Ухвала суду № 67307210, 21.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року по справі № 816/2010/16 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2016 №41218-13, на підставі якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем 18011000 "Транспортний податок з фізичних осіб" за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року задоволено позов.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.07.2016 №41218-13.

Вирішене питання щодо судових витрат.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 138-139).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Неявка в судове засідання сторін, не є перешкодою для вирішення справи за наявними справі документами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що до матеріалів справи залучено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 підтверджено, що за позивачем зареєстровано право власності на транспортний засіб - легковий автомобіль ACURA MDX, 2014 року випуску (а.с. 21).

Кременчуцькою ОДПІ сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 №41218-13, яким визначено податкове зобов'язання за платежем 18011000 "Транспортний податок з фізичних осіб" за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн (а.с. 20).

Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до Головного управління ДФС у Полтавській області, яке рішенням від 13.10.2016 вих. №1080/Д/16-31-10-05-11 скаргу платника податків залишило без задоволення, а спірне рішення - без змін, з огляду на те, що зазначений автомобіль внесено до списку. Які підлягають оподаткуванню. (а.с. 23-33).

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Транспортний податок в Україні запроваджено з 01.01.2015 на підставі Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким з-поміж іншого внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

При цьому за приписами пунктів 267.2 - 267.5 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції Закону №71-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України, що набули чинності з 01.01.2016.

Зокрема, підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України у редакції названого Закону встановлює, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, з 01.01.2016 змінено об'єкт оподаткування транспортним податком, а саме визначено, що транспортний податок у 2016 році сплачується за легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Натомість відповідні зміни не стосуються запровадження транспортного податку як такого, у зв'язку з чим посилання позивача на приписи підпунктів 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України суд вважає безпідставними.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року становила 1378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі не пізніше 2011 року випуску, середньоринкова вартість яких станом на 01.01.2016 становила не менш 1 033 500,00 грн. (1378 х 750).

За змістом абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

На вимогу суду відповідачем не надано відомостей про середньоринкову вартість автомобіля позивача станом на 01.01.2016.

Дійсно, визначення середньоринкової вартості автомобіля не відноситься до компетенції органів ДФС.

Однак, згідно з підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

А відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того, як визначено частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Як зазначав в судовому засіданні суду першої інстанції сторона відповідача, що спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу транспортного податку у 2016 році сформовано з огляду на наявну у ІС "Податковий блок" інформацію про середньоринкову вартість автомобіля, одержану від Мінекономрозвитку.

Однак, надані до матеріалів справи відомості з інформаційної системи ДФС України "Податковий блок" не містять даних про середньоринкову вартість автомобіля гр. ОСОБА_1 (а.с. 39).

Як було встановлено судами, ОСОБА_1 листом від 19.09.2016 звернувся до Мінекономрозвитку України про визначення середньоринкової вартості його автомобіля, вказавши при цьому всі необхідні розрахункові дані.

На даний лист позивач отримав відповідь від 30.09.2016, за змістом якої повідомлено, що інформацію про середньоринкову вартість автомобіля можна отримати на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку України (http://www.me.gov.ua) (а.с. 29-30).

Так, відповідно до виконаного позивачем розрахунку, середньоринкова вартість автомобіля ACURA MDX, 2014 року випуску, об'єм двигуна 3471,00 куб. см., бензин, автоматична коробка передач, пробіг 40000 км становить 894 757, 52 грн. (а.с. 22).

Оцінюючи обґрунтованість наданого позивачем розрахунку, колегія суддів виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 названої Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно з пунктом 3 згаданого Порядку, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Виконаний позивачем розрахунок відповідає наведеним приписам Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Водночас суд апеляційної інстанції не приймає у якості належного доказу у справі надану представником позивача копію звіту експертного автотоварознавчого дослідження від 13.01.2017 №2-17 (а.с. 116-117), оскільки визначення середньоринокової вартості автомобіля проведено не у відповідності до наведених вище вимог Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Разом з тим, за вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що належний йому на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, наведеним у підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Несвоєчасне формування та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку у 2016 році хоча і не є самостійною підставою для його скасування, однак у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами свідчить про порушення контролюючим органом вимог підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

З приводу посилань позивача на відсутність рішення міської ради про встановлення транспортного податку на дату формування спірного податкового повідомлення-рішення суд звертає увагу на їх безпідставність, оскільки відповідне рішення Кременчуцькою міською радою прийняте 30.01.2015, а рішенням від 02.02.2016 до нього внесені зміни в частині визначення порядку сплати транспортного податку, бази оподаткування та ставок податку у відповідності до вимог статті 267 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку у 2016 році в розмірі 25000,00 грн. А відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.07.2016 №41218-13 належить визнати протиправним та скасувати.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року по справі № 816/2010/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.