Ухвала суду № 67307263, 21.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 р.Справа № 640/20185/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Гончар Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2017 року по справі № 640/20185/16-а за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил №865/80700/16 від 15.12.2016 р., згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.2 ст.469 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Також просив визнати дії заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника УБМП Волокітіна Є.В. незаконними.

Постановою Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі (а.с.105, 106-108).

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі (а.с. 117-121). Апелянт посилаючись на ст.469 МК України, пункт «С» ст.1 Додатку «С» Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990 р., п.2.2. Правил дорожнього руху, Рішення Конституційного Суду України №1-рп/2015 від 31.03.2015 р., вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказаний автомобіль позивачем на митну територію не возився в режимі транзиту. Наголошує, що в його діях відсутній склад правопорушення передбачений ч.2 ст..469 МК України.

Позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначив, що керував транспортним засобом на законних підставах, та він не є суб'єктом, що повинен відповідати.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволенні. Зазначив, що транспортний засіб перебуває на території України проза строку митного режиму транзит. Надані письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Статтею 558 МК України передбачено, що митні органи при виконанні завдань, покладених на митну службу України, взаємодіють з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством. Правоохоронні органи повідомляють митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.

Управлінням патрульної поліції у м. Харкові та Харківською митницею ДФС розроблено План спільних заходів, направлених на протидію переміщенню товарів і транспортних засобів через митний кордон України з порушенням митного законодавства України, аналізу законності ввезення, реєстрації, перебування на митній території України транспортних засобів іноземної реєстрації та забезпечення дорожнього руху на 2016 рік.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 21.10.2016 працівниками Управління патрульної поліції м. Харкова виявлено транспортний засіб «FORD MONDEO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 (далі за текстом автомобіль «FORD MONDEO») під керуванням позивача ОСОБА_1

Під час проведення перевірки встановлено, що вказаний автомобіль було ввезено на митну територію України 01.03.2016 через митний пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка» Харківської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_4 в режимі «транзит». На момент перевірки документів ОСОБА_4 в автомобілі не було, автомобілем керував позивач ОСОБА_1.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення ст.ст. 490, 494, 508 МК України, в зв'язку з встановленням факту користування позивачем ОСОБА_1 товаром, митне оформлення якого не завершено, а саме транспортним засобом, ввезеним на митну територію України в режимі «транзит», без дозволу органу доходів і зборів, 15.11.2016 уповноваженою особою Харківської митниці ДФС було складено відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил №865/80700/16 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.469 МК України.

Постановою у справі про порушення митних правил №865/80700/16 від 15.12.2016 р., ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.2 ст.469 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до вимог статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно п.1 ч.6 ст.321 МК України у разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль закінчується після закінчення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Відповідно до ч.4 ст.255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму.

Митний режим транзиту, відповідно до ч.1 ст.102 МК України завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції з огляду на положення ст.ст. 90, 93, 102 МК України при ввезенні з метою транзиту транспортний засіб, що переміщується через митний кордон України громадянином, перебуває під митним контролем з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України.

Відповідно до ч.2 ст.93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Згідно ст.325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на положення норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на 21.10.2016 р. автомобіль «FORD MONDEO», який ввезений на митну територію України 01.03.2016 ОСОБА_4, не було вивезено за межі митної території України, вищезазначений автомобіль є товаром, митне оформлення якого не закінчено.

Відповідно до ч.2 ст..469 МК України, зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Словосполученню "користування та розпорядження", що міститься в положеннях частини другої статті 469, дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 31.03.2015 р. N 1-рп/2015)/, відповідно до якого Конституційний Суд України вирішив:

1. Словосполучення "користування та розпорядження", що міститься в положеннях частини другої статті 469 Митного кодексу України, згідно з якою адміністративним правопорушенням визнається, зокрема, зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, необхідно розуміти так, що адміністративним правопорушенням є окремо як користування, так і розпорядження без дозволу органу доходів і зборів товарами, митне оформлення яких не закінчено або які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем чи поміщені в режим митного складу.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, в діях позивача ОСОБА_1 вбачається порушення митних правил, передбачене ч.2 ст. 469 МК України - неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, а саме користування на митній території України транспортним засобом марки «FORD MONDEO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, без дозволу органу доходів і зборів. Доводи апелянта стосовно відсутності складу правопорушення, є безпідставними.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача-апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 у справі №1-4/2015, згідно якого визначено, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України не є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.469 МК України, оскільки автомобіль марки «FORD MONDEO» ввезений на митну територію України в митному режимі «транзит», а не в режимі «тимчасове ввезення».

Так, види митних режимів визначені ст.70 МК України, безпосередньо в тому числі передбачені такі митні режими, як то 5) транзит; 6) тимчасове ввезення.

Відповідно до статті 90 МК України - транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ст.103 МК України - тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Враховуючи положення ст.70 МК України, митний режим тимчасового ввезення та митний режим транзиту є різними видами митних режимів, які мають свої особливості: транзит врегульовано положеннями глави 17 МК України, а тимчасове ввезення - положеннями глави 18 МК України.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови. Постанова у справі про порушення митних правил №865/80700/16 від 15.12.2016 р., згідно якої позивача визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.2 ст.469 МК України, є такою, що прийнята обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами. Вимоги позивача стосовно визнання незаконними дії заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника УБМП Волокітіна Є.В., є безпідставними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, або не майнового характеру сплачується 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Під час звернення з позовом до суду, позивач сплатив 551, 20 грн. судового збору.

За подання апеляційної скарги на рішення суду передбачена сплата 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Таким чином, за подання апеляційної скарги підлягало б сплаті 606 грн. 32 коп.

В той же час, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було помилково відкрите без сплати апелянтом судового збору у розмірі 606 грн. 32 коп.. Колегія суддів зазначає, що посилання позивача-апелянта на положення ч.4 ст.288 КУпАП, як на підставу для звільнення від сплати державного мита є безпідставним, з огляду на те, що прийняття оскаржуваної постанови, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.2 ст.469 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., не приймалось в порядку положень КУпАП, а вирішувалось та притягувався позивача за правилами Митного кодексу України, що не можна вважати тотожними правилами.

На підставі викладеного, з позивача підлягає стягнення на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст.2, 11, 98, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2017 року по справі № 640/20185/16-а - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість) гривен 32 копійок на реквізити: отримувач - УДКСУ у Основ'янському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030101, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 .

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 22 червня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.