Ухвала суду № 67307375, 21.06.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"21" червня 2017 р. Справа № 806/201/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" березня 2017 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Техна" до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Техна" задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 20.10.2016 р. за № 0007221302, №0007231302, №0001461401.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Техна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області 1600 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що оскаржені повідомлення-рішення скасуванню не підлягають у зв'язку з тим, що прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки та відповідно до вимог ст.266 Податкового кодексу України.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Техна» ( далі - ТОВ «Виробниче об'єднання Техна») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року контролюючим органом ГУ ДФС у Житомирській області складено акт №40/06-30-14-01/33063942 від 03.10.2016 року (а.с. 39-203 том 1).

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Житомирській області 20.10.2016 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

-№0007221302 - про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 32102,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 25681,76 грн., за штрафними санкціями - 6420,44 грн. за порушення пп.266.1.1 п.266.1 ст.266, пп.266.2.1 п. 266.2. ст..266 пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (а.с. 218, том 1);

-№0007231302 - про застосування штрафних санкцій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 340 грн., за порушення пп.266.7.5. п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України (а.с.216, том 1);

-№0001461401 - про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі у сумі 24048,74 грн. за порушення п.2.11,п.3.1,п.3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (а.с.220, том1).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Виробниче об'єднання Техна» звернулося до ДФС України з первинною скаргою за №1278 від 04.11.2016 року ( а.с. 106-113, том 2) та повторною від 28.12.2016 року №28265/6/99-99-11-03-01-25 ДФС України, яку залишено без задоволення (а.с. 114-116, том 2).

Суд першої інстанції, перевіряючи спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що їх прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0007221302 від 20.10.2016 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 32102,20 грн., у тому числі за основним платежем - 25681,76 грн., за штрафними санкціями - 6430,44 грн. стали висновки контролюючого органу про те, що позивачем не віднесено приміщення будівлі головного корпусу заводу як адміністративна будівля ( літера «Н») площею 1458,20 кв.м, їдальня (літера «А, а») площею 484,0 кв.м., прохідна ( літера «Ч») площею 34,10 кв.м., нежитловий будинок 2-х поверховий ( «літера А1») площею 504,12 кв.м., гараж (літера «Я1») площею 106,5 кв.м., гараж ( літера «Х») площею 106,5 кв.м, які відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №65672345 від 12.08.2016 року та наданих технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна належать ТОВ «Виробниче об'єднання Техна» на підставі договорів купівлі - продажу. Дані приміщення, на думку відповідача, в розумінні ст. 266 ПК України є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Проте, суд першої інстанції обгрунтовано не погодився з таким висновком, виходячи з наступного.

Так, порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до ст. 266 п. 266.1 п.п. 266.1.1 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. У підпункті 266.2.2 вказаної статті наведено перелік об'єктів нерухомості податок на яких не сплачується.

Серед іншого п.п. "є" п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не віднесено до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Враховуючи зміст наведеної норми, суд погоджується з доводами позивача, що вказаний підпункт не містить виключного переліку будівель, які відносяться до будівель промисловості, а висновок відповідача з цього приводу є хибним.

В свою чергу, Податковий кодекс України не містить тлумачення терміну "будівлі промисловості", що використовується в пп. "є" п.п. 266.2.2ст. 266 ПК України. Не наведено такого тлумачення і іншими нормативними актами, що діють в Україні.

Державна фіскальна служба України у листі від 09.06.2015, № 11999/6/99-99-19-01-01-15 "Про надання роз'яснення проблемних питань, що виникають у процесі практичного застосування податкового законодавства" також вказує, що з метою з'ясування належності об'єктів нежитлової нерухомості до будівель промисловості необхідно враховувати рішення сільських, селищних, міських рад щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та ДК 018-2000.

Однак, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000" (далі ДК 018-2000), затверджений наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507.

Проте, як встановлено судом, відповідно до п.1 ДК 018-200, Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 р. N 971 "Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року". ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Використання ДК БС забезпечує умови для вирішення таких завдань: - виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію; - проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд; - проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН; - проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України; - розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) належить клас "Будівлі промислові" (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Група "Будівлі промислові та склади" (код 125) включає клас "Будівлі промислові" (код 1251) та дев'ять підкласів.

Отже, є правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач безпідставно ототожнює поняття будівель промисловості з поняттям будівель промислових. Класифікатор використовує поняття будівель промислових, а ст. 266 ПК України передбачено звільнення від оподаткування будівель промисловості.

Разом з тим, вирішуючи питання про правомірність винесення податкового повідомлення рішення № 0007221302 від 20.10.2016 року та приймаючи до уваги, що нормативними актами України не надано тлумачення поняття, будівлі промисловості, що вживається в ст. 266 ПК України, судом першої інстанції обгрунтовано прийнято до уваги вид діяльності позивача та функціональне призначення будівель.

Так, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видами діяльності ТОВ «Виробниче об'єднання Техна» є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель. (а.с. 13 том 1). Отже, ТОВ «Виробниче об'єднання Техна» є промисловим підприємством.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копій договорів купівлі-продажу приміщень, укладених 01.04.2005 року, зареєстрованих в реєстрі за № 365, № 365 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техна» та позивачем, вбачається, що предметом даних договорів є купівля нежилих будівель до складу яких входять серед іншого зокрема, головний корпус заводу, будівля їдальні, прохідна, нежитловий будинок 2-х поверховий, гаражі ( а.с. 204 - 215, том 1).

Тобто, на земельній ділянці, що належить позивачу на праві власності, розташовано ряд будівель та споруд різного призначення, які складають цілісний майновий комплекс підприємства, а тому є безпідставним посилання відповідача на те, що зміст поняття "будівлі промисловості" обмежено лише промисловими та складськими будівлями, тобто лише тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Як встановлено судом, будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються позивачем для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового, транспортного забезпечення, виконання інших функцій, необхідних для забезпечення роботи підприємства.

Будь-яких доказів використання позивачем приміщень, розташованих на території товариства для цілей не пов'язаних з роботою підприємства відповідачем не надано. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу майнового комплексу та використовуються для цілей забезпечення його діяльності необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні п.п "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, що дає підстави для висновку, що придбані позивачем нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств".

Враховуючи приписи зазначених правових норм та обставини, встановлені судом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було правових підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 32102,20 грн. , в т.ч за основним платежем - 25681,76 грн., за штрафними санкціями - 6420, 44 грн.

Так само, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо протиправності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №0007231302, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 340 грн. за неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для винесення вказаного рішення стало порушення пп.266.7.5 п. 266.7 ст.266 ПК України ТОВ «Виробниче об'єднання Техна» яке не подавало податкових декларацій податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 - 2016 роки.

Судом першої інстанції встановлено, що наведені в акті перевірки будівлі (нерухоме майно) є будівлями промисловості та у відповідності до п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, а тому суд дійшов обгрунтованих висновків, що застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн. за неподання декларацій з даного податку є неправомірним.

Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0001461401 від 20.10.2016 року, судом першої інстанції встановлено, що підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем порушення вимог п.2.11, п.3.1, п.3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р., а саме відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів, які б підтвердили сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 24048,74 грн., а саме:

- сплату підзвітним особам вартості полісу обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи авто страхування «Зелена Карта» на загальну суму 14341,00 грн.

- сплату підзвітним особам за товари та послуги ПАТ «Житомир - Авто» філії ВКЦ «Новоград - Волинський- АВТО» - на загальну суму 3547,00 грн.;

- сплату підзвітними особами за паливно - мастильні матеріали на АЗС на загальну суму 6160,74 грн.

Перевіряючи зазначені обставини, суд першої інстанції виходив з того, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року за №637 (далі - Положення №637).

Пункт 3.1 розділу 3 Положення № 637 передбачає, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, оформляються згідно з вимогами цього Закону (п.3.2 р.3 Положення №637).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанції, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі - продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Документальним підтвердженням фактично понесених витрат працівниками підприємства є безпосередньо авансовий звіт. Сам же авансовий звіт може бути підтверджений будь-яким документом, що фіксує факт витрати готівки.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження факту придбання товарів, послуг та здійснення сплати готівковими коштами ПАТ «Житомир - Авто» філія ВКЦ «Новоград - Волинський Авто» на загальну суму 3547,00 грн., позивачем були надані розрахункові документи - а саме товарні чеки, які у своєму складі містять всі обов'язкові реквізити.

На підтвердження оплати вартості страхових полісів «Зелена Карта» - на загальну суму 14341,00 грн. позивачем були надані розрахункові документи поліси «Зелена Карта», квитанції з банку, повідомлення за місцем вимоги, квитанції засвідчені безпосередньо страховими компаніями, що підтверджують факт оплати у готівковій формі.

Стосовно підтвердження факту придбання паливно - мастильних матеріалів та здійснення сплати готівковими коштами на АЗС, на загальну суму 6160,74 грн., позивачем були надані розрахункові документи - фіскальні чеки, надруковані реєстратором розрахункових операцій, які у своєму складі містять всі обов'язкові реквізити. Паливно мастильні матеріали придбавалися підзвітними особами позивача за готівкові кошти або шляхом розрахунку за допомогою власної банківської карти, що підтверджується випискою з карткових рахунків підзвітних осіб, що містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції обгрунтовано відхилено доводи представника відповідача, стосовно того що товарний чек не є розрахунковим документом. Так, відповідно до п.1.2 Положення № 637, передбачено, що розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів.

Отже, факт придбання та оплати, за готівкові кошти товарів, послуг було підтверджено позивачем в повному обсязі та надано суду всі розрахункові документи, які відповідають вимогам чинного законодавства, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган безпідставно визначив порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме: відсутність достовірних підтвердних документів до авансових звітів на загальну суму 24048,74 грн. та застосував штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави, визначені ст.202 КАС України, для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" березня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" червня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Техна" вул.Пушкіна,48,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління ДФС у Житомирській області вул.Юрка Тютюнника,7,м.Житомир,10003

- ,