Ухвала суду № 67307461, 02.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 червня 2017 року м. Київ К/800/18055/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та залишено без руху апеляційну скаргу Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2016 року у зв'язку із відсутністю поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження з наданням строку для наведення інших поважних підстав для поновлення цього строку.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник звертався раніше із аналогічною апеляційною скаргою 27 грудня 2016 року, яку ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року було повернуто апелянту у зв'язку із несплатою ним судового збору.

Повторно апеляційну скаргу подано відповідачем 23 березня 2017 року разом із клопотанням про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого скаржник посилався на те, що пенсійний орган є бюджетною установою та не мав можливості своєчасно оскаржити судове рішення суду першої інстанції у зв'язку із відсутністю фінансування витрат зі сплати судового збору у 2016 році.

Також відповідач посилався на те, що оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені з 1 січня 2017 року, то відповідач вважає, що має право на звернення до суду апеляційної інстанції повторно у зв'язку із зміною норм у законодавстві.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані відповідачем обставини не є поважними, оскільки відсутність коштів для сплати судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що скаржником не надано до суду доказів звернення до відповідних органів щодо вирішення питання про виділення додаткових асигнувань для оплати судового збору у 2016 році та доказів відмови у виділенні грошових коштів на відповідні видатки.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки апелянтом не наведено нових достатніх обставин для поновлення пропущеного строку та не надано інших належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ніж ті, які були ним вказані при поданні апеляційної скарги.

Корецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, визнати поважними наведені причини пропуску строку апеляційного оскарження, задовольнити клопотання про поновлення цього строку, зобов'язати апеляційний суд відкрити апеляційне провадження та направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що на час подання апеляційної скарги у 2016 році управління не мало можливості усунути недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору у зв'язку із відсутністю коштів, призначених для цього, а згідно частини 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, забороняється.

Також відповідач посилається на те, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року №190 кошторисом на 2016 року видатки на сплату судового збору управлінню Пенсійного фонду не передбачались.

Крім того, у касаційній скарзі відповідач посилається на те, що оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені з 1 січня 2017 року, відповідач вважає, що він має право на звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою повторно у зв'язку із зміною норм у законодавстві.

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що доводи відповідача фактично зводяться до неможливості сплати ним судового збору через відсутність відповідного фінансування з боку Кабінету Міністрів України, проте вказані доводи відповідача фактично стосуються законодавчого не врегулювання виділення коштів Пенсійному фонду України та його територіальним органам для сплати судового збору державою в особі Кабінету Міністрів України, що, в свою чергу, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку звернення до суду. Крім того, в подальшому вказане питання було врегульовано змінами, внесеними Верховною Радою України до Закону України «Про судовий збір» відповідно до яких з 1 січня 2017 року Пенсійний фонд України та його територіальні органи були звільнені від сплати судового збору.

Проте оскільки Пенсійний фонд України та його територіальні органи звільнені від сплати судового збору лише з 1 січня 2017 року, при цьому у 2016 році такий обов'язок був закріплений у Законі України «Про судовий збір» та підлягав обов'язковому виконання, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у відкритті апеляційного оскарження на підставі пункту 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець