Ухвала суду № 67307762, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/18054/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 02.12.2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року у справі за позовом ТОВ «ЕОН» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту економічної політики Львівської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еон» звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просило: визнати відсутність у Департаменту економічної політики Львівської міської ради компетенції визначати строк для оплати позивачем рахунків Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»; визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 578 від 28.09.2015 року «Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих ТОВ «ЕОН».

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02.12.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано відсутність у Департаменту економічної політики Львівської міської ради компетенції визначати строк для оплати позивачем рахунків Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління». Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 578 від 28.09.2015 року «Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих ТОВ «ЕОН».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 02.12.2015 року в частині задоволення позовних вимог про визнання відсутності у Департаменту економічної політики Львівської міської ради компетенції визначати строк для оплати позивачем рахунків Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" та прийнято нову постанову в цій частині про відмову в задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, рішенням Виконавчого комітету ЛМР №578 від 28.09.2015 року вирішено скасувати дозволи на розміщення зовнішньої реклами, видані ТОВ «ЕОН».

Правовою підставою для прийняття рішення № 578 Виконавчий комітет ЛМР зазначив підпункт 13 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункт 4.6.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569.

Фактичною підставою для прийняття такого рішення відповідач вказав наявність заборгованості ТОВ «ЕОН» з оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів понад 3 місяці.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при прийнятті оскарженого у цій справі рішення діяв не на підставі закону.

Згідно з підпунктом 13 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо надання дозволів у порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Пунктом 63 додатку до Закону України від 19.05.2011 року № 3392-VI «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, що передбачений Законом України "Про рекламу" віднесено до переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності віднесено.

Абзацом 6 частини 1статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється, зокрема, вичерпний перелік підстав для анулювання документа дозвільного характеру.

Відповідно до частини 7 статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:

звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом);

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідач, скасувавши дозволи на розміщення зовнішньої реклами, видані ТОВ «ЕОН», посилаючись на наявність заборгованості, діяв не на підставі закону, оскільки закон не передбачає вказаної відповідачем підстави для скасування дозволу.

Пункт 4.6.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569, на який відповідач посилався в оскарженому рішенні та в касаційній скарзі, передбачає, що виконавчий комітет міської ради може розглядати питання скасування дозволів достроково у разі порушення розповсюджувачем вимог Закону України «Про рекламу» та цих Правил, невиконання зобов'язань за договором про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Саме про наявність вказаної підстави стверджує відповідач в обґрунтування свого рішення.

Проте, зміст вказаної норми розширює перелік підстав для анулювання (скасування) дозволів, зокрема, за рахунок введення такої підстави, як невиконання зобов'язань за договором про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, пункт 4.6.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 року № 569, не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки він суперечить акту вищої юридичної сили, а саме в порушення абзацу 6 частини 1статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розширює встановлений законом перелік підстав для скасування (анулювання) дозволів.

З огляду на вказані обставини, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 578 від 28.09.2015 року «Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих ТОВ «ЕОН».

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, постанову Галицького районного суду м. Львова від 02.12.2015 року, у частині, залишеній без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: