Постанова № 67307339, 20.06.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Назарук В.А.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ПОСТАНОВА

іменем України

"20" червня 2017 р. Справа № 562/3061/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Котік Т.С.

Моніча Б.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Острозького районного суду Рівненської області від "25" квітня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання відновити виплату пенсії ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області відновити йому виплату пенсії по інвалідності з 01 червня 2015 року.

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 25 квітня 2017 року позовні вимоги про зобов'язання відновити виплату ОСОБА_3 пенсії, як інваліду 3 групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 квітня 2015 року по 13 червня 2016 року залишено без розгляду.

Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити виплату ОСОБА_3 пенсії, як інваліду 3 групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14 червня 2016 року.

Присуджено до стягнення на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, його оскаржило Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, яке, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 12 червня 2009 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області та отримує пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, як інвалід 3 групи, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки ОСОБА_3 продовжував працювати на посаді судді Здолбунівського районного суду Рівненської області, тому у квітні 2015 року управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області припинило йому виплату пенсії у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Встановлено, що 15 лютого 2016 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області із заявою про відновлення йому виплати пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак листом від 22.02.2016 р. №М-18 відповідач відмовив у відновленні виплати пенсії.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у відновленні пенсії, ОСОБА_3 звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 має право на відновлення виплати пенсії як інваліду 3 групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14 червня 2016 року, оскільки зупиняючи виплату пенсії відповідач порушив право позивача на соціальний захист. Позовні вимоги за період з 01 квітня 2015 року по 13 червня 2016 року підлягають залишенню без розгляду, оскільки позов у цій частині поданий поза межами строку визначеного ч.2 ст. 99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, однак в частині задоволення позову судове рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням внесених змін вказана стаття Закону передбачає, що тимчасово, у період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України"; "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213 було передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213 щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 р. прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 01.06.2015 року позивач мав право на відновлення виплати пенсії за інвалідністю, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак позов ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2015 року по 13 червня 2016 року судом першої інстанції правомірно залишено без розгляду на підставі ч.1 ст. 100 КАС України, оскільки він поданий поданий поза межами строків визначених ч.2 ст. 99 КАС України.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015р. №911, який набрав чинності з 01.01.2016 р., ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у новій редакції, зокрема передбачено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України"; "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Колегія суддів зазначає, що Прикінцеві положення Закону № 911-VIII від 24.12.2015р. не містять посилань на підстави та обставини, які можуть впливати на відновлення виплати пенсії до 31.12.2016 р. Таким чином, законодавець з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року тимчасово обмежив виплату пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно до змін до ст.47 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підставою для тимчасової невиплати пенсії є період роботи на посадах та на умовах передбачених серед іншого Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Щодо посилання суду першої інстанції на правову позицію викладену у рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №4-рп/2016, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 дійсно визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453 VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213 VIII, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, та положення 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. (ч. 2 резолютивної частини рішення КСУ від 08.06.2016 № 4-рп/2016).

Тобто, предметом розгляду Конституційного Суду України на відповідність Конституції України були положення ст. 141 Закону № 2453 щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, встановлення максимального розміру такого утримання, припинення його виплати суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та скасування права судді на перерахунок призначеного раніше довічного грошового утримання судді, а також положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213, за якими у разі неприйняття до 1 червня 215 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до закону № 2453.

Проте, колегія суддів зазначає, що пенсія ОСОБА_3 по інвалідності призначена відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто на загальних підставах, а не як гарантія, яка обумовлена статусом судді.

Таким чином, норми статті 47 Закону № 1058 не були предметом розгляду Конституційним судом України при прийнятті рішення від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у зв'язку з чим вказані висновки Конституційним судом України до правовідносин по даній справі не застосовуються.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про Конституційний Суд України" повноваження щодо прийняття рішення про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим покладено на Конституційний Суд України.

На час прийняття рішення відповідачем та судом першої інстанції , норми Закону № 911-VIII від 24.12.2015р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" в частині викладення ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2016 р. в новій редакції, не визнані неконституційними.

Оскільки вказані норми Закону були діючими, рішенням Конституційного суду України чи іншим законом скасовані не були, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Крім того, у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012р. №3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

У відповідності до ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Так, у своєму рішенні по справі "Великода проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення, шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України, є найважливішою функцією держави.

Зі змісту п.3 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII від 24.12.2015р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" вбачається, що вказане обмеження у виплаті пенсії діє до завершення особливого періоду та після його закінчення, виплата пенсій таким особам буде здійснюватися згідно із законодавством.

Як встановлено судом, позивач продовжує працювати суддею Здолбунівського районного суду Рівненської області, на посаді та умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а отже дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах державної влади поширюється на нього в повному обсязі.

Отже, припиняючи ОСОБА_3 виплату пенсію з червня 2015 р. на підставі Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII та в подальшому Закону України № 911-VIII від 24.12.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції не звернув уваги на дані обставини та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

З урахуванням встановлених обставин по справі, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою відповідно до ст. 202 КАС України для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити, постанову Острозького районного суду Рівненської області від "25" квітня 2017 р. скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову у цій частині, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання відновити виплату пенсії відмовити.

У решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: Т.С. Котік

Б.С. Моніч