Ухвала суду № 67307416, 02.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 червня 2017 року м. Київ К/800/18096/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій і рішення протиправними,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року залишено без руху у зв'язку із відсутністю поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження та надано строк для наведення інших поважних підстав для поновлення цього строку.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом апеляційної інстанції встановлено, що копію постанови Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року відповідач отримав 21 листопада 2016 року та вже 26 листопада 2016 року звернувся до суду із апеляційною скаргою вперше, яка в подальшому ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року була повернута скаржнику у зв'язку із несплатою ним судового збору.

Повторно апеляційна скарга була подана відповідачем 6 березня 2017 року разом із клопотанням про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого скаржник посилався на те, що оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені з 1 січня 2017 року, то відповідач вважає, що має право на звернення до суду апеляційної інстанції повторно у зв'язку із зміною норм у законодавстві.

Проте у зв'язку з тим, що на підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано відповідних належних та достатніх доказів, які б підтверджували відсутність коштів в управлінні на час подання першої апеляційної скарги та не надано жодних підтверджень про вчинення будь-яких дій, направлених на сплату судового збору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про неповажність вказаних обставин та залишив апеляційної скарги без руху для наведення інших поважних підстав та надання відповідних доказів.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки апелянтом не наведено нових достатніх обставин для поновлення пропущеного строку та не надано інших належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ніж ті, які були ним вказані при поданні апеляційної скарги.

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подало касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції та постановити нову ухвалу, якою відкрити апеляційне провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що вперше апеляційну скаргу ним було подано до суду вчасно, проте оскільки в управлінні не було можливості сплатити судовий збір у зв'язку із відсутністю коштів, призначених для цього, апеляційну скаргу було повернуто скаржнику. Однак відповідач посилається на те, що положення частини 3 статті 189 та частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (повернення апеляційної скарги) не позбавляє скаржника права на повторне звернення до суду із цією ж апеляційною скаргою.

Також відповідач посилається на те, що несплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).

Крім того, у касаційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені з 1 січня 2017 року.

А також посилається на те, що пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, яким позбавлено органи Пенсійного фонду України пільг щодо сплати судового збору, було доручено Кабінету Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, проте всупереч цьому Закону кошти на сплату судового збору Пенсійному фонду України та його територіальним органам на 2016 рік виділено не було, про що свідчить постанова Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року №190.

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що доводи відповідача фактично зводяться до неможливості сплати ним судового збору через відсутність відповідного фінансування з боку Кабінету Міністрів України, проте вказані доводи відповідача фактично стосуються законодавчого не врегулювання виділення коштів Пенсійному фонду України та його територіальним органам для сплати судового збору державою в особі Кабінету Міністрів України, що, в свою чергу, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку звернення до суду. Крім того, в подальшому вказане питання було врегульовано змінами, внесеними Верховною Радою України до Закону України «Про судовий збір» відповідно до яких з 1 січня 2017 року Пенсійний фонд України та його територіальні органи були звільнені від сплати судового збору.

Проте оскільки Пенсійний фонд України та його територіальні органи звільнені від сплати судового збору лише з 1 січня 2017 року, при цьому у 2016 році такий обов'язок був закріплений у Законі України «Про судовий збір» та підлягав обов'язковому виконання, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у відкритті апеляційного оскарження на підставі пункту 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» встановлено, що якщо строки на ординарне апеляційне оскарження поновлені зі спливом значного періоду часу та з підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, то таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності.

Крім того, відповідач звільнений від сплати судового збору з 1 січня 2017 року, проте із апеляційною скаргою повторно звернувся лише 6 березня 2017 року. Доводів неможливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження раніше - з 1 січня 2017 року по 6 березня 2017 року - відповідачем також не надано.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій і рішення протиправними, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець