Ухвала суду № 67307722, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/35135/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівне-Авто" до Управління Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області про визнання розрахунку недійсним, скасування витягу та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Рівне-Авто" звернулося до суду з позовом, з урахування зміни (уточнення), до Управління Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області, у якому просив суд скасувати витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з коефіцієнтом функціонального використання земельної ділянки - 2,5 та зобов'язати відповідача надати витяг нормативно грошової оцінки вказаної земельної ділянки з коефіцієнтом функціонального використання земельної ділянки - 0,5.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року позов задоволено повністю.

Скасовано витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки по вул. Київська у м. Рівне, наданої в оренду ПАТ "Рівне-Авто" за договором № 040958300254 від 10.12.2009 року, з коефіцієнтом функціонального використання земельної ділянки - 2,5 від 26.08.2015 року №02-17/513, складений станом на 01.01.2015 року.

Зобов'язано управління Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області надати Публічному акціонерному товариству "Рівне-Авто" витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки по вул. Київська у м. Рівне, наданої в оренду ПАТ "Рівне-Авто" за договором № 040958300254 від 10.12.2009 року, з коефіцієнтом функціонального використання земельної ділянки - 0,5.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2016 року визнано неповажними наведені Заступником прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради причини пропуску строку апеляційного оскарження , а клопотання про поновлення цього строку залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій про відмову у відкритті апеляційного провадження, прокурор подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови Рівненського окружного адміністративного суду оголошена 11.11.2015 року. З матеріалів справи вбачається, що повний текст складено не пізніше 27.11.2015 року.

З апеляційною скаргою прокурор звернувся 07.10.2016 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку більше ніж на 10 місяців.

У заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження прокурор зазначав, що про рішення суду першої інстанції він дізнався у ході проведення моніторингу судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень. Вказаний моніторинг здійснено на виконання наказу ГПУ від 28.05.2015 року № 6гн «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень».

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені прокурором обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку.

Частиною 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.

Як зазначено у наказі ГПУ від 28.05.2015 року № 6гн, відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень необхідно отримувати, зокрема, з документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Враховуючи специфіку оскарження прокурорами судових рішень, виявлених відповідно до наказу ГПУ від 28.05.2015 року № 6гн, а саме той факт, що прокурор не є стороною у відповідних справах, на думку колегії суддів для своєчасного реагування прокурорам необхідно здійснювати своєчасний моніторинг судових рішень, оскільки це прямо впливає на обґрунтованість причин пропуску строку.

Тобто, апеляційне оскарження через більше ніж 10 місяців з посиланням на те, що оскаржене рішення було виявлене у Єдиному державному реєстрі судових рішень занадто пізно, не свідчить про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежними від особи і пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Про наявність таких обставин не свідчить також і зволікання з поданням апеляційної скарги, у разі якщо оскаржене рішення було виявлене у Єдиному державному реєстрі судових рішень своєчасно, однак прокурор, з посиланням на те, що не був учасником судової справи, просить поновити строк на оскарження.

Тобто, своєчасний моніторинг судових рішень на предмет їх оскарження є необхідною умовою для поновлення строку оскарження, у разі його пропуску.

Проте, прокурор не обґрунтував поважність причин, які перешкоджали своєчасно здійснити моніторинг та виявити у Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржену ним постанову суду першої інстанції протягом більше ніж 10 місяців.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що оскарженим рішенням суду апеляційної інстанції порушено принцип верховенства права та принцип справедливого та публічного суду.

Між тим, у низці рішень Європейського суду з прав людини зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 року зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".

Так, існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

У зв'язку цим, колегія суддів, враховуючи, що заявник не обґрунтував поважність причин пропуску строку на оскарження більше ніж на 10 місяців, дійшла висновку, що дії суду апеляційної інстанції щодо відмови у поновленні прокурору строку на оскарження узгоджуються із правомірною метою, а саме дотримання принципу правової визначеності. Натомість, поновлення пропущеного строку без наведення відповідних причин не узгоджувалось би із вказаним принципом.

При цьому, співвідношення між вжитими засобами у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження та поставленою метою - дотримання принципу правової визначеності, на думку колегії суддів, є пропорційним, оскільки поновлення строку на оскарження судового рішення без поважних причин було б порушенням принципу остаточності рішення, що негативно вплинуло б на права інших учасників провадження.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, відмова у відкритті апеляційного провадження, за встановлених обставин, є єдиним правомірним засобом, що дозволяє дисциплінувати заявника та гарантувати дотримання прав інших учасників провадження.

У касаційній скарзі прокурор, з посиланням на частину 4 статті 189 КАС, також зазначає, що право прокурора на оскарження судового рішення, незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження, обмежено присічним річним строком з моменту оголошення судового рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що присічний строк на оскарження, передбачений частиною 4 статті 189 КАС, означає кінцевий термін, після якого поновлення строку та здійснення провадження у справі взагалі неможливе.

Однак, наявність цього строку не означає, що у будь-який час протягом року можливе звернення з апеляційною скаргою без обґрунтування причин пропуску строку.

Такий висновок узгоджується з положеннями пункту 3 частини 1 статті 7 КАС, відповідно до якого принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Враховуючи, що прокурор звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин для такого пропуску, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради залишити без задоволення, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: