Постанова № 67307069, 20.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 521/7970/16-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Михайлюк О.А.

20 червня 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шеметенко Л.П.судді -Потапчука В.О.судді -Шляхтицького О.І.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови по справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив визнати постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил № 0452/50006/16 від 20.04.2016 року такою, що складена та винесена при необ'єктивності розгляду, неповноти провадження та висновків фактичним обставинам справи, неповноти кваліфікації правопорушення, а також накладення стягнення всупереч законодавству, та скасувати постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил № 0452/50006/16 від 20.04.2016 року.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2016 року позов задоволено.

Скасовано постанову про порушення митних правил № 0452/50006/16 від 20.04.2016 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Одеська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

28.03.2016 року відносно позивача головним державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС Довженко В.Л. було складено протокол про порушення митних правил № 0452/50006/16 за ст. 485 Митного кодексу України, що виразилось у незаконному застосуванні позивачем преференції щодо сплати акцизного податку при декларуванні товару «Тютюнова неферментована сировина: необроблений тютюн з невідділеною середньою жилкою, сонячного сушіння, типу TND (натуральний зрілий сирий тютюн), що відповідає ботанічному типу «Oriental», сорту MIX, врожаю 2015 р.» за митними деклараціями № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року.

На підставі вказаного протоколу, 20.04.2016 року першим заступником начальника Одеської митниці ДФС Кривонос С.Ю. винесено постанову по справі про порушення митних правил № 0452/50006/16, якою позивача визнано винним у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 80159123,52 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та скасовуючи оскаржувану постанову про порушення митних правил, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що позивач, як брокер ТОВ «Ламан Шипінг Ейдженсі», при здійсненні митного оформлення вантажу, який належить ТОВ «АТ 2015», на підставі наданих останнім документів необхідних для розмитнення вантажу, умисно вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати акцизного збору або зменшення його розміру, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно вимог ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

За правилами ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Згідно вимог ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

При цьому, за правилами ч. 5 ст. 266 Митного кодексу України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2015 року між ТОВ «Ламан Шипінг Ейдженсі» та ТОВ «АТ 2015» був укладений договір № 10-12-15 на надання послуг митного брокера.

На виконання умов вказаного договору, позивачем, як брокером, що має кваліфікаційне посвідчення № 000914/00/500, та посадовою особою ТОВ «Ламан Шипінг Ейдженсі» згідно наказу від 01.09.2014 року № 139-к, було здійснено декларування поставленого «DARDYAL PRIVATE LIMITED» на адресу ТОВ «АТ 2015» товару «Тютюнова неферментована сировина: необроблений тютюн з невідділеною середньою жилкою, сонячного сушіння, типу TND (натуральний зрілий сирий тютюн), що відповідає ботанічному типу «Oriental», сорту MIX, врожаю 2015 р.» за контрактом від 04.12.2015 року № РА-01 за митними деклараціями № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року.

Факт того, що саме позивачем було здійснено митне декларування поставленого ТОВ «АТ 2015» товару підтверджується наявними в матеріалах справи митними деклараціями № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року, в яких в графі «підпис та прізвище декларанта/представника» визначено: «ОСОБА_4», а також не заперечується позивачем.

З наведеного вбачається, що позивач, як уповноважена особа декларанта, що безпосередньо здійснював митне декларування поставленого ТОВ «АТ 2015» товару, є суб'єктом, що несе відповідальність за вчинення порушення митних правил, зокрема, і за ст. 485 Митного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З наявних в матеріалах справи митних декларацій № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року вбачається, що позивачем графу 47 МД «Нарахування платежів» заповнено шляхом умовного нарахування акцизного податку, а саме зазначено: вид: код « 084» (Акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України суб'єктами господарювання на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну); СП (спосіб платежу): код « 06» - сума податку, нарахована умовно, у зв'язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту.

Згідно МД від 14.01.2016 року № 500060702/2016/000295 сума умовно нарахованого акцизного податку - 10957115,40 грн.

Згідно МД від 25.01.2016 року № 500060702/2016/000695 сума умовно нарахованого акцизного податку - 15762592,44 грн.

Відповідно до відомостей у графі В МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року позивачем визначено, що до сплати до державного бюджету підлягає лише мито (код виду податку « 020») та ПДВ (код виду податку « 028»).

Відомості щодо нарахування акцизного податку (код виду податку « 084») у графі В даних МД відсутні.

При цьому, у графі 36 МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року позивачем зазначено код пільги в обкладенні товару акцизним податком - 130 «Підакцизні товари (продукція), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції) - (крім виробництва нафтопродуктів)».

Тобто, позивачем митне декларування за МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року здійснено із звільненням (застосуванням пільг) від сплати акцизного податку, як підакцизного товару (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції) - (крім виробництва нафтопродуктів).

Водночас, за правилами пп. 213.3.6 п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України операції з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування: ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), за умови подальшого виготовлення з такої сировини інших підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), які реалізуються на митній території України або на експорт, та пред'явлення контролюючому органу ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв або тютюнових виробів. Ця норма не поширюється на операції з ввезення пального.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, до митного контролю та оформлення з МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року ним не подавалась ліцензії ТОВ «АТ 2015» на право виробництва тютюнових виробів (у графі 44 МД відсутній документ за кодом 8026).

Більш того, позивач не заперечує, що у ТОВ «АТ 2015» взагалі була відсутня така ліцензія на момент здійснення ним митного декларування вказаного товару.

З наведеного вбачається, що позивачем внесені недостовірні дані у МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року в частині наявності пільг на сплату акцизного податку на декларуємий ним товар та звільнення від оподаткування такого товару акцизним податком, що призвело до неперахування до бюджету акцизного податку за наведеними МД у загальному розмірі 26719707,84 грн.

Зазначене вказує на наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Посилання позивача на те, що при заповненні МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року він вважав, що ТОВ «АТ 2015» звільнено від сплати акцизного податку за декларуємий позивачем згідно вказаних МД товар, оскільки згідно довідки ГУ ДФС у Тернопільській області від 25.12.2015 року ТОВ «АТ 2015» здійснює діяльність по вирощуванню, переробці та ферментації тютюнової сировини згідно атестату виробника, що, на думку позивача, свідчить про відсутність в його діях умислу на вчинення порушення митних правил згідно ст. 485 Митного кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на викладене.

Так, колегія суддів наголошує, що за правилами пп. 213.3.6 п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України (чинного на момент проведення позивачем спірного декларування) операціями з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування, є ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), за умови подальшого виготовлення з такої сировини інших підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), які реалізуються на митній території України або на експорт, та пред'явлення контролюючому органу ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв або тютюнових виробів. Ця норма не поширюється на операції з ввезення пального.

Така операція, як ввезення на митну територію України тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами, які здійснюють реалізацію ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт, та реалізація ферментованої тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами виробникам тютюнових виробів (на яку посилається позивач), на момент проведення позивачем спірного декларування не є такою, що звільняється від оподаткування акцизним податком.

Колегія суддів зазначає, що положення пп. 213.3.6 п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України, на які посилається позивач, викладені у новій редакції ще згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VIII та набрали чинності 01.01.2016 року.

Вказаний Закон був опублікований в офіційному виданні ще 31.12.2015 року (Голос України № 250).

В свою чергу, митне декларування за МД № 500060702/2016/000295 та № 500060702/2016/000695 позивачем було здійснено 14.01.2016 року та 25.01.2016 року, тобто зі сплином більше двох тижнів з моменту набрання чинності Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII.

При цьому, митне декларування за МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року позивачем здійснювалось саме як митним брокером, що має відповідне кваліфікаційне посвідчення.

На підставі наведеного, встановивши, що позивачем внесені недостовірні дані у МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року в частині наявності пільг на сплату акцизного податку на декларуємий ним товар та звільнення від оподаткування такого товару акцизним податком, що призвело до неперахування до бюджету акцизного податку за наведеними МД у загальному розмірі 26719707,84 грн., колегія суддів вважає, що відповідачем цілком правомірно визнано позивача винним у вчиненні порушення митних правил та накладено стягнення за ст. 485 Митного кодексу України.

Посилання позивача на порушення відповідачем строку притягнення до адміністративної відповідальності, що передбачений ст. 38 КУпАП, колегія суддів вважає помилковими, оскільки строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил визначені у ст. 467 Митного кодексу України, згідно ч. 1 якої якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

В даному випадку порушення митних правил позивачем було допущено 14.01.2016 року та 25.01.2016 року відповідно, а адміністративне стягнення накладено на позивача 20.04.2016 року, тобто у строки, визначені ст. 467 Митного кодексу України.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на факт прийняття посадовими особами відповідача попередніх митних декларацій спірного товару, що, на думку позивача, свідчить про відсутність з боку позивача будь-яких порушень Митного кодексу України, оскільки прийняття митним органом попередніх декларацій жодним чином не звільняє декларанта/уповноважену ним особу від відповідальності за вчинення порушення митних правил, що визначені Главою 68 Митного кодексу України.

Більш того, колегія суддів наголошує, що факт неправомірного звільнення від сплати акцизного податку товарів за МД № 500060702/2016/000295 від 14.01.2016 року та № 500060702/2016/000695 від 25.01.2016 року шляхом заповнення відповідних преференцій у таких деклараціях встановлено і постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 року у справі № 819/951/16, що набрало законної сили, якою, зокрема, відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення - рішення про нарахування ТОВ «АТ 2015» акцизного податку у розмірі 26719707,84 грн. за вказаними МД.

Колегія суддів враховує, що рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України (обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини), а відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тобто, зазначене судове рішення є обов'язковим для суду, в силу зазначених положень ч. 1 ст. 72 та ст. 255 КАС України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови по справі про порушення митних правил від 20.04.2016 року № 0452/50006/16, якою позивача визнано винним у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу відсутні.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови по справі про порушення митних правил.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 червня 2017 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: О.І. Шляхтицький