відповідача як поручителя.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що порука припинилася, оскільки договори фінансового лізингу як від 18.10.2012 року так і від 07.12.2012 року містять умови щодо їх дії до повного виконання зобовязань сторонами , тобто фактично договорами не встановлено конкретний строк їх дії та термін дії поруки в шість місяців слід відраховувати з 02.10.2014 року, суд не може прийняти до уваги виходячи з наступного.

Дійсно як вбачається зі змісту пункту 15.1. договорів фінансового лізингу від 18.10.2012 року та від 07.12.2012 року договір вступає в дію з моменту підписання та дії до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому.

Проте, пункт 5.1. договорів передбачає , що Лізингодавець зобовязаний сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у додатках до договору.

Додаткові угоди до договору фінансового лізингу є невідємною частиною основного договору містять графік щомісячних лізингових платежів та конкретний термін припинення виплат за договором (а.с.45-47,50-51,55-56,62-63 том 1).

Вирішуючи питання про визначення суми заборгованості за договором фінансового лізингу від 18 жовтня 2012 року №4217L12/00-LD , суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до п.1.1. договору поруки від 18 жовтня 2012 року поручитель як солідарний боржник зобовязується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першої вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою у гривневому еквіваленті до 111 414 95 євро, що на день укладання договору становить 1 193 254,15 гривень.

З розрахунку заборгованості , наданого позивачем вбачається, що за договором від 18.10.2012 року сума боргу по сплаті лізингових платежів складає 192 596,32 грн., ця сума знаходиться в межах обсягу відповідальності поручителя та підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про визначення суми заборгованості за договором фінансового лізингу від 07.12.2012 року №4267L12/00-LD , суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до п.1.1. договору поруки від 07.12.2012 року поручитель як солідарний боржник зобовязується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першої вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою у гривневому еквіваленті до 111 340,54 євро, що на день укладання договору становить 1 179 653,02 гривень.

З розрахунку заборгованості , наданого позивачем вбачається, що за договором від 07.12.2012 року сума боргу по сплаті лізингових платежів складає 202 990,52 грн., ця сума знаходиться в межах обсягу відповідальності поручителя та підлягає стягненню з відповідача .

Частина 2 ст.625 передбачає, що боржник ,який прострочив виконання грошового зобовязання , на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просторочення, а також три процента річних від простороченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України з відповідача також підлягає стягненню і 3% річних від простроченої суми, розмір яких відповідно до наданого розрахунку складає 9535,07грн. за договором від 18.10.2012 року та 10 100,77 грн. за договором від 07.12.2012 року.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, апеляційний суд виходить з наступного.

Як передбачено нормами Закону № 1282-ХІІ, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736 вов 10). Враховуючи, що зі змісту укладених договорів фінансового лізингу вбачається, що зобовязання по сплаті лізингових платежів визначено у іноземній валюті євро , а норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Оскільки , відповідно до п.1.1. договорів поруки від 18 жовтня 2012 року та від 07 грудня 2012 року поручитель зобовязується сплатити всі платежі, повязані з виконанням договору фінансового лізингу та наявними у справі доказами підтверджено, що відповідач зазнав витрати у сумі 3000 грн. у звязку із вчиненням виконавчого напису за кожним договором фінансового лізингу, що підтверджено належними доказами (а.с.68-71 том 1 ) ці витрати мають бути відшкодовані поручителем відповідно до умов договору та з відповідача підлягає стягненню 3000 грн. на відшкодування цих витрат за договором від 18.10.2012 року та 3000 грн. за договором від 07.12.2012 року .

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення неустойки у вигляді подвійного розміру лізингових платежів за несвоєчасне виконання обовязків за договорами фінансового лізингу суд виходить з того, що дійсно п.12.4. договору фінансового лізингу від 18 жовтня 2012 року та від 7 грудня 2012 року у випадку коли Лізингоодержувач не виконає свої обовязки за договором фінансового лізингу щодо повернення предмету лізингу, Лізингодавець має право вимагати сплати неустойки у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення. Відповідно до наданого розрахунку сума неустойки за договором фінансового лізингу від 18 жовтня 2012 року за період з 2 жовтня 2014 по 12 січня 2015 року складає 261 068,82грн., а за договором фінансового лізингу від 7 грудня 2012 року за період з 2 жовтня 2014 року по 29 березня 2016 року 1 438 092,58 грн.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Пункт 12.4 договорів фінансового лізингу від 18.10.2012 року та від 07.12.2012 року передбачає, що у випадку, коли Лізингоодержувач не виконує обовязки щодо повернення предмету лізингу, Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача сплатити неустойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення. При цьому для розрахунку приймається останній (тобто такий, який передує факту порушення зобовязання Лізингоодержувача щодо повернення предмету лізингу), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з графіком лізингових платежів.

Ст.258 ЦК України передбачає, що до вимог до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частина 3 ст.267 ЦК передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З заяви про перегляд заочного рішення ( а.с.165-169 том 1) вбачається, що відповідач заявляє суду про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Враховуючи, по позивач звернувся до суду 29.06.2016 року , він має право на стягнення неустойки з 29.06.2015 року по 29.06.2016 року. За договором фінансового лізингу від 18.10.2012 року позивач просив стягнути неустойку у сумі 261 068,82 грн. за період з 10 жовтня 2014 року по 12 січня 2015 року , річний строк позовної давності для звернення до суду з такими вимогами вже сплинув, тому у задоволенні позову в цієї частині слід відмовити.

За договором фінансового лізингу від 7 грудня 2012 року позивач просив суд стягнути неустойку за прострочення повернення предмету лізингу з 10 жовтня 2014 року по 29 березня 2016 року у сумі 1438092,58 грн. Ці вимоги підлягають частковому задоволенню та позивач має право на стягнення неустойки в межах річного строку позовної давності з урахуванням меж заявлених позовних вимог за період з 29.06.2015 року по 29.03.2016 року виходячи з розрахунку : (сума лізингового платежу) /31(кількість днів у місяці)х кількість днів прострочення х 2 , тобто

29485,91\31х 275 х2 = 523 137,11 грн.

12023,28\31х275х2= 213 316,25 грн.

Всього 736 453,36 грн.

Проте, згідно вимог чинного законодавства у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Враховуючи, що у даному випадку розмір неустойки, дійсно значно перевищує розмір заподіяних позивачеві збитків, суд апеляційної інстанції вважає можливим зменшити розмір неустойки за прострочення повернення предмету лізингу та визначити її розмір на рівні суми заподіяних збитків у сумі 203 000 грн.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольни частково та стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу від 18.10.2012 року у сумі 192596,32 грн., 3% річних у сумі 9535,07грн., 3000 грн. на відшкодування витрат, повязаних з здійсненням виконавчого напису; за договором від 07.12.2012 року заборгованість у сумі 202990,52 грн., 3% річних у сумі 10100,77 грн., 3000 грн. на відшкодування витрат на проведення виконавчого напису, неустойку у сумі 203 000 грн. за прострочення повернення предметів лізингу, всього : 624 222,68 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з вимог ст.88 ЦПК України, відповідно до якої, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони всі понесені неї і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами фінансового лізингу на загальну суму 2 354217,70 грн., позивачем по справі сплачено судовий збір за подання позову 35313,27 грн., 689 грн. за подання заяви про забезпечення позову, 38844,60 грн. за подання апеляційної скарги, всього на загальну суму 74846,87 грн. Позовні вимоги задоволено частково на суму 624 222,68 грн., що складає 26,5% від суми заявлених позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до суми задоволених позовних вимог у розмірі 19834,4 грн. (74846,87 х26,5\100).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду від 12 квітня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» заборгованість за договором фінансового лізингу від № 4217L12/00-LD від 18.10.2012 року у сумі 192596,32 (сто девяносто дві тисячі пятсот девяносто шість ) гривень 32 копійки, 3% річних у сумі 9535,07(девять тисяч пятсот тридцять пять ) гривень 07 копійок, 3000(три тисячі) гривень на відшкодування витрат, повязаних з вчиненням виконавчого напису та за договором фінансового лізингу №4267L12/00-LD від 07.12.2012 року заборгованість у сумі 202990,52 (двісті дві тисячі девятьсот девяносто ) гривень 52 копійки, 3% річних у сумі 10100,77 (десять тисяч сто) гривень 77 копійок, 3000 (три тисячі ) гривень на відшкодування витрат повязаних з вчиненням виконавчого напису, неустойку у сумі 203 000(двісті три тисячі) гривень за прострочення повернення предметів лізингу, всього : 624 222,68 (шістсот двадцять чотири тисячі двісті двадцять дві) гривні 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» 19834,40 (девятнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири ) гривні 40 копійок на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: